Облік інвестиційної нерухомості

Облік інвестиційної нерухомості регламентується МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість», який набрав чинності з 1 січня 2001 року. Цей стандарт визначає порядок визнання, оцінки та розкриття інформації про інвестиційну нерухомість. МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» не стосується питань, розглянутих в МСБО 17 «Оренда», а також не поширюється на:

− біологічні активи, пов’язані з сільськогосподарською діяльністю;

− права на корисні копалини, розвідування та видобування корисних копалин нафти, природного газу та подібних невідтворюваних ресурсів.

Цей стандарт неодноразово переглядався і після останнього перегляду набрав чинності з 1 січня 2009 р.

Згідно з МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» (Investment Property) − це нерухомість (земля чи будівля – або частина будівлі – або земля та будівля), яка утримується (власником або орендарем на умовах фінансової оренди) з метою отримання орендних платежів або збільшення капіталу, або для досягнення обох цих цілей.

До складу інвестиційної нерухомості не включається нерухомість, яка:

− утримується для використання у виробництві, постачання товарів чи надання послуг, або для адміністративних потреб;

− призначена для продажу в процесі звичайної діяльності.

Прикладом інвестиційної нерухомості є:

− земля, яка утримується для довгострокового збільшення капіталу, а не для короткострокового продажу в процесі звичайної діяльності;

− земля, яка утримується для майбутнього використання, але ще конкретно не визначеного;

− будівля, яка є власністю суб’єкта господарювання (або утримується ним на умовах фінансової оренди) та надання в оренду згідно з однією або кількома угодами про операційну оренду;

− будівля, яка не зайнята, але утримається для надання в оренду з однією або кількома угодами про операційну оренду;

МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість» передбачає дві моделі обліку інвестиційної нерухомості:

− за справедливою вартістю;

− за собівартістю.

Застосовуючи першу модель обліку, інвестиційна нерухомість оцінюється за справедливою вартістю, а зміна у вартості відображається у складі прибутків або збитків відповідного звітного періоду. Справедливою вартістю інвестиційної нерухомості є ціна, за якою можна обміняти цю нерухомість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

За другою моделлю оцінка інвестиційної нерухомості здійснюється аналогічно базовому підходу до оцінки основних засобів згідно з МСБО 16 «Основні засоби», тобто за собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності, крім тієї, що відповідає критеріям визнання активу, утримуваного для продажу або включена до ліквідаційної групи, призначеної для продажу і повинна оцінюватися відповідно до МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Обрану модель слід застосовувати до всіх об’єктів інвестиційної нерухомості. Якщо при застосуванні моделі справедливої вартості суб’єкт господарювання не може визначити справедливу вартість окремого об’єкта, такий об’єкт обліковується за собівартістю до моменту вибуття, а його ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля.

Визнання і первісна оцінка нематеріальних активів

У процесі опрацювання матеріалу даної теми слід мати на увазі, що облік нематеріальних активів та порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності регламентується МСБО 38 «Нематеріальні активи». Цей стандарт був прийнятий у 1998 році та набрав чинності з 1 липня 1999 року. МСБО 38 «Нематеріальні активи» неодноразово переглядався і після останнього перегляду був введений в дію з 1 липня 2009 року. Метою цього стандарту є визначення облікового підходу до нематеріальних активів, які конкретно не розглядаються в іншому стандарті. Цей стандарт також визначає порядок оцінки балансової вартості нематеріальних активів і вимагає розкриття певної інформації про нематеріальні активи.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» стосується нематеріальних активів суб’єкта господарювання, за винятком:

а) нематеріальних активів, на які поширюється сфера застосування іншого стандарту (табл. 3.1);

б) фінансових активів, визначених у МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

в) видатків на розвідку або розробку і видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних невідтворюваних ресурсів.

Таблиця 3.1

Нематеріальні активи, на які не поширюються положення
МСБО 38 «Нематеріальні активи»

Вид активу	Стандарт, який встановлює порядок обліку активу
Нематеріальні активи, які утримуються суб’єктом господарювання для продажу у процесі звичайної діяльності	МСБО 2 «Запаси» або МСБО 11 «Будівельні контракти»
Відстрочені податкові активи	МСБО 12 «Податки на прибуток»
Нематеріальні активи, передані або отримані на умовах фінансової оренди, на які поширюється сфера застосування МСБО 17 «Оренда»	МСБО 17 «Оренда»
Активи, які виникають внаслідок виплат працівникам	МСБО 19 «Виплати працівникам»
Фінансові активи	МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії», МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»
Гудвіл, який виникає в результаті об’єднання бізнесу	МСФЗ 3 «Об’єднання бізнесу»
Відстрочені витрати на придбання та нематеріальні активи, які виникли внаслідок договірних прав страховика за контрактами страхування	МСФЗ 4 «Страхові контракти»
Необоротні нематеріальні активи, утримувані для продажу (або включені до ліквідаційної групи, утримуваної для продажу)	МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»

Згідно з МСБО 38 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив (Intangible Asset) – це немонетарний актив, який не має фізичної субстанції та може бути ідентифікований. Типовими прикладами таких активів є ліцензії, товарні знаки, патенти, комп’ютерне програмне забезпечення, авторські права тощо.

Визначення нематеріального активу потребує його чіткої ідентифікації для відокремлення від гудвілу. Відповідно до МСБО 38 «Нематеріальні активи» актив вважається ідентифікованим, якщо:

− його можна відокремити або відділити від суб’єкта господарювання і продати, передати в оренду, ліцензувати чи обміняти індивідуально або разом із пов’язаним з ним контрактом, ідентифікованим активом чи зобов’язанням;

− він виник у результаті договірних або інших юридичних прав, незалежно від того, чи можуть вони бути передані або відокремлені від суб’єкта господарювання, або від інших прав та зобов’язань.

Таким чином ідентифікований нематеріальний актив відрізняється від гудвілу, який виникає в результаті об’єднання бізнесу. Гудвіл відображає платіж, здійснений покупцем суб’єкта господарювання при об’єднанні бізнесу з метою отримання майбутніх економічних вигід від його діяльності. На відміну від інших активів його не можна продати, обміняти або здати в оренду. Також не можна окремо виділити майбутні економічні вигоди, які очікуються від гудвілу.

Отже, МСБО 38 «Нематеріальні активи» стосується тільки ідентифікованих нематеріальних активів. Цим стандартом передбачено визнання нематеріального активу за таких умов:

а) якщо існує ймовірність отримання суб’єктом господарювання майбутніх економічних вигід від цього активу;

б) якщо собівартість активу можна достовірно визначити.

Згідно з МСБО 38 «Нематеріальні активи» первісною оцінкою нематеріальних активів є їхня собівартість.

Собівартість нематеріального активу (Cost of Intangible Asset) – це сума сплачених коштів або їх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації, яка надана для отримання активу на момент його придбання або створення. Вона визначається з урахуванням способу отримання нематеріального активу.

Собівартість придбання нематеріальних активів складається з ціни їх придбання (включаючи ввізне мито та податки, які не відшкодовуються) та всіх витрат, пов’язаних з підготовкою активу до використання за призначенням (гонорари за юридичні послуги, плата за реєстрацію та ін.).

Нематеріальні активи, придбані в обмін на випущені інструменти власного капіталу (акції, опціон та інші), оцінюють за справедливою вартістю зазначених інструментів.

Собівартість нематеріального активу, отриманого в обмін на інший актив в операції, яка має комерційну сутність, оцінюється за справедливою вартістю.

Нематеріальні активи, отримані безоплатно, у вигляді державних грантів (ліцензії на імпорт, експортні квоти тощо) згідно з МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу» оцінюються за справедливою вартістю або номінальною вартістю з урахуванням усіх витрат, пов’язаних з приведенням активу у робочий стан.

Якщо нематеріальний актив був придбаний у результаті об’єднання бізнесу, то згідно з МСФЗ 3 «Об’єднання бізнесу» собівартістю такого нематеріального активу є його справедлива вартість на дату прид­бання.

За умови визнання нематеріального активу, створеного власними силами суб’єкта господарювання, до його собівартості включають всі витрати на його створення, виробництво і підготовку до використання, які можуть бути прямо віднесені до активу або шляхом обґрунтованого розподілу, а саме:

− витрати на матеріали та послуги, використані або спожиті у процесі створення нематеріального активу;

− витрати на виплати працівникам;

− інші прямі витрати на створення нематеріального активу (гонорари за реєстрацію юридичного права, амортизація патентів та ліцензій, які були використані для створення нематеріального активу тощо).

Слід зазначити, що витрати, пов’язані з нематеріальними активами які виникають після їх придбання або створення, як правило списують на витрати звітного періоду, в якому вони були понесені.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» пропонує здійснювати оцінку нематеріальних активів після визнання за двома моделями:

а) модель собівартості передбачає відображення нематеріального активу в балансі за його собівартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;

б) модель переоцінки передбачає, що після первісного визнання нематеріальний актив відображається у балансі за переоціненою вартістю, тобто його справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням подальшої накопиченої амортизації та подальших накопичених збитків від зменшення корисності.

Облік нематеріальних активів, їх амортизації, переоцінки та зменшення корисності

Вивчаючи дану тему слід мати на увазі, що для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух нематеріальних активів суб’єкта господарювання використовується реальний, балансовий активний рахунок «Нематеріальні активи», який за своєю побудовою і структурою аналогічний рахунку «Основні засоби» (див. рис. 3.6).

Під час придбання нематеріальних активів на рахунках бухгалтерського обліку здійснюється запис:

Дебет рахунку «Нематеріальні активи»

Кредит рахунку «Грошові кошти».

При створенні нематеріального активу суб’єктом господарювання у обліку складаються бухгалтерські записи:

Дебет рахунку «Нематеріальні активи в процесі розробки»

Кредит рахунку «Запаси»

Кредит рахунку «Заборгованість з оплати праці»

Кредит рахунку «Накладні витрати» та ін.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» передбачає, що суб’єкт господарювання повинен розглядати нематеріальний актив як такий, що має невизначений строк корисної експлуатації, якщо з урахуванням відповідних чинників не існує очевидне обмеження періоду, протягом якого від такого активу очікується надходження майбутніх грошових потоків. З огляду на це нематеріальні активи поділяються на дві групи:

− нематеріальні активи з невизначеним терміном корисної експлуатації, за якими неможливо передбачити період, впродовж якого ці активи, як очікується, будуть приносити економічні вигоди;

− нематеріальні активи з визначеним терміном корисної експлуатації, тобто з обмеженим періодом отримання від них економічних вигід.

При цьому слід зазначити, що згідно з МСБО 38 «Нематеріальні активи» амортизуються лише ті нематеріальні активи, які мають визначений термін корисного використання. Нематеріальні активи з невизначеним терміном корисного використання не підлягають амортизації. Одночасно слід пам’ятати, що у кожному звітному періоді повинен переглядатися термін корисного використання нематеріального активу, який не амортизують, для впевненості щодо збереження обставин, що зумовили висновок про невизначеність терміну корисного використання такого активу.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» передбачає, що вартість нематеріального активу з визначеним терміном корисної експлуатації, що амортизується, слід розподіляти на систематичній основі з використанням різних методів нарахування амортизації (прямолінійний метод, метод зменшення залишку та метод суми одиниць продукції). Обраний метод амортизації повинен відображати очікувану форму споживання майбутніх економічних вигід від цього активу і переглядатися, як мінімум, наприкінці кожного звітного року.

У випадку неможливості достовірного визначення такої форми, нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється за прямолінійним методом.

