Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням : Підручник. – 2-ге вид., виправ. і доповнен. / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К. : Алерта, 2011. – 696 с.

 

Практична частина:

1. Наведіть і прокоментуйте дефініції понять «план» і «конспект» у контексті навчальної, науково-дослідної та професійної діяльності.

2. Прочитайте уважно текст. З’ясуйте, який різновид наукової літератури він репрезентує. Складіть питальний і тезовий плани та визначте, аргументуючи, можливі сфери їх практичного використання.

Мова науки і національна мова

Мовна політика у сфері наукової комунікації повинна враховувати як пріоритети розвитку самої науки, так і інтереси національно-культурного будівництва. Розвиток науки й культури різноспрямовані процеси. Наука тяжіє до єдності попри мовні кордони і бар'єри ідеологій. Культура ж прагне неповторності, являє світові унікальний духовний портрет нації. І разом з тим це пов'язані між собою процеси: наукова творчість є інтелектуальною вершиною національної культури. Зв'язок цей забезпечується національною мовою, її текстами.

Якою ж повинна бути мова науки як інтеграл світового пізнання і водночас складова національних культур? Методологія у мові науки виділяє дві частини: природну мову й мову формалізовану, яка надбудовується над природною, увиразнюючи окремі її фрагменти. Дискусія розгорнулася навколо того, чи повинна ота, неформалізована частина наукової мови уніфікуватися або ж доцільно, щоб вона була виражена відповідними національними мовами. При цьому висловлювалися дві крайні думки. Перша: не треба наукову продукцію видавати національними мовами, це перешкоджає ефективній комунікації, до того ж економічно невигідно, пов'язано з витратами на переклад, папір. Інша думка: вилучаючи з науки національні мови, ми свідомо руйнуємо інтелектуальний потенціал нації, позбавляємо літературну мову наукового стилю, тексти якого зберігають фундаментальні інтелектуальні та духовні цінності. Соціальні, економічні та моральні наслідки цього зиску відчуваються вже зараз.

Обговоренню проблеми мова науки у відношенні до національної мови, на наш погляд, бракує важливої дихотомії: мова наукової творчості, тобто мова думання суб'єкта, який пізнає /мова наукової комунікації/. Прибічники уніфікації наукової мови враховують лише другу площину цього протиставлення. Справді, історично наука розвивалася в умовах білінгвізму, мала мову-посередницю, функції якої в різні часи виконувала то одна, то інша з розвинених мов. Загальновідома роль грецької, латинської мов в античному світі, старослов'янської у слов'янському. Так, у ХVІ-ХVІІ ст. словотворчі засоби російської та української мов були недостатньо розвиненими для забезпечення потреб величезних нововведень, здебільшого термінів, стимульованих петровськими реформами. У цей період латина стає мовою комунікації Києво-Могилянської академії, братських шкіл.

Чому латина у XIX ст. не виконувала вже тих функцій, хоча була відома, входила до програм гімназійного курсу? Очевидно, вона була витіснена об'єктивним процесом наукового пізнання. У період бурхливого розвитку науки відбулося «зіткнення» мови думання і мови комунікації. З ускладненням науки об'єкт, який пізнає, прагнув найкращої, оптимальної форми вираження пізнаного. Такою формою могла бути лише мова думання, рідна мова. Численні самоспостереження вчених – представників віддалених наук – над характером власної творчості підтверджують цю тезу: мислення як частина внутрішньої наукової творчості оформлюється, вербалізується в них рідною мовою.

...Мовна політика останніх десятиліть в Україні була спрямована на інтернаціоналізацію науки, створення умов для наукової комунікації і не враховувала, не стимулювала цей глибинний мовний момент наукової творчості. Наукова продукція математичних, природничих наук, тобто наук, які досягли значного ступеня формалізації, була переведена на мову-посередницю: або російську, або англійську. Відтак, у науковому стилі української мови з'явилися лакуни, почалася девальвація наукового стилю, саме того зі стилів, яким мова зусиллями української інтелігенції розбудувалася в пожовтневий період, можна сказати, відродила його у своїй системі.

Наслідки цієї ситуації настільки непересічні, що змушують не лише лінгвістів, взагалі науковців, а й викладачів навчальних закладів невідкладно з'ясувати їх через усебічний аналіз проблеми.

...Життя наукове повернулося «на круги своя», і сьогодні обговорення мовної ситуації в національних республіках ставить питання про те, якою бути мові науки, чи буде далі розвиватися науковий стиль літературних мов. ...Семіологи вивели цікавий парадокс. У глобальному масштабі існування мовних бар'єрів у науці сприяє її розвитку; в мікромасштабі, відносно окремих учених, воно є гальмом, оскільки наукова робота вимагає знання іноземних мов, або хоча б перекладних праць.

