Сценарій останнього уроку в 11 класі.

Під супровід мелодії «Последний звонок простые сльозы..» розпочинає учитель урок.

Зірки ... Кожну хвилину на блакитному небосхилі запалюються нові зірки. І ось у вже минулому ХХ столітті в 1996 - 1997 рр. спалахнули і палають донині 7 зірочок. Вони відомі нам під такими іменами: Вадим, Дмитро, Катерина, Ганна, Дар'я, Роман, Євген.

А сьогодні відбулося справжнє диво - всі ці зірочки сидять перед нами, і ми маємо честь їх бачити і чути. Давайте привітаємо їх бурхливими оплесками!

Вже 11 разів цих зірочок проводжала весна на канікули, приносила їм оновлення, надію і красу, молодість, щастя і любов ... Але сьогодні весна проводжає їх на велику нескінченну дорогу, на дорогу під назвою ЖИТТЯ. Шановні гості, дорогі мої зірочки! Я хочу вас всіх запросити сьогодні в невелику подорож по шкільному всесвіту і зробити зупинки на найважливіших планетах-пунктах вже пройденого шляху, іншим словом, пропоную ненадовго повернутися в минуле. Адже сьогодні все можливо!

1. Перша наша зупинка - планета ДИТИНСТВО.

(Лунає пісня у виконанні Ю.Шатунова «Дитинство»).

Вчитель: Я думаю, ви звернули увагу на один з кадрів таємної зйомки. Давайте спробуємо дізнатися один одного в такому юному віці.

Відео. Фото.

Вчитель: У кожної людини, як стверджує легенда, два береги - від одного людина відпливає, до іншого неодмінно причалює. На його шляху зустрічаються труднощі, перешкоди, є зупинки надії, юності, любові. Але де б ви не були, вам завжди далеким теплим вогником сяятиме берег чудесної планети Дитинства.

2. Вчитель: Наступна наша зупинка - планета ПОЧАТКОВА.

Пам'ятайте 2003 рік 1 вересня. Радіють тата, мами, бабусі й дідусі, усюди посмішки і квіти. Сьогодні до школи! Давайте згадаємо ваші перші кроки по цій планеті.

Лунає пісня «Шкільні роки чудові»

Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах, альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка вас знає і пам’ятає, її пам’ять зберігає навіть більше ніж ви думаєте. Я запрошую до слова.

Вручення старих зошитів.

ПЛАНЕТА-ПОЧАТКОВА. (Виступ дітей).

- 1 вересня 2003 року ми висадилися на абсолютно невідомій нам планеті.
- Планета на ім'я Школа. Вода є, атмосфера є, тепло є, електрика є. Жити можна!
- Ми виявили, що на планеті є розумна істота. По імені...
Разом - Вчитель!
Вчитель - Здрастуйте, діти, я ваша перша вчителька. Я буду вас вчити писати, читати, рахувати. І на кожному уроці ми будемо робити маленьке відкриття. Отже, діти, а хто вже вміє рахувати?
- Я вмію рахувати гроші...

- А я вмію рахувати цукерки...
Вчитель - Ой, а хто це у нас весь глобус цифрами списав?
- Це я! Я вмію рахувати лише в глобальних масштабах!
Вчитель - Ну, все, діти, я з вами забалакалася, урок закінчено. Які відкриття ви сьогодні зробили?
- Я відкрив нову зірку...
- Я відкрив закон всесвітнього тяжіння...дітей до знань...
- Я відкрив гармонію чисел...
- А я відкрив Катюхін портфель і підклав туди цеглу!
Вчитель - А я відкрила твій щоденник і поставила туди 2 за поведінку!
Всі - А за урок?
Вчитель - А за урок всім 12. Зазвичай, у початковій школі вчаться добре...

Вчитель: Ну що ж, наша подорож триває. На нашому шляху наступна планета - кабінетно-навчальна - 2007-2014.

Стали ви на наступну сходинку і потрапили у “велику школу” з великою кількістю класів і кабінетів. Як легко можна було б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби вас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі.

ПЛАНЕТА 3 – РОЗЛУЧНА (Виступи дітей).

- А чому розлучна?
- У першому класі нас було 17, а зараз, в 11класі, залишилося лише 7!
- Так, вижити на цій планеті непросто!
- Але ми переходили з класу в клас...
- А значить, відкривали свої закони виживання!
- Якщо бачиш, що хтось відпочиває, допоможи йому!
- Відпочивай на перерві, щоб спати можна було на уроках.
- Будь швидким і спритним якщо біжиш ти в їдальню!
- Домальовуй тільки свої малюнки.
- Друзів не вибирають.
- Честь повинна бути врятована миттєво.
- Не вчи сьогодні те, що можеш вивчити завтра, й пам'ятай:
- Навчання - це святе - не чіпай його!

