Інформаційна діяльність ТНК

Більшість дослідників і вчених-економістів вважають ринок інформаційних послуг провідним сектором економіки, і не секрет, що, на сучасному етапі, виробництво не може існувати без нього.

Деякі автори розглядають ринок інформаційних і комунікаційних технологій як систему відносин між економічним продуктом і грошовим обігом, між суб'єктами ринку, які пропонують покупцям комп'ютерну та обчислювальну техніку, програмне забезпечення й різні засоби комунікацій.

Таким чином, інформаційне забезпечення, виступаючи на ринку послуг, стає важливим фактором економічного зростання, а інформаційна діяльність-найважливішою умовою конкурентоспромож­ності ТНК.

Найбільші промислові ТНК світу, такі як, "Локхід" і "Джене-рал Електрик", з їх профільною діяльністю стають лідерами на ринку інформаційних товарів і послуг, вважаючи, що використання інформаційних технологій є одним з ефективних засобів підвищення конкурентоспроможності. Слід також зауважити, що "інформаційний ринок" визначається як категорія сфери товарного обігу, в якій формується попит, пропозиція та ціна товару.

Сучасний етап розвитку ринку інформаційної діяльності має свою специфіку і ставить питання щодо вирішення наступних проблем:

• забезпечення формування збалансованої національної інформаційної структури;

• координація діяльності щодо формування інформаційних ресурсів, їх реєстрація та облік;

• визначення обов'язків і відповідальності за збереження та використання інформаційних ресурсів різних рівнів;

• створення економічних і правових умов, що сприяють залученню недержавного фінансування інформаційної структури;

• забезпечення однакових умов умов організаціям різних форм власності для доступу на інформаційний ринок і для створення інформаційної структури;

• збереження й підтримка механізмів взаємодії інформаційно-бібліотечних організацій різних форм власності щодо забезпечення збереження та актуалізації інформаційних ресурсів;

• розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури та нових інформаційних технологій.

5. Контроль власності та вищі органи управління корпорацією

Фахівцям, які мають справу з бізнесом, очевидно не раздоводилося замислюватись над тим, як влаштованій менеджмент у ТНК. Відповідь на це запитання і проста, і складна водночас.

Вищий орган управління корпорації, як відомо ~ загальні збори акціонерів, що проводяться щорічно для заслуховування звітних доповідей вищого керівництва та обрання постійно діючого між зборами органу керівництва. Найчастіше - це рада директорів, інколи - наглядова рада, а в країнах Європейського Союзу - адміністративна рада. Органи керівництва призначають одного чи кількох вищих менеджерів, які здійснюють відповідні призначення далі вниз за ієрархією. Однак усе це ~ лише зовнішній вигляд, верхня частина айсберга, назва якого ~ корпорація.

Як же впливають акціонери на діяльність ТНК? Нагадаємо, що в ТНК кількість акціонерів може становити сотні тисяч. Скажімо, у "Дженерал Електрик" вона перевищує 0,5 млн. осіб. Звичайно, в зборах беруть участь не всі акціонери, а лише ті, що мають певний пакет акцій, розмір якого визначають самі ТНК.

Тепер ми дещо наблизились до 5 класичних форм контролю власності ТНК:

1) контроль через певну власність - всі або майже всі випущені акції належать невеликій групі осіб;

2) контроль через більшість (51%) акцій;

3) контроль через співпідпорядкування: володіння контрольним пакетом акцій материнської корпорації дає можливість розпоряджатись активами і тих компаній, де вона володіє контрольним пакетом; контроль через меншість акцій. Така ситуація цілком можлива в разі участі в зборах лише найбільших акціонерів. Саме такий контроль і є найпоширенішим. Головне полягає в тому, щоб запобігти на зборах утворенню іншої групи акціонерів, яка б об'єднувала більшість голосів. При цьому, слід враховувати, що вищі менеджери володіють великими пакетами акцій. Лі Якокка, будучи президентом „Форд моторз", був другим після Г.Форда володарем пакетом акцій за розміром; сім'я ж Г. Форда, маючи у своєму розпорядженні лише 12% акцій фірми, володіла 40% голосів на зборах акціонерів [4];

5) управлінський контроль, що має місце за наявності лише дрібних акціонерів, які неспроможні виробити спільний підхід. Така ситуація дає змогу менеджерам ухвалювати свої рішення на зборах навіть у разі їх незначної частки в акціонерному капіталі. Подібні випадки сьогодні малоймовірні, адже питома вага індивідуальних акціонерів у капіталах корпорацій має чітку тенденцію до зниження.