...Зважаючи на сказане, мовна політика незалежно від «мовного котла» повинна стати більш гнучкою, враховувати об'єктивні фактори і творчої діяльності, і наукової комунікації. Якщо соціальні умови: кількість населення, що говорить національною мовою; кількість наукової інтелігенції, яка користується національною мовою в роботі; рівень розвитку літературної мови; стан термінологічної роботи – дозволяють, то і в гуманітарних науках, і в математичних, і в природничих, і в технічних науках функцію засобу наукової творчості й комунікації може виконувати національна літературна мова (за Л. Алексієнко).

3. Назвіть обов'язкові вимоги до оформлення цитат у науковій роботі. З’ясуйте, якими мають бути за кількістю та обсягами цитати в тексті на­укової доповіді й статті. Сформулюйте всі правила наведення та оформлення цитат і проілюструйте їх прикладами з фахових текстів.

4. Прочитайте текст. Складіть опорний конспект, використовуючи цитати, виписки.

Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовольняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви – мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.

Наукова термінологія – вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.

Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин.

По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної люд­ської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними на­уковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п'ять-сім років, що спричиняє так званий «термінологічний вибух» – появу великої кількості нових термінів.

По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають на­укової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.

По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

return false">ссылка скрыта

Українська термінологія – одна з найдавніших природно сформованих національних терміносистем, витоки якої сягають періоду Київської Русі. Свідченням цього є слова, зафіксовані в «Повчанні дітям» Володимира Мономаха, у Київському літописі, пізніше – в Галицько-Волинському літописі, «Руській правді» тощо: ремственник, купець, ціна, вира, продаж, мито, дань («податок»), ряд («угода»).

У 14-16 століттях українська економічна термінологія представлена в ак­тових книгах, грамотах, універсалах, перших українських словниках, працях Г. Кониського, Г. Сковороди: економія, доход, достаток, скарб («казна»), застава, ревізія, облігація, завдаток, зарука, кошти, концесія, контракт.

Інтенсивний розвиток української термінології економіки розпочинається з другої половини 19 століття, коли, долаючи суспільно-політичні перешкоди, з'являються наукові економічні розвідки С. Подолинського, О. Терлецького, І.Франка, Б. Навроцького та ін., переклади українською мо­вою економічних праць Г. Шеля, Е. Шафля, А. Смітта, К. Маркса, виходять спеціальні періодичні видання «Економіст», «Господар і промишленник», «Народне багатство», «Часопись правнича й економічна». Від 1909 року економічні дослідження зосереджуються при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка, яке публікувало «Студії з поля суспільних наук і статис­тики», та при часописі «Економіст». У цей період економічна терміноло­гія поповнюється лексемами банкротовання, відшкодування, бухгальтерія, льомбард, депозит, акцепт, дотація, субсидія, маклер, вексель, біржа, лізинг, брокер, рахунок, кредит, інтензивне господарство, прайс-курант, зиск, у биток та ін.

20-ті роки 20 століття (період українізації в УРСР) називають «золотим десятиліттям» української термінології. Уперше за всю свою історію терміно­логія в Україні розвивалася за визначеним планом і за державної підтримки. Як зазначав Олександр Оглоблин, «проблема української економіки в цей час виходить з тих закутів, в яких вона раніше перебувала, як на ширші простори виходить наукова й громадська думка українська». Зусилля фахівців і філоло­гів координував Інститут української наукової мови, створений 1921 року. З 1924 року в соціально-економічному відділі Інституту розпочала роботу еко­номічна секція, яка підготувала «Словник економічної термінології: Проект» за редакцією Г. Кривченка та В.Ігнатовича (К. – X., 1930). Словник охоплю­вав термінологію теоретичної і прикладної економіки, економічної географії, загальної статистики, фінансової науки. У ці ж роки з'являються численні наукові, навчальні, популярні видання з економіки.

Розвиток економічної термінології в цей період орієнтувався переважно на національні мовні ресурси, пор.: калькуляция – розцінка, процент – відсоток (похідні: відсотковий, відсоткувати, відсотковуючи, відсоткування), до­ход валовый – прибуток гуртовий, казначейство – скарбниця, страхования – убезпечення, кредитор – кредитор, позичник; субсидия – допомога, субсидія; депонент – депонент, вкладам.

1933 року після виходу статті А. Хвилі «Знищити коріння українського буржуазного націоналізму на мовному фронті» здобутки «золотого десятиліття» було оголошено національним шкідництвом, а більшість виданих словників було вилучено з обігу. До кінця 80-х років XX століття українська економічна термінологія розвивалася в напрямі мінімальних розходжень з аналогічною російською термінологією.