Вартістю нематеріального активу, яка підлягає амортизації, є його собівартість (або інша вартість, яка замінює собівартість у фінансових звітах) за вирахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість нематеріального активу – це попередньо оцінена вартість, яку суб’єкт господарювання отримав би на поточний час від продажу активу за вирахуванням попередньо оцінених витрат на вибуття, якщо актив перебуває у стані, очікуваному по закінченні терміну його корисної експлуатації.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» пропонує ліквідаційну вартість нематеріального активу з визначеним терміном корисної експлуатації приймати за нуль, якщо:

а) відсутні зобов’язання третьої сторони придбати актив наприкінці терміну його корисної експлуатації;

б) відсутній активний ринок для такого активу і неможливо визначити ліквідаційну вартість посиланням на цей ринок, а також немає впевненості у тому, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну корисної експлуатації активу.

Отже, ліквідаційна вартість нематеріального активу визначається лише за умови, що суб’єкт господарювання має обґрунтований намір реалізувати даний актив наприкінці терміну його корисного використання.

Сума нарахованої амортизації нематеріальних активів відноситься на витрати звітного періоду бухгалтерським записом:

Дебет рахунку «Витрати на амортизацію нематеріальних активів»

Кредит рахунку «Накопичена амортизація нематеріальних активів».

Згідно з МСБО 38 «Нематеріальні активи» переоцінка нематеріальних активів може здійснюватися лише за умов, що для них існує активний ринок та є можливість посилання на ціни цього ринку при визначенні справедливої вартості активу. У цьому стандарті зазначено, що переоцінку нематеріальних активів необхідно проводити регулярно, щоб на кінець звітного періоду балансова вартість активу суттєво не відрізнялася від його справедливої вартості.

Порядок обліку результатів переоцінки нематеріальних активів аналогічний обліку переоцінки основних засобів (див. розділ 3.1.3).

Відповідно до МСБО 36 «Зменшення корисності активів» суб’єкт господарювання повинен щорічно перевіряти зменшення корисності нематеріального активу з невизначеним терміном корисного використання, нематеріального активу, ще не придатного для використання, і гудвілу шляхом порівняння їх балансової вартості із сумою очікуваного відшкодування активу.

Порядок розрахунку суми збитку від зменшення корисності нематеріального активу та відображення його у обліку аналогічний обліку зменшення корисності основних засобів.

МСБО 38 «Нематеріальні активи» передбачає припинення визнання нематеріального активу внаслідок вибуття або якщо від його подальшого використання або вибуття не очікуються майбутні економічні вигоди. Вибуття нематеріальних активів може здійснюватися шляхом продажу, надання у фінансову оренду, безоплатного передавання тощо. Визначаючи дату вибуття таких активів та доходи суб’єкта господарювання, застосовують критерії МСБО 18 «Дохід», МСБО 17 «Оренда», МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».

Фінансовий результат (прибуток або збиток) від припинення визнання нематеріального активу визначається як різниця між сумою чистих надходжень від вибуття активу та його балансовою вартістю.

Порядок визначення облікового підходу до вибуття нематеріальних активів аналогічний обліку вибуття основних засобів.