Наступна ланка корпоративного менеджменту - рада директорів. Вона виконує три основні функції:

• призначення адміністрації;

• розгляд і прийняття найважливіших загальнокорпоративних рішень;

• контроль за діяльністю адміністрації.

У складі ради директорів часто формуються різні комітети як основні органи контролю адміністрації. В числі таких комітетів: виконавчий, ревізійний, з питань винагород, людських ресурсів і організаційних структур, фінансовий, з питань зв'язків з громадськістю, з етики, безпеки, якості. Хоча ці комітети збираються на свої засідання лише декілька разів на рік, вони відіграють важливу роль в управлінні ТНК.

Незважаючи на велику кількість рівнів управління в ТНК, багатоланкові організаційні структури умовно можна поділити на три основні рівні: вищий, середній і нижчий. Такий підхід уже давно використовується в менеджменті. Переваги цього підходу полягають у можливості виявити специфіку діяльності кожної групи менеджерів. І хоча на практиці число рівнів управління часто перевищує три, все ж їх можна згрупувати до трьох.

Американський соціолог Талкотт Парсонс у 1960 році розвинув цю концепцію, звернувши увагу на особливість функцій, які виконують менеджери основних рівнів у ТНК.

Розглянемо детальніше особливості діяльності кожного рівня менеджерів.

Технічний рівень- менеджери нижньої ланки - щоденні поточні операції та дії, обов'язкові для забезпечення необхідної роботи без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг.

Функції:

• здійснення контролю за виконанням виробничих завдань;

• безпосереднє керівництво працівниками;

• дотримання вимог технологічних процесів і техніки безпеки;

• забезпечення інформацією керівників вищого рівня про виконання виробничих завдань.

Відповідальність за:

• безпосереднє використання конкретних видів виділених ресурсів: сировини, енергії, устаткування, працівників.

Особливості:

• напруженість;

• різноманітність дій;

• часті перерви;

• перехід від одного завдання до іншого;

• обмежений час для прийняття і виконання рішень;

• часте спілкування з керівництвом і колегами, з одного боку, і виконавцями, з іншого.

Управлінський рівень- менеджери середньої ланки - координація та узгодження різноманітних дій і форм діяльності різних підрозділів, розроблення і виконання виробничих програм і бюджетів.

Функції:

• координація та контроль діяльності менеджерів нижньої ланки;

• розроблення виробничих програм і планів;

• підготовка інформації для прийняття рішень менеджерами вищого рівня;

• забезпечення зв'язку між менеджерами вищого і нижчого рівнів.

Відповідальність за:

• ефективність використання ресурсів відповідного підрозділу в цілому, конкурентоспроможність продукції, послуг

Особливості:

• значні відмінності для різних ТНК;

• участь в прийнятті рішень менеджерами вищої ланки;

• робота з документами;

• ведення бесід;

• участь у засіданнях;

• усне спілкування.

Інституційний рівень- менеджери вищої ланки - розроблення довгострокових планів, формування цілей, адаптація ТНК до різноманітних змін, регулювання взаємовідносин із навколишнім середовищем.

Функції:

• стратегічне управління ТНК;

• формування корпоративної культури;

• загальне керівництво ТНК.

Відповідальність за:

• конкурентні позиції ТНК;

• досягнення ТНК своїх цілей;

• виплату дивідендів акціонерам.

Особливості:

• діяльність не має чіткого завершення;

• напружений і тривалий робочий день;

• спілкування з урядовими організаціями, постачальниками, споживачами, банками та ін. [3]

Контрольні запитання

1. Поясніть особливості формування поведінкового менеджменту в міжнародних корпораціях.

2. Назвіть характерні риси керівництва міжнародними корпораціями.

3. Порівняйте основні теорії поведінкового менеджменту

4. Намалюйте образ ідеального лідера.

5. Назвіть основні функції та завдання лідера.

6. Охарактеризуйте типи керівників, відповідно до типів моделі навчання та обрані комунікаційні стратегії.