Звуковий склад праіндоєвропейської мови.

Предмет історичної граматики української мови.

Історична граматика української мови своїм завданням має показати шляхи розвитку й формування фонетичної та граматичної систем української мови. Мова характеризується 3-ма вимірами: часовим, просторовим та функціональним. Безпосереднім предметом вивчення історичної граматики є часовий вимір, частково просторовий. Об’єктом вивчення виступають усі ті зміни, що відбувалися в морфологічній та синтаксичній будові мови на різних етапах її розвитку.

 

Походження української мови

Українська мова належить до групи слов'янських мов індоєвропейської сім'ї. Історія мов індоєвропейської сім'ї сягає давніх часів, коли існувала т.з. індоєвропейська етнічна єдність. На основі одного з діалектів індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ-ІІ тис. до н.е. сформувалась праслов'янська мова. Припускають, що існувала балто-слов'янська мовна єдність.

Щодо походження укр. м. як однієї з слов'янських думки дослідників розійшлись. У радянському мовознавстві панівним було твердження, що українська мова вичленувалась з праслов'янської через східнословянське посередництво. Зокрема цю думку обстоював О.Шахматов, підставою слугувало те, що для всіх східних словян протягом тривалого часу спільною була писемна літературна мова (церковнословянська). Протилежний погляд – специфічні риси укр. м. почали формуватися у живому мовленні безпосередньо після розпаду прасловянської мови в 6-7 ст. н. е. (Ю,Шевельов, В. Німчук та ін.) За цією теорією укр. м. формувалася на грунті протоукраїнських племінних діалектів, які зазнавали змін.

Виникнення носових голосних у праслов’янській мові.

Дифтонгічні сполуки, другий компонент яких m,n, у позиції перед наступним приголосним та в кінці слова змінилися на монофтонги – утворилися носові голосні: Ѫ (он)– am,an, on, om,Ѧ(ен)– en, em.Крім того, вони розвинулися також зі звукосполучень, що утв. зі складотворчих m,n – dmti – dumti – dumti – dѪti.

Дифтонгічні сполуки голосний+ m,nу позиції перед наст. голосним збереглися як 2 самостійні звуки – seme|na – semena.

 

Звуковий склад праіндоєвропейської мови.

Вихідною фонетичною системою усіх слов. мов була система праслов’янської мови, яка, у свою чергу, розвинулася на основі праіндоєвропейської.

До с-ми голосних праінд. м. входили:

1. монофтонги: *(a,a,o,o,e,e,i,i,u,u);

2. дифтонги:*(i: ai,oi,ei; u:au,ou,eu);

3. складотворні сонанти: *(m,n,r,l);

4. дифтонгічні сполуки: *(am,an,ar,el…).

До с-ми приголосних праінд. м. входили:

1. губні(b,p,bh,ph,w,u);

2. передньоязикові: - зубні(d,t,z,s,dh,th); - носові(m,n); - плавні(r,l);

3. середньоязикові: J,i;

4. задньоязикові: - чисті(g, k, gh, kh); - лабіалізовані (gw,kw, gwh, kwh); - палатальні(g’,k’).