Особливості менеджменту Швеції

Управлінська політика Швеції спирається на теоретичну кон­цепцію, яка являє собою так звану модель "державного благо­устрою". Зміст цієї моделі визначається такими якісними особ­ливостями соціально-економічного розвитку Швеції:

— поєднання приватної власності на засоби виробництва з широ­кою соціалізацією сфер споживання та розподілу товарів і послуг;

— ефективно діюча державна система, яка забезпечує високу зайнятість та надійність соціальних гарантій;

— система демократичних методів, які дозволяють кожній людині впливати на вирішення всіх питань, пов'язаних з ії жит­тям, а також створюють особливий психологічний клімат у країні.

Порівняно з іншими країнами, у Швеції влада та профспілки активно впливають на відносини між державою та капіталом, на рівень оплати праці та зайнятості. На перше місце шведські ме­неджери, керівники вищих рівнів управління ставлять вирішення проблем соціальної забезпеченості своїх підлеглих, працівників фірм.

У Швеції існує достатньо організований рух профспілок, зав­дяки чому працівники можуть активно впливати на процес прий­няття рішень вищим керівництвом, що приводить до уникнення конфліктних ситуацій на підприємствах. В цій країні у процесі прийняття рішень на рівні вищого керівництва беруть участь визнані економісти, відомі не лише в країні, а й за кордоном. Вище керівництво ставить за мету, щоб кожний працівник підприємства мав високий соціальний статус - це необхідно для досягнення цілей підприємства. Формування заробітної плати в країні здій­снюється на колективно-договірній основі - держава не бере участі в цьому процесі.

5. Особливості менеджменту Фінляндії

Фінська школа менеджменту за останні два десятиліття досягла міжнародного рівня. Вона визначає ряд найважливіших факто­рів, необхідних для успішної діяльності керівника, а саме:

— Вміння досягати результатів та бажання наполегливо працювати для досягнення поставленої мети.

— Бажання та здатність нести відповідальність за довірену роботу та приймати ризиковані рішення.

— Вміння розпочинати процеси змін, керувати ними та вико­ристовувати їх в інтересах організації.

— Вміння використовувати відкритий спосіб управління на підприємстві, розвивати співробітництво.

— Мистецтво приймати швидкі рішення.

— Здатність зосереджуватись на теперішніх та майбутніх рі­шеннях.

— Здатність визначати зміни в середині та зовні організації, ефективно використовувати їх.

— Готовність до тісних соціальних взаємовідносин.

— Здатність до спільного загального керівництва.

— Використання творчого підходу до своєї праці.

— Постійне самовдосконалення та добра загальна психоло­гічна й фізична форма.

— Вміння правильно використовувати свій час.

— Здатність до мотивування себе та персоналу.

— Готовність очолювати добре підготовлений, професійний персонал.

15. Вміння використовувати міжнародне бачення проблем.
Фінській менеджмент використовує різні рівні управління, зокрема:

— визначення результатів, управління за ситуацією;

— контроль за результатами, управління за результатами.

Процес визначення результатів розпочинається з глибокого аналізу, на підставі якого визначаються бажані результати (клю­чові результати) для різних рівнів. До ключових результатів відно­сять: результати комерційної діяльності; результати функціональ­ної діяльності; результати підтримки бізнесу.

Процес управління за ситуацією - це управління по днях. Метою цього процесу є організація справ, для виконання яких ке­рівники повинні вміти аналізувати та брати до уваги зовнішні та внутрішні ситуаційні фактори підприємства. На етапі процесу управління велику роль відіграє процес планування, який поді­ляється на стратегічне, річне, планування графіків роботи.

При управлінні за результатами, поряд з плануванням, оці­нюють виконання планів й контроль. Наполегливість, творчий підхід та обов 'язковість при виконанні планів - ці риси відрізня­ють дану систему управління від інших.

Управління за результатами - це сукупна система управління, мислення та розвитку, з допомогою якої досягаються визначені всіма працівниками підприємства цілі. При цій системі ефектив­но використовуються особливості господарської ситуації, творчі здібності персоналу, а також стилі та техніка управління.

Отже, для фінської школи управління можна визначити таку послідовну схему дій:

— Управління діяльністю фірми, включаючи планування ді­яльності, постановку виробничих завдань, створення системи ви­мірювання виробничої праці, контроль за виконанням завдань.

— Управління персоналом, до якого відносять забезпечення співпраці між усіма членами трудового колективу, кадрову полі­тику, інформування, мотивацію навчання працівників.

— Управління важливими зв'язками організації.

— Постійне вдосконалення управління діяльністю фірми та персоналу, враховуючи поліпшення планування діяльності під­приємства, дослідження та розвиток мікроклімату в організації, вдосконалення розподілу праці.

Контрольні запитання

1.Охарактеризуйте кейс-метод навчання Гарвардської школи бізнесу.

У чому полягає сутність методу Чиказької школи бізнесу?

Розкрийте значення підходу Кейптаунського університету та
японського підходу до навчання менеджменту та маркетингу.

Назвіть особливості американського національного стереотипу.

Назвіть особливості англійського національного стереотипу.

Назвіть особливості французького національного стереотипу.

 

Досвід організації менеджменту в різних країнах

1.Назвіть особливості японського національного стереотипу.

2. Назвіть особливості національного стереотипу країн Близь­кого та Середнього Сходу.

3. Які характерні напрями менеджменту Японії?

4. Які характерні напрями менеджменту Англії?

5.Які характерні напрями менеджменту США?

6. Які характерні напрями менеджменту Німеччини?

7. Які характерні напрями менеджменту Швеції?

8. Які характерні напрями менеджменту Фінляндії?