Розкриття інформації про довгострокові активи у фінансовій звітності

Згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності у фінансових звітах необхідно розкривати обов’яз­кову та іншу (додаткову) інформацію про довгострокові активи у розрізі їх видів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Розкриття інформації про довгострокові активи
у фінансовій звітності за Міжнародними стандартами
бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Показники	Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності
МСФЗ 5	МСФЗ 6	МСБО 16	МСБО 20	МСБО 36	МСБО 38	МСБО 40
Опис непоточного активу (або ліквідаційної групи)	+
Опис фактів та обставин продажу або обставин, що ведуть до очікуваної ліквідації, а також очікуваного способу та часу цієї ліквідації	+
Прибутки або збитки, визнані згідно з параграфами 20–22, та заголовок у звіті про сукупні прибутки та збитки, який містить інформацію про прибутки та збитки, якщо вони не були подані окремо у звіті про сукупні прибутки та збитки	+
Якщо це прийнятно, сегмент, у якому непоточний актив (або ліквідаційна група) подається згідно з МСБО 8 «Операційні сегменти»	+
Свої облікові політики видатків на розвідку та оцінку, включаючи визнання активів розвідки та оцінки		+
Суми активів, зобов’язань, доходу та витрат, а також грошових потоків від операційної та інвестиційної діяльності, що виникають у результаті розвідки та оцінки запасів корисних копалин		+
Бази оцінки, що їх застосовували для визначення валової балансової вартості			+
Застосований метод амортизації			+
Застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації			+
Валову балансову вартість та суму накопиченої амортизації (разом з накопиченими збитками від зменшення корисності) на початок та кінець періоду			+
Узгодження балансової вартості на початок і кінець періоду, що відображає: − приріст; − активи, класифіковані як утримувані для продажу або включені до ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу відповідно до МСФЗ 5, та інші вибуття; − придбання в результаті об’єднань бізнесу; − збільшення або зменшення протягом певного періоду, які виникають у результаті переоцінок, за параграфами 31,39 та 40, а також у результаті збитків від зменшення корисності, визнаних або сторнованих в іншому сукупному доході відповідно до МСБО 36; − збитки від зменшення корисності, визнані в прибутку чи збитку відповідно до МСБО 36; − збитки від зменшення корисності, сторновані в прибутку чи збитку відповідно до МСБО 36; − амортизацію; − чисті курсові різниці, що виникають під час переведення фінансових звітів з функціональної валюти в іншу валюту подання, включаючи переведення закордонної господарської одиниці у валюту подання суб’єкта господарювання, що звітує; − інші зміни			+
Облікова політика, прийнята для державних грантів, включаючи методи подання, прийняті для фінансових звітів				+
Характер та обсяг державних грантів, визнаних у фінансових звітах, а також зазначення інших форм державної допомоги, від яких суб’єкт господарювання має пряму вигоду				+
Невиконані умови та інші непередбачені події, які супроводжують надання державної допомоги, що була визнана				+
Для кожного класу активів суб’єкт господарювання повинен розкривати таку інформацію: а) суму збитків від зменшення корисності, визнаних у прибутку або збитках протягом періоду, а також статтю (статті) звіту про сукупний прибуток, до яких включають ці збитки від зменшення корисності; б) суму сторнувань збитків від зменшення корисності, визнаних у прибутку або збитках протягом періоду, а також статтю (статті) звіту про сукупний прибуток, у яких ці збитки від зменшення корисності сторнуються; в) суму збитків від зменшення корисності переоцінених активів, визнаних в іншому сукупному прибутку протягом періоду; г) суму сторнувань збитків від зменшення корисності переоцінених активів, визнаних в іншому сукупному прибутку протягом періоду					+
Суб’єктові господарювання, який застосовує МСФЗ 8, слід розкривати таку інформацію щодо кожного сегмента, відображеного у звітності: а) суму збитків від зменшення корисності, визнану в прибутку та збитках і в іншому сукупному прибутку протягом періоду; б) суму сторнувань збитків від зменшення корисності, визнану в прибутку та збитках і в іншому сукупному прибутку протягом періоду					+