- Женя, просто неймовірно, щоб одина людина зробила стільки помилок в домашньому завданні!
- Чому одина? Чотири: тато, мама, бабуся і дідусь!
- Наступного тижня районний крос. Ромо, ти стометрівку бігаєш?
-Бігаю.
- А за скільки бігтимеш?
-За триста гривен.
- І тепер можна всього себе віддати улюбленому предмету!
- У мене, наприклад, улюблений предмет - парта. Я її, голубоньку, за 7 уроків так розмалював, що можна на виставку посилати!
- А у мене улюблений предмет - змінне взуття. Мені його як бабуся дала в першому класі, так я його до самого випускного і буду носити. Як талісман!
- Ні, пацани! Найцікавіший предмет у школі - це плейєр. Надійно захищає нервову систему учня! (надягає навушники, починає сіпатися).

1 вересня 2012 року ви із свідоцтвами за основну школи, прийшли в 10 клас. Справжні старшокласники: серйозні, цілеспрямовані, дорослі, та все ж діти… Учителі із задоволенням йшли до вас на уроки, де не тільки навчали вас, а дечому вчилися самі.

Та загальною атмосферою класу залишалися щирість, чесність, відкритість… За роки шкільні вам чимало вдалося пізнати:

Я хочу вам подякувати за те, що саме ви були моїми учнями, моїм класом. Знаєте з нами, вчителями, відбувається цікава річ, дещо зворотня по відношенню до вас. Коли ви прийшли до 5 класу: малі, рухливі, безпосередні, я відчувала себе достатньо дорослою, старшою, вашою мамою. Та ви росли, мужніли, ставали самі старшими, хлопці майже всі вже вищі мене: статні, красиві юнаки, дівчата: могли б виграти будь-який конкурс краси, але вони в мене скромні і поки що на таке не зазіхають. Так от, пройшло 7 років нашого спільного життя у школі, і тепер я відчуваю себе вже не вашою мамою, яка набагато старша вас, а вашим другом, правда трохи старшим. Виходить парадокс: замість того, щоб постарішати – я з вами помолодшала, проте я добре розумію, що це лише в душі, а шкода… Сьогодні я не зможу дібрати слів, щоб повністю сказати, які ви в мене . Тому я скажу коротко:

Я пам’ятатиму вас такими:

Вадим

Вадим - надзвичайно широка натура. Впевнений у собі незалежний і великодушний, оптиміст по натурі, не позбавлений вишуканості, володіє імпульсивністю, здатністю до творчості. Хороший друг і товариш.

Діма.

Повний життя, сили і краси. Рухомий, живий і товариський. Притягує до себе вільною і вмілою бесідою. І крім свого бажання стає центром уваги. Нечувано чарівний, вміє своєю чарівністю користуватися. Лідер по природі. У будь-якій ситуації завжди знайде потрібний вихід.

Катя.

Мила і делікатна, спокійна і врівноважена, вона велична і сповнена гідності. Привітна, дуже любить квіти. Моя улюблена «доця» і мій справжній маленький друг.

Аня.

За тендітною зовнішністю ховається надзвичайно стійка натура. Мила і чарівна, володіє неабияким розумом і добрим смаком. Цінує все прекрасне, живопис, літературу і мистецтво. Їй притаманна завзятість і прагнення до поставленої мети.

Даша.

Вишуканий силует, красива, ніжна. Але це не перешкодою для нашої Даші оволодіти в більшості чоловічою професією слідчого. До того ж вона приваблива, розумна, вчиться і осягає усе надзвичайно швидко і легко.

Роман.

Високий, стрункий, красивий, володіє багатьма талантами, ерудований, захоплюється туризмом, завжди готовий прийти на виручку друзям. Вміє бути щасливим у будь-якій ситуації.

Женя.

Скромний, стриманий, відкритий і чистий. Володіє багатою уявою, любить природу, хороший друг і помічник.

Усі ці роки я старалася вас захистити, вберегти від чогось поганого, недоброго слова чи вчинку. Тепер мене не буде поруч і цього робити я не зможу. Тому я хочу на згадку про себе подарувати вам ось таких ангелочків, щоб вони берегли вас і приносили щастя.

Свято прощання і свято надій,

Свято, нарешті, здійснення мрій.

Сумно і радісно зараз усім –

Школа була ніби другий ваш дім.

Щемко на серці, так як ніколи.

Слово напутнє – директору школи.

(говорить директор)

ПЛАНЕТА 4. НАЙКРАЩІ РІДНІ.

А ось вже і нові гості на підході з планети «Найкращі рідні».

Подивіться на них уважно. Це дуже значущі для планети Земля люди. Вони цікаві і проникливі, вони мужні і рішучі. Це великі астрономи і астрологи. Вони знають минуле випускників і бачать майбутнє. Ніщо не сховається від їх проникливого погляду. Це вони разом з Коперником довели, що Земля кругла. Куди б випускники не ходили, все одно вони повертаються додому. І разом з Галілеєм довели, що Земля крутиться! Їм теж доводиться зараз крутитися і крутитися, щоб одинадцятикласники успішно здали ЗНО і вступили до ВУЗів. Скажу вам більше, вони всі особисто знайомі з Нострадамусом, тому можуть розповісти дуже багато цікавого про наших одинадцятикласників. Які великі люди! Адже саме вони стояли за вашими спинами, підтримуючи у важку хвилину, розв’язували за вас задачі, писали твори... повторно вивчали шкільну програму.

