Мінливість поведінки та виявлення ролі генотипу

Традиційне запитання, яке постає перед дослідниками в області генетики поведінки – це вияснення ролі генетичних факторів у визначенні особливостей поведінки.

Задачі генетики поведінки:

· Відносна роль генетичних факторів та факторів середовища, а також їх взаємодія при формуванні поведінки

· Механізми дії генів, які визначають формування ЦНС що експресуються в мозку

· Механізми реалізації дії мутантних генів, які торкаються функцій ЦНС, що можуть служити моделями захворювань нервової системи людини

· Генетико-популяційні механізми формування поведінки і її змін в ході мікроеволюції.

 

Друга та третя проблеми нерідко виділяються в окремі напрямки, які одержали назву – нейрогенетика.

Загальним завдання генетики поведінки – інтеграція цілісного, “організменного” і молекулярно-біологічного підходів для створення більш повної картини ролі генотипа в формуванні мозку, в розвитку його окремих реакцій і поведінки. В сучасній генетиці поведінки виділяють 2 основних підходи:

q “від поведінки до гена” – це вивчення окремих ознак цілісної тварини з наступним більш детальним аналізом феноменології на рівні окремих хромосом та генних комплексів чи одиничних генів.

q “від гена до поведінки” – це дослідження функції гена (як на молекулярному так і на фізіологічному рівнях) з наступним аналізом його впливу на поведінку. Такий підхід називають “зворотною генетикою”. Ці методи дають змогу вимірювати будову гена і виключати з роботи певні ділянки генома, тобто послідовності ДНК, які кодують ті, чи інші білки. Це можуть бути або структурні білки, які визначають наприклад, будову синаптичного апарату нейронів (видозміни чи виключення білків-рецепторів нейромедіаторів) чи регуляторні білки, відсутність яких робить неможливим нормальне функціонування важливих для клітин процесів (напр. білок СREB і порушення фосфорилювання).

Вибір ознак поведінки

Для дослідження ролі генопиту в формуванні поведінки необхідно вибирати:

• Ознаки, які легко піддаються кількісному обліку (напр. Чіткі видоспецифічні рухи – чистка шерсті чи “стійка” у гризунів)
• Ознаки, які легко виміряти за мірою вираженості (напр. Рівень локомоторної активності, яка визначається по довжині пройденого твариною шляху за фіксованих час експерименту)