З 1990 року з набуттям українською мовою статусу державної розпочався новий період розвитку української термінології економіки.

На сучасному етапі можна виділити кілька підходів до розв'язання проблем упорядкування української економічної термінології:

1) продовження традицій терміновживання попередніх десятиліть;

2) коригування окремих термінів відповідно до норм української літературної мови;

3) орієнтація на міжнародну термінологію, активне запозичання термі­нів, переважно з англійської мови;

4) повернення до наукового обігу термінів, вилучених у різні періоди розвитку термінології (3 посібника).

5. Проаналізуйте науково-навчальний текст за ступенем уживаності іменників і дієслів. Сформулюйте аргументований висновок.

6. Визначте за поданими анотаціями жанри відповідних наукових першоджерел і спрогнозуйте їх назви та, де не зазначено, адресатів. Прокоментуйте роль і функції довідково-рекомендаційних анотацій у пошуку наукової інформації.

А) Зафіксовано найбільш уживані сучасні російські терміни суспільних наук та їх відповідники українською мовою.

Для працівників наукових установ, видавництв, радіо і телебачення, викладачів, перекладачів, студентів.

Б) Висвітлено питання організації навчання в закладах вищої освіти України ІV рівня акредитації.

В) Розглядається вплив різних видів методичного забезпечення самостійної роботи студентів на ефективність засвоєння ними навчального матеріалу.

Г) Містить матеріали доповідей лінгвістів України, Росії, Казахстану та США, присвячених питанням теорії неології, змінам у словниковому складі слов’янських мов сьогодення, лексико-граматичним інноваціям у системному, когнітивному, комунікативному, контрактивному та лінгводидактичному аспектах.

Для викладачів, науковців, аспірантів та студентів гуманітарних факультетів.

Ґ) Це перша спроба представити широкий спектр поглядів видатних учених на проблеми походження та розвитку української мови. Перевагу надано працям 20–30-х років, які фактично донедавна були забороненими. Серед авторів – видатні українські вчені-мовознавці зі світовим ім’ям: А. Кримський, Є. Тимченко, С. Смаль-Стоцький, І. Огієнко, Ю. Шевельов, О. Горбач та ін.

Для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.

7. Запишіть текст анотації відповідно до норм сучасної літера­турної мови. Укажіть на характер помилок.

Ця стаття рекомендується фахівцям, які бажають досягти успіху в своїй ді­яльності. Дуже корисна буде та інформація котру дає не тільки автор, а й авто­ритетні підприємці, які користуючись своїм досвідом допомагають реалізувати себе. Але не тільки хороші знання і досвід допоможуть у формуванні власного іміджу, потрібно дбати і про психологічне здоров'я і про зовнішній вигляд. За до­помогою чітко сформованої активної життєвої позиції і знання про самопрезентацію, вміння нею користуватися, допоможуть Вам досягти успіху в житті.

8. Зредагуйте запропонований текст, визначте його жанрову специфіку.

Дисертація присвячується виявленню синтаксичного статусу абстрактно авторських речень в іерархічній системі предикативних одиниць українського художнього мовлення. Здійснено системний аналіз абстрактно-авторських речень в художньому мовленні з урахуванням їх формально-граматичних, структурно-симантичних й функціонально-стилістичних параметрів. Проаналізовано ряд сутєвих ознак таких речень у зіставленні, з одного боку, з особливостями узуальних (звичайних) речень, з іншого з особливостями пареміологічних одиниць. Зроблено висновки про те, що абстрактно-авторські речення являються особливими синтаксичними структурами в українському художньому мовленні.

9. Складіть номінативний план до реферату «Становлення та розвиток наукового стилю української мови».

10. Зредагуйте конструкції, уживані в науковому тексті. Запишіть правильні варіанти.

Як правило, являється, через деякий час, це дозволяє зробити висновки, формування вмінь і навиків, у цілому, у цій області науки, у той же час, у силу обставин, у роботі зустрічаються мовні огріхи, у роботі відзначено, у протилежність, у подібному випадку, у повному об’ємі, у найближчий час, у кінцевому рахунку, у даному випадку, у більшості випадків, у більшій мірі, тим не менше.

Чи відомо Вам, що…

ü у середньому терміноло­гічна лексика звичайно складає 15-25% всієї лекси­ки, використаної в науковій роботі;

ü образність у науковій прозі – це засіб прояву індивідуальної манери викладу, який сам по собі не є обов'язковим для стилю наукової прози. Образність звичайно підсилює, відтіняє вже логічно аргументовану думку.

 

 

Практичне заняття № 12