Японська гостинність

Ступивши до саду, запрошені нібито перетнули межу звіль нення від буденності. Стежка вела через сад, розділяючи його на кілька частин. Очі насолоджувалися ніжним цвітінням плодових дерев на тлі густої зелені сосон і кипарисів, спалахами феєрверків квітів серед укритого мохом каміння.

Аж ось і чайний будиночок. Маленький казковий палац під витонченою покрівлею, декорований різьбленням. Мовчазне захоплення відтворилося на обличчях гостей, які по черзі зану рювали руки в посудину з водою й проходили в будиночок.

Невелика кімната вміщувала чимало предметів інтер’єру. По гляди присутніх зупинилися на ніші із симетрично розміщеними каліграфічним сувоєм та ікебаною. Квіткова композиція була пре чудовою: буяння кольорів хризантем, троянд, лілій на тлі ніжних хмаринок суцвіть сакури спалахувало справжнім феєрверком.

З’явився господар, поклоном привітав гостей і почав розпалю вати вогнище. Звуки води, що починала кипіти, нагадували шур хотіння травневого дощу по молодому листю й сповнювали простір кімнати благодатною насолодою. Господар бамбуковим пензликом збив у густу піну заварений порошок зеленого чаю і простягнув кожному чашку ароматного напою. Бульки піни лопались у вишуканих порцелянових чашках із тонким квітковим розписом, немов нагадуючи про плинність і скороминущість буття.

169 слів За О. Когут

Горобина ніч

В Україні було широко відомим повір’я про те, що хоча б раз на рік неодмінно буває дуже бурлива ніч, з громами й блискави цями, страшенно темна, хоч в око стрель. Така ніч зветься горо биною.

На Житомирщині й Київщині горобину ніч очікували напе редодні Івана Купала й вірили, що саме тоді квітне папороть. Досить часто її чекали перед святом пророка Іллі, що відзна чається другого серпня.

Щодо самої назви «горобина ніч» є різні варіанти її походжен ня. Дехто порівнює наляканих стихією людей із беззахисними пташками, бо ж кажуть: усі люди, як горобці від яструба, хова ються. Посилаються й на те, що, мовляв, гучний грім і яскрава блискавка не дають заснути горобцям. Доволі поширеним було повір’я, що від блискавки, яка спалахувала на небі в горобину ніч, могла статися пожежа, яку марно було гасити, хіба що тричі прочитати молитву від початку й до кінця й тричі оббігти хату. Радили також закидати полум’я землею чи заливати кислим мо локом, але в жодному разі не водою. Проте люди й після таких заходів на успіх не дужето й сподівалися.

167 слів За О. Боряк

ОСОБИСТІСТЬ