Забезпечення належних умов праці і достатнього життєвого рівня працівників.

Тема. Поняття соціального партнерства у трудовому праві. Колективний договір

ПЛАН

 

1. Поняття та види соціального партнерства

2. Форми соціального партнерства

3. Поняття, сторони та зміст колективних угод

4. Поняття, сторони та зміст колективного договору

5. Сфера та порядок укладення колективного договору

 

Поняття та види соціального партнерства

 

Соціальне партнерство є системою відносин між роботодавцями, їх організаціями і об'єднаннями та найманими працівниками, профспілковими організаціями і їх об'єднаннями й органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин. Соціальне партнерство розглядають також як складову предмета трудового права та принцип трудового права, на основі якого здійснюється колектнвно-договірне регулювання.

Соціальне партнерство спрямоване на:

Забезпечення соціального миру в суспільстві,

Зменшення гостроти соціальних конфліктів,

3. сприяння погодженню інтересів роботодавців і найманих працівників;

4. забезпечення активної ролі держави у переговорному процесі з питань встановлення умов праці, забезпечення взаємної зацікавленості найманих працівників і роботодавців у поліпшенні економічного становища і сприяння взаєморозумінню між ними,

забезпечення належних умов праці і достатнього життєвого рівня працівників.

У науці трудового права виділяють 2 основних види соціального партнерства — біпартнзм і трипартизм.

У тих країнах, де роль держави в регулюванні трудових відносин порівняно невелика (США, Канада. Великобританія), практикується двостороннє співробітництво соціальних партнерів (біпартизм). Колективні переговори ведуться між роботодавцями і організаціями найманих працівників, держава в такі переговори майже не втручається, хоча може виступати арбітром або посередником при виникненні соціальних конфліктів. Однак це не означає, що при двосторонньому співробітництві держава повністю самоусувається від регулювання трудових відносин. Вона регулює умови ведення колективних переговорів, здійснює частково організаційно-технічне забезпечення цих переговорів.

Тристороннє співробітництво (трипартизм) здобуло поширення у Франції, Німеччині, Австрії, Україні та багатьох інших державах. У цьому виді соціального партнерства, крім об'єднань роботодавців і організацій найманих працівників, активну роль при проведенні колективних переговорів відіграє держава, яка виступає посередником при проведенні колективних переговорів або є їх самостійною стороною в особі державних органів (як правило, це міністерства праці чи інші спеціально створені органи виконавчої влади).При тристоронньому співробітництві держава на законодавчому рівні встановлює ряд мінімальних соціальних гарантій, а також правила ведення колективних переговорів, порядок висування представників від сторін на переговори, відповідальність за недотримання вимог колективних договорів.