Суб’єктові господарювання слід розкривати зазначену нижче інформацію за кожним збитком від зменшення корисності, що був визнаний або сторнований протягом періоду за кожним окремим активом (включаючи гудвіл) або за кожною одиницею, що генерує грошові кошти: а) події та обставини, які спричинили визнання або сторнування збитку від зменшення корисності; б) визнану або сторновану суму збитку від зменшення корисності; в) для окремого активу: − характер активу; − сегмент, за яким подають звітність і до якого належить актив якщо суб’єкт господарювання надає звітність за сегментами відповідно зі МСФЗ 8; г) для одиниці, яка генерує грошові кошти: − опис одиниці, яка генерує грошові кошти (наприклад, чи є вона асортиментом продукції, заводом, видом діяльності, географічним регіоном або ж сегментом, за яким надають звітність згідно з визначенням у МСФЗ 8); − суму збитку від зменшення корисності, визнану або сторновану за класом активів і (якщо суб’єкт господарювання відображає у звіті інформацію за сегментами згідно МСФЗ 8) за звітним сегментом; − якщо сукупність активів для визначення одиниці, яка генерує грошові кошти, змінилася з часу попереднього оцінюван­ня суми очікуваного відшкодування одиниці, яка генерує грошові кошти, су­б’єктові господарювання слід описувати поточний та попередній спосіб об’єд­нан­ня активів у сукупності, а також причини зміни способу визначення одиниці, яка ге­нерує грошові кошти; ґ) чи є сума очікуваного відшкодування ак­тиву (одиниці, яка генерує грошові кошти) справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж, чи вартістю при використанні; д) основу, застосовану для визначен­ня справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж, якщо сума очікуваного відшкодування є справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж (наприклад, чи ціна продажу визначалася посиланням на активний ринок); е) ставку (ставки) дисконту, застосовану під час поточної оцінки та під час попередньої оцінки (якщо вона є) вартості при використанні, якщо вартість очікуваного відшкодування є вартістю при використанні					+
Суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію про сукупні збитки від зменшення корисності і сукупні сторновані суми збитку від зменшення корисності протягом періоду, за який інформація, що її вимагає параграф 130, не подавалася: а) основні класи активів, на які впливають збитки від зменшення корисності і сторнування збитків від зменшення корисності; б) основні події та обставини, які спричинили визнання (сторнування) цих збитків від зменшення корисності					+
Суб’єкт господарювання розкриває таку інформацію для кожного класу нематеріальних активів (розмежовуючи внутрішньо генеровані нематеріальні активи та інші нематеріальні активи): а) чи є строк корисної експлуатації невизначеним або визначеним; якщо він є визначеним - строки корисної експлуатації чи застосовані норми амортизації; б) методи амортизації, застосовані для нематеріальних активів з визначеними стро­ками корисної експлуатації; в) валову балансову вартість та будь-яку накопичену амортизацію (об’єднану з накопиченими збитками від зменшення корисності) на початок та на кінець періоду; г) статтю (статті) звіту про сукупні прибутки та збитки, в яку (які) включено амортизацію нематеріальних активів; ґ) узгодження балансової вартості на початок та на кінець періоду, де вказується: − надходження, із зазначенням окремо надходжень від внутрішньої розробки, придбаних окремо та придбаних унаслідок об’єднання бізнесу; − активи, класифіковані як утримувані для продажу чи включені до ліквідаційної групи, класифікованої як утримувана для продажу відповідно до МСФЗ 5, та інші вибуття; − збільшення або зменшення протягом періоду, які є результатом переоцінки згідно з параграфами 75, 85 і 86, та збитків від зменшення корисності, визнаних чи сторнованих прямо в іншому сукупному доході згідно з МСБО 36 (якщо вони є); − збитки від зменшення корисності, визнані у прибутку або збитку протягом періоду (якщо вони є) згідно з МСБО 36; збитки від зменшення корисності, сторновані у прибутку або збитку протягом періоду (якщо вони є) згідно з МСБО 36; амортизація, визнана протягом періоду; − чисті курсові різниці, які виникають від переведення фінансових звітів у валюту подання та від переведення закордонних господарських одиниць у валюту подання суб’єкта господарювання; інші зміни балансової вартості протягом періоду						+