Так. Це – ваші батьки, які готували вас до дорослого життя і вивели на цей поріг – шкільний, останній поріг у доросле життя. На ньому і закінчиться ваше навчання у школі.

(Виступ дітей).

ДЗВІНОК
- Нарешті-то перерва! Що владнав усі питання з батьками?
- Так, батьки, нарешті, зрозуміли, що ми не вундеркінди...
- Подивіться, з яким захопленням горять очі батьків, спрямовані на нас! По-моєму вони зараз заздрять самі собі!
- Парадоксальна штука! Знаючи, хто ми в реальності, вони впевнені, що ми здатні на більше!
- Вони вважають, що урокофобія і прогуломанія це дійсно серйозні захворювання.
-Вони готові захищати нас навіть від вчителів!

Наша подорож у розпалі. І наступна важлива планета, яку нам неодмінно слід сьогодні відвідати, це планета ПАМ'ЯТНА.

Шановні присутні! Є у світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – мама... Мамина пісня, батьківська хата, дідусеві казки, бабусині вишиванки – все це родовідна пам’ять, наша історія. Слово “берегиня” – це поєднання найсвятішого: МАТЕРІ, ВІТЧИЗНИ, БОГОРОДИЦІ. Це символ надії, віри, любові. Наші дорослі діти давно збагнули цю святу істину.

Пісня «Мамини глаза». Виконують танець з мамами.

&, віри, любові. Наші дорослі діти давно збагнули цю святу істину.

Пісня «Мамини глаза». Виконують танець з мамами.

Дорогі випускники, пам’ятайте, що матері ні купити, ні заслужити не можна. То ж бережіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ранню старість і хвороби приносить не стільки праця, як сердечні рани, хвилювання і переживання за своїх дітей. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі, яка гоїться дуже довго.

Я думаю, вас, мої зірочки, зараз взяли в полон різні думки про те, що вже було, і, напевно, про те, що ще попереду.

Я пропоную вам створити своєрідне «Дерево життя» випуску 2014.

Або (взяти ручку і на чистому аркуші, який лежить перед вами, написати традиційне лист в майбутнє і поділитися своїми планами на найближчі 5 років, адже кажуть, думка матеріальна. Давайте помріємо).

(Діти пишуть листа в майбутнє в супроводі ліричної спокійної музики «Вальс випускників» Н. Май.)

А поки діти працюють я хочу повернути їхні портфоліо, які чекають на нові звершення.

(Виступ дітей).

-Хлопці, все, дописали і роздрукували!
- І що це?
- Як що? Скарга!!!
- Яка ще Скарга?
-Колективна! Зараз я тобі нагадаю.
Колективна скарга від Випускників 11 класу 2014 року.
Ми, що нижче підписалися учні 11а класу, у кількості 7 чоловік, заявляємо протест з приводу наміру, директора школи , завучів та педагогічного колективу «випхати» нас зі стін рідної школи, тим самим остаточно позбавивши нас дитинства. Вимагаємо залишити нас на повторний курс навчання і забезпечити традиційно теплу атмосферу, добре ставлення і велику любов.
- Якщо не надасте нам такої можливості, тоді ми вимагаємо допомогти здати ЗНО, на високий бал. В іншому випадку, ми залишимося на повторний курс навчання.
- Сподіваємося на задоволення нашої скарги. Слізно просимо, благаємо, віримо, любимо, цілуємо... Завжди ваші, учні 11 класу.
-Зараз у секретаря зареєструємо, і будемо чекати відповідь.
- Часу не так вже і багато просто сидіти і чекати. ЗНО скоро. Дівчата, а ви що скажете?
-Занесло ж нас на цю планету!!! У мене зараз почнеться паніка!
-Спокійно! При підготовці і здачі ЗНО всі засоби хороші!

- Ми розуміємо: без вчителя це свято не відбулося б ніколи!
- Яких тільки випробувань не готує вчителю неспокійне життя: надлишок роботи, радість від успіхів учнів, сльози від незаслуженої образи, втома від нескінченної метушні і друге дихання від вчасно сказаного доброго слова.
- Ми скрашували жартами невивчених уроків ваші важкі вчительські будні.
- Без нас і нудно і сумно було б вам на цій планеті ШКОЛА, адже, правда?

- Йдучи, ми говоримо «до побачення».
- Не вірте тому, хто скаже, що після випуску ми забудемо своїх шкільних учителів.
- Не вірте: ми не такі.

- Усе життя-театр, і люди в ньому актори,
Сказав поет і був, звичайно, правий.
На шкільній сцені вдосталь погравши,
Ми в ЖИТТЯ йдемо грати інші ролі.

- 11 років ми йшли до цього дня: перед нами доросле самостійне життя. Ми розлучаємося сьогодні з вами, дорогі наші вчителі, і, можливо, ви зітхнете з полегшенням.