Задачі 1 - 25

Ф’ючерсний контракт – це стандартизована угода на купівлю або продаж конкретного товару, в конкретні місце й час у майбутньому за ціною, встановленою на вільних біржових торгах у централізованому регульованому місці за правилами цього ринку. Іншими словами, ф’ючерсний контракт є юридично зафіксованим зобов’язанням доставити у зазначене місце товар стандартної кількості і якості за ціною, узгодженою в торговельній ямі чи кільці товарної біржі протягом часу, вказаного в контракті.

Особливістю ф’ючерсного контракту є цілковита стандартизація всіх його параметрів, за винятком ціни, що встановлюється шляхом попиту та пропозиції.

Стандартизація ф’ючерсного контракту означає уніфікацію таких його умов, як споживча вартість товару, базисна якість і розмір доплат за відхилення від неї, умови і термін поставки, форма оплати, санкції за порушення умов контракту, порядок арбітражу тощо.

Кожний контракт представлений двома сторонами: покупцем і продавцем. Покупця ф’ючерсного контракту називають стороною, що має довгу позицію, а продавця – стороною, що має коротку позицію.

Операції за ф’ючерсними контрактами поділяють на відкриття і закриття або ліквідацію позиції. Початкова купівля або продаж ф’ючерсного контракту означає відкриття позиції для продавця чи покупця.

Для ліквідації зобов’язання за контрактом учасник угоди дає наказ брокеру щодо здійснення зворотної операції:

власник довгої позиції – наказ на продаж такого контракту;

власник короткої позиції – наказ на купівлю такого контракту.

Різниця у вартості контракту на момент його укладення і ліквідації становить або прибуток учасника , або збиток, що також списується з його рахунку.

Різниця у вартості контракту за довгою і короткою позицією визначається як різниця між ціною виконання угоди та поточною котирування на терміновому ринку, помножена на кількість товару:

 

G = (P1-P0)*C , (1)

де P0 - ціна виконання угоди;

P1 - поточне котирування на терміновому ринку;

С – кількість товару.

Обов’язковий елемент ринку – маржа.

Маржа – це сума грошей, яку повинні внести покупці й продавці ф’ючерсних контрактів у вигляді депозиту на свої рахунки з метою гарантування виконання контрактів.

У ф’ючерсній торгівлі існують два види маржі:

- початкова маржа – депозит, що вноситься при відкритті ф’ючерсної позиції;

- варіаційна маржа – переказ грошових коштів, що забезпечує

відповідність вартості.

Початкова маржа, яка встановлюється у вартісному вираженні, звичайно становить 2-10 % від вартості ф’ючерсного контракту.

Якщо цінові зміни негативні щодо позиції клієнта , його початкова маржа зменшується. Тому всі біржі встановлюють варіаційну маржу, яка вноситься у розмірі, що відновлює суму грошей на рахунку до рівня початкової маржі. Більшість бірж встановлює варіаційну маржу на рівні 75% від початкової маржі.

Кожен день розрахункова палата після закінчення біржових торгів та визначення котирувань виконує перерахунок рахунків клієнтів, де відображаються зміни у вартості відкритих позицій.

Умовний приклад розрахунку рахунку клієнтів (табл. 18).

Ф’ючерсний контракт на кукурудзу (одиниця контракту 5 000 бушелів).

Ціна виконання 1,8 дол./ буш.

Початкова маржа 450 дол. за контракт (5% вартості контракту).

Кількість контракту –1.

Варіаційна маржа 337,5 дол. за контракт ( 75% вартості контракту).

 

Таблиця 18 – Розрахунок рахунків клієнтів

Дата Рахунок покупця, дол. Котиру- вання дол./ буш. Рахунок продавця, дол.
Маржа Усього ± Маржа   Усього ±
05.07 1,80
06.07 +50 1,81 -50
08.07 +150 1,83   +запит на 150 дол.   -150   -150
09.07 1,80
10.07 -100 1,78 +100

 

Відкриваючи позицію 05.07, покупець та продавець внесли на рахунок гарантійний депозит у розмірі 450 дол.( 0,05*1,80*5000).

06.07 - розрахункова ціна збільшилась на 0,01 дол./буш (1,81-1,80). Ця зміна розрахункової ціни принесла прибуток покупцю в розмірі 50 дол. (0,01*5000) , який було переведено на його рахунок. Одночасно рахунок продавця було зменшено на таку ж суму.

08.07 - розрахункова ціна збільшилась на 0,02 дол./ буш. Позицію покупця було збільшено ще на 100 дол. (0,02*5000) , а рахунок продавця було зменшено на 100 дол. Сума коштів на рахунку продавця менша ніж варіаційна маржа 300<337,5 дол., тому він отримає запит на 150 дол. Продавець може внести 150 дол. готівкою або ліквідувати свої зобов’язання за контрактом. При цьому збиток на 09.07 становить 150 дол.

До 09.07 розрахункова ціна знизилася на 0,03 дол./ буш., що принесло прибуток продавцю. Його рахунок було кредитовано на 150 дол. (0,03*5000), а рахунок покупця – дебетовано на таку ж суму. У підсумку і покупець і продавець мають нульовий прибуток на своєму рахунку.

10.07 - розрахункова ціна знизилася ще на 0,02 дол./ буш. Позицію продавця було кредитовано на 100 дол., а позицію покупця дебетовано на 100 дол.

Розрахунок виконують доти, доки клієнт ліквідує свої зобов’язання за ф’ючерсним контрактом.

Хеджування - використання ф’ючерсного ринку для зниження цінового ризику на фізичному ринку за допомогою фіксування цін майбутніх угод на фізичному ринку.

За технікою виконання операцій розрізняють два види хеджування:

- короткий хедж – продаж ф’ючерсних контрактів;

- довгий хедж – покупка ф’ючерсних контрактів.

Різниця між наявною ціною реального товару у конкретному місці і ф’ючерсною ціною на цей товар називається базисом.

Розрізняють базис позитивний, від’ємний і нульовий. Якщо ціна спотового ринку перевищує ф’ючерсну ціну – базис позитивний. Наприклад, у червні ціна місцевого наявного ринку на кукурудзу дорівнює 1,9 дол./ буш, а липнева ф’ючерсна ціна – 1,8 дол./ буш. Це означає, що базис позитивний і становить 0,1 дол.( відображається як +0,1 до липня). Базис від’ємний, якщо наявна ціна нижча від ф’ючерсної. У січні ціна місцевого наявного ринку на кукурудзу становить 1,7 дол./буш, а ціна березневого фючерсу – 1,9 дол./ буш. Наявна ціна нижча за ф’ючерсну, отже, березневий базис від’ємний і становить 0,2 дол. (-0,2 до березня). Якщо наявна ціна збігається з ф’ючерсною - базис нульовий.

Більш сприятливий базис створюється за рахунок вищої наявної ціни. І навпаки, несприятливий базис випливає із нижчої (слабшої) ціни.

Базис посилюється, коли наявна ціна збільшується відносно ф’ючерсної ціни упродовж певного періоду.

Базис послаблюється, коли наявна ціна знижується щодо ф’ючерсної ціни упродовж певного періоду і стає менш сталою, ніж ф’ючерсна.

Хеджер, який використовує довге хеджування, прагне послаблення базису, тоді як хеджер, що здійснює коротке хеджування , прагне посилення базису. Це ілюструється так: