Нічний степ

Восени, коли широким шляхом не їде повна, накладена золо тою соломою гарба, коли із заходом сонця не чути протяжного погейкування хлібороба або чумака на волів чи коней, у степу стає сумно. Південносхідний вітер зривається з високих вер шин далекого Кавказу, перелітає через Азовське море, вирива ється з його хвиль і швидко мчить на захід.

Він рветься туди, де буяє своєю силою безмежний степ, де так вільно почувається душа. А він рветься до волі, до свободи. Він хоче вивільнитися від пут.

Шелестить суха кукурудза, завиває порізаний соняшник, скрутившись від теплого денного сонця, горнеться під ноги на піввисохла трава. Це вечорами. А осінні ночі в степу довгі й за журені. Зірки денеде виглядають ізза хмар. А коли ж ці хмари насунуть темною непроглядною завісою, тоді всюди чорніє рів ний нічний смуток. Якщо помічаєш блідий вогник серед чорної мли, то велике щастя. Коли тихо, тоді говорить степ сам із со бою. А коли вітер прискорює ходу, він біжить або мчить, як і вдень, тоді шипіння переходить у тонке й жалібне дзеленчання. Уночі його чути далекодалеко.

165 слів За С. Божком

Літній дощ

Такий дощ буває лише влітку. Ураз насупилося небо, ще го дину тому яснеяснісіньке, затріпотіли тендітні берізки, заше лестіла суха мертвотна трава. Потріскана від спеки, як старечі руки від тяжкої роботи, земля німотно чекала порятунку. Раптом пронеслася хвиля вітру. Потім ще й ще. Затарабанили по землі дички, гучно забабахкали в садку яблука. Червоним язиком спа лахнула блискавка, за нею прокотився грім.

Як зерна на голодний стіл, упали на землю перші великі краплі дощу. І вона ніби аж зітхнула з полегкістю. А вітер шале нів, здіймав стовпи пилу, перемішував їх із сухим листям і тра вою, кружляв ними досхочу, а потім жбурляв знову на землю.

Дощ густішав і раптом полив так дужо, так владно й сильно, що вітер боязко затих, звільнивши йому дорогу. Земля, змучена спрагою, своїми потрісканими губами пила воду. Пила захлина ючись, насолоджуючись, радіючи.

Засміялася вода в калюжах під босими ногами дітвори, яка почала розбігатися по домівках, наполохана рясним дощем, громом і блискавками. Поміж стеблинками сухої трави засяяла прозелень, відсвіжена цілющою вологою. А дощ усе лив і лив.

162 слова За З. Кучерявою