Доктрина Эстрады

Доктрина Эстрады ^[11] - политическая доктрина международно-правового характера, провозглашенная в 1930 году секретарём по внешним связям Мексики Хенаро Эстрадой по вопросу о признании новых правительств. В 1930-2000 годах являлась официальной доктриной Мексики в области международной политики ^[ источник не указан 975 дней ^]. В противоположность доктрине Тобара, по доктрине Эстрады, новое правительство, даже если оно пришло к власти неконституционным путём, не нуждается в специальном акте признания со стороны иностранных государств. Таким образом возникновение нового правительства ставит перед участниками международного общения лишь вопрос о том, вступать или не вступать с ним в дипломатические сношения. Доктрина имела цель упростить вопросы, связанные с признанием новых правительств, которое заключалось в следующем: либо продолжение дипломатических отношений со старым режимом, либо молчаливый способ установления отношений с новым правительством. Эстрада осудил злоупотребления правом признания и вмешательство во внутренние дела наций. Доктрина Эстрады, направленная прежде всего против вмешательства США во внутренние дела Мексики и других латиноамериканских государств, признавалась в СССР прогрессивной

Під міжнародним правонаступництвом держав розумі­ють перехід прав та обов’язків від держави-попередниці до держави-наступниці відповідно до норм міжнародного пра­ва. Наука міжнародного права розрізняє дві основні теорії правонаступництва — універсальну та негативну.

Згідно з універсальною теорією держава-наступниця повністю успадковує всі міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці. Негативна теорія наголошує на тому, що міжнародні права та зобов’язання держави-попередниці не діють по відношенню до держави-наступниці. На прак­тиці жодна з цих теорій не діє в чистому вигляді.

Інститут міжнародного правонаступництва має переваж­но звичаєвий характер або базується на міжнародних уго­дах безпосередньо заінтересованих держав. У рамках ООН були прийняті дві конвенції — Віденська конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів 1978 р.1 та Віденська конвенція про правонаступництво держав стосов­но державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 р.2, але вони набрали незначну кількість рати-фікацій3. Радою Європи розроблено Європейську конвенцію про громадянство 1997 р., статті 18—20 якої присвячено правонаступництву держав.