Баламути

Три разки жовтуватих від часу намистин, загорнуті в руду панчоху, перейшли мені в спадок від бабусі. У нас, на півдні Вінниччини, таке намисто називали баламутами — перекручене від перламутр. Бабуся в ньому виходила заміж, а до неї — її ма ма. Тримала баламути у великій скрині на самому дні, під горою домотканих скатертин, рушників і сорочок. Діставала дуже рід ко, але коли це ставалося, завжди пускалася в спомини. Розпо відала, що до неї часто приходили дівчата брати баламути на своє весілля. Тоді особливих статків не було, тому такі позички були звичні.

Намисто свідчило про статус його власниці: чим більше раз ків на шиї, тим багатшого вона роду. Найдорожчим було черво не із середземноморських натуральних коралів. Одна низка могла коштувати як добра корова. Найдешевшими були па цьорки — з дрібних скляних або дерев’яних намистин. Баламу ти йшли десь посередині між коралями та пацьорками.

Бабуся казала, що розділить баламути й дасть по одному раз ку в сім’ю кожного з трьох синів — дочок у неї не було. А недав но потай віддала все мені. Може, тому, що я найбільше любила слухати про її молодість?

169 слів За Т. Тисячною

Чумацький Шлях

Давньогрецький міф оповідає, що колись чудодійне молоко богині Гери розлилося по небу. Отак і виник Молочний Шлях.

З давніхдавен українці вирізняли це сузір’я зпоміж інших небесних тіл. Можливо, через те воно було завжди важливим орієнтиром, який уночі показував напрям на південь. Отож серед його народних назв найпоширенішою є Чумацький Шлях. Найкраще це сузір’я видно восени. У цю пору воно перетинає небосхил із південного заходу на північний схід. Приблизно в цьому ж напрямі наприкінці літа чумаки поверталися з Криму, а зірки слугували їм дороговказом.

Легенда розповідає про те, що Чумацький Шлях — то сіль, яку розсипали чумаки зі своїх возів, і вона, ставши світлою не бесною смугою, освітлювала їм дорогу.

Проте людська фантазія не обмежувалася цим поясненням. На Наддніпрянщині переказували, що Чумацьким Шляхом можна без перешкод дійти аж до Єрусалима. В іншому варіанті — це дорога, одна половина якої веде праведні душі в рай, а інша — душі грішників у пекло. Ще вірили в те, що як настане кінець світу, то на землі має народитися стільки людей, скільки зірок у Чумацькому Шляху.

167 слів За О. Боряк