Методичні рекомендації

Рецидивна злочинність є одним із найбільш небезпечних видів злочинності. Підвищена суспільна небезпечність рецидивної злочинності пояснюється тим, що рецидивісти відіграють значну роль у «відтворені» нових злочинців та закріпленні звичок і навиків антисуспільної поведінки в осіб, які стали на злочинний шлях. За даними досліджень рецидивіст сприяє переходу на злочинний шлях у середньому 3-8 чоловік, особливо з числа неповнолітніх. До того ж рецидивісти є активними носіями і розповсюджувачами традицій злочинного середовища та основним джерелом формування організованих злочинних угрупувань, нерідко їхня діяльність набуває ознак професійної (Б.М. Телефанко).

Термін «рецидив» походить від латинського recidivus, що в перекладі означає «повторення, поновлення, повернення». Студент повинен знати, що кримінально-правове та кримінологічне розуміння рецидиву не є тотожним. У кримінально-правовому розумінні рецидив – це вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК України). Кримінально-правове поняття рецидиву злочину цілком прийнятне для кримінального законодавства і судової практики виявляється недостатнім (вузьким) для потреб кримінологічної оцінки рецидиву. Для кримінологів новий рецидивний злочин є свідченням того, що антисуспільна спрямованість особистості суспільно-небезпечного типу, яка зумовила криміногенну мотивацію і спричинила кримінальну активність, що реалізувалася у вчиненні минулого злочину, не зупинена у своєму поглибленні у бік зростання суспільної небезпечності, про що свідчить новий (рецидивний) злочин особи. Тобто, з кримінологічної точки зору рецидив – це повторне вчинення нового злочину особою, яка раніше засуджувалася або підлягала іншим заходам впливу за суспільно небезпечне діяння, що передбачене кримінальним законом, незалежно від наявності судимості у винного. Кримінологічне розуміння рецидиву певною мірою близьке до кримінально-правових понять повторності та сукупності злочинів (ст. 32, 33 КК України), однак і тут є деякі розбіжності, оскільки повторність та сукупність відсутні, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності з підстав, що передбачені КК України.

Виходячи з того, яке саме поняття рецидиву (легального або кримінологічного) береться за основу, у кримінологічній науці можна відзначити декілька підходів до визначення рецидивної злочинності:

1) вузький підхід, згідно з яким рецидивна злочинність є сукупністю умисних злочинів, скоєних на певній території за певний проміжок часу особами, які на момент скоєння злочинів мали не зняту або не погашену судимість за умисний злочин (В.С. Батиргареєва);

2) широкий підхід, згідно з яким якого рецидивна злочинність розглядається як різновид злочинності, який проявляється в повторенні (рецидиві) кримінальної активності осіб, раніше засуджених або підданих іншим, передбаченим законом заходам правового впливу за вчинені ними у минулому злочини, що були зареєстровані на певній території протягом певного часу.

У науці розрізняють такі види рецидиву: за кількістю раніше вчинених злочинів (простий (одноразовий) рецидив – учинення 2-х злочинів; складний (багаторазовий) рецидив – учинення 3-х і більше злочинів); від характеру злочинів (спеціальний – повторне вчинення однорідних чи тотожних злочинів; загальний – повторне вчинення різнорідних злочинів; змішаний).

З даних, наведених у таблиці, можна зробити висновок щодо стану рецидивної злочинності в Україні та її тенденцій:

 

Рік	Кількість злочинів, вчинених особами, що раніше вчиняли злочин (у % до всіх злочинів загальнокримінальної спрямованості)	Виявлено осіб, що вчинили злочин, які раніше вже вчиняли злочин (у % до всіх осіб, що