Суб’єкт господарювання також повинен розкривати: а) причини, внаслідок яких строк корисної експлуатації нематеріального активу оцінюється як невизначений, балансову вартість цього активу та причини, які під­тверджують оцінку строку корисної експлуатації нематеріального активу як невизначеного. Наводячи ці причини, су­б’єкт господарювання має описувати чин­ники, які відіграли суттєву роль у визначення строку корисної експлуатації активу як невизначеного; б) опис, балансову вартість та період амор­тизації, що залишився, будь-якого індивідуального нематеріального активу, суттєвого для фінансових звітів суб’єкта гос­подарювання; в) для нематеріальних активів, отриманих за державним грантом та первісно визнаних за справедливою вартістю (див. параграф 44): − справедливу вартість, первісно визнану для цих активів; − їхню балансову вартість; − чи оцінено їх після визнання за моделлю собівартості, чи за моделлю переоцін­ки; г) існування та балансову вартість нематеріальних активів з обмеженим правом володіння та балансову вартість нематеріальних активів, заставлених як забезпечення зобов’язань; ґ) суму договірних зобов’язань з прид­бання нематеріальних активів						+
Якщо нематеріальні активи обліковуються за переоціненими сумами, суб’єкт господарювання має розкривати таку інформацію: а) за класом нематеріальних активів: − дату чинності переоцінки; − балансову вартість переоцінених нематеріальних активів; − балансову вартість, яка була б визнана, якби переоцінений клас нематеріальних активів оцінювався б після визнання із застосуванням моделі переоцінки, визначеної у параграфі 74; б) суму дооцінки, яка відноситься до нематеріальних активів на початок та на кінець періоду, вказуючи зміни протягом періоду та будь-які обмеження на розподіл залишку акціонерам; в) методи і суттєві припущення, застосовані під час оцінювання справедливої вар­тості активів						+
Суб’єкт господарювання повинен розкривати інформацію про: а) модель, яку він застосовує, − справедливої вартості або собівартості; б) якщо він застосовує модель справедливої вартості − чи класифікуються й обліковуються (якщо так, то за яких обставин) частки нерухомості, утримувані за угодою про операційну оренду як інвестиційна нерухомість; в) якщо класифікацію зробити важко (див. параграф 14) − критерії, якими користується суб’єкт господарювання для розмежування інвестиційної нерухомості і нерухомості, зайнятої власником, та нерухомості, утримуваної для продажу в ході звичайної діяльності; г) методи і суттєві припущення, що засто­совуються для визначення справедливої вартості інвестиційної нерухомості, вклю­чаючи виклад того, чи було підтверджено визначення справедливої вартості ринковими свідченнями, чи ж воно більше базувалося на інших факторах (які суб’єкт господарювання повинен розкрити) через характер нерухомості і брак зіставних ринкових даних; ґ) міру, якою справедлива вартість інвестиційної нерухомості (оцінена або розкрита у фінансових звітах) базується на оцінці, зробленій незалежним оцінювачем, який має відповідну професійну ква­ліфікацію і недавній досвід оцінки в тій самій місцевості та тієї самої категорії власності. Якщо такого оцінювання не було, цей факт слід розкрити; д) суми, визнані у звіті про прибутки чи збитки, щодо: − доходу від оренди інвестиційної нерухомості; − прямих операційних витрат (включаючи ремонт і обслуговування), що виникають від інвестиційної нерухомості, яка генерує дохід від оренди протягом періоду; − прямих операційних витрат (включаючи ремонт і обслуговування), що виникають від інвестиційної нерухомості, яка не генерує дохід від оренди протягом пе­ріоду; іу) кумулятивних змін у справедливій вартості, визнаних у прибутку чи збитку після продажу інвестиційної нерухомості з пулу активів, для якого застосовується модель собівартості, до пулу активів, які відображаються за моделлю справедливої вартості (див. параграф 32В); е) існування і суми обмежень щодо спро­можності реалізувати інвестиційну нерухомість або перевести дохід і надход­ження від продажу; є) контрактні зобов’язання купити, збудувати чи забудувати інвестиційну нерухомість або провести ремонт, обслуговування чи поліпшення							+
На додаток до розкриття інформації згідно з вимогами параграфа 75, суб’єкт господарювання, який застосовує модель справедливої вартості, визначену в параграфах 33−55, повинен також розкривати інформацію про узгодження балансової вартості інвестиційної нерухомості на початок і кінець періоду, показуючи: а) збільшення вартості, розкриваючи ок­ремо збільшення внаслідок придбання і ті, що виникають у результаті капіталізації подальших видатків, визнаних у балансовій вартості активу; б) збільшення вартості внаслідок придбання шляхом об’єднання бізнесу; в) активи, класифіковані як такі, що ут­римуються для продажу або ж включені до ліквідаційної групи, класифікованої як така, що утримується для продажу, згідно з МСФЗ 5 та з іншим вибуттям; г) чисті прибутки або збитки від коригування справедливої вартості; ґ) чисті курсові різниці, що виникають при переведенні фінансових звітів закордонного суб’єкта господарювання в іншу грошову одиницю подання інформації або при переведенні фінансових звітів закордонної одиниці у грошову одиницю суб’єкта господарювання, що звітує; д) передачі права нерухомості до запасів (та із запасів) і нерухомості, зайнятої власником; е) інші зміни							+
При суттєвому коригуванні отриманої оцінки інвестиційної нерухомості для відображення у фінансових звітах (наприклад для уникнення подвійного врахування активів або зобов’язань, що визнаються як окремі активи або зобо­в’язання, як зазначено у параграфі 50) суб’єкт господарювання повинен розкривати узгодження між отриманою і скоригованою оцінками, включеними до фінансових звітів, окремо показуючи сукупну суму будь-яких визнаних за орендою зобов’язань, які були додані, і будь-які суттєві коригування							+
У виключних випадках, про які йдеться в параграфі 53, коли суб’єкт господарювання оцінює інвестиційну нерухомість, застосовуючи модель собівартості згідно з МСБО 16, в узгодженні, що його вимагає параграф 76, слід розкривати суми, пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, окремо від сум, пов’язаних з іншою інвестиційною нерухомістю. Крім того, суб’єктові господарювання слід роз­кри­вати: а) опис інвестиційної нерухомості; б) пояснення того, чому справедливу вар­тість не можна достовірно оцінити; в) якщо можливо, діапазон оцінок, у яко­му найбільш імовірно, перебуває справедлива вартість; г) при вибутті інвестиційної нерухомості, що не відображається за справедливою вартістю: − той факт, що суб’єкт господарювання продав інвестиційну нерухомість, що не відображалася за справедливою вартістю; балансову вартість інвестиційної нерухомості під час продажу; − суму визнаних прибутків або збитків							+
На додаток до розкриття, що його вимагає параграф 75, суб’єкт господарювання, який застосовує модель оцінки за собівартістю, описану в параграфі 56, повинен також розкривати: а) застосовані методи амортизації; б) строк корисного використання і ставки амортизації, що застосовуються; в) валову балансову вартість і накопичену амортизацію (сукупно з накопиченими збитками від зменшення корис­ності) на початок і кінець періоду; г) узгодження балансової вартості інвестиційної нерухомості на початок і кінець періоду, що показує: − збільшення, розкриваючи окремо ті збільшення, які виникають у результаті придбання, а також ті, що виникають у результаті капіталізації подальших видат­ків, визнаних як актив; − збільшення, що виникають у результаті придбання внаслідок об’єднання бізнесу; активи, класифіковані як такі, що утримуються для продажу, або ж включені до ліквідаційної групи, класифікованої як така, що утримується для продажу, згідно з МСФЗ 5 та з іншим вибуттям; − амортизацію; − суму визнаних збитків від зменшення корисності і суму сторнованих збитків від зменшення корисності протягом періоду згідно з МСБО 36; − чисті курсові різниці, що виникають від переведення фінансових звітів в іншу валюту подання та переведення фінансових звітів закордонної одиниці в валюту подання суб’єкта господарювання, що звітує; – переведення до запасів (та із запасів) і нерухомості, зайнятої власником; – інші зміни; ґ) справедлива вартість інвестиційної нерухомості. У виключних випадках, що описуються в параграфі 53, коли суб’єкт господарювання не може достовірно визначити справедливу вартість інвестиційної нерухомості, він повинен розкривати: − опис інвестиційної нерухомості; − пояснення того, чому справедливу вартість не можна достовірно визначати; − якщо це можливо, діапазон оцінок, у якому найбільш імовірно перебуває справедлива вартість							+

Завдання для практичних занять (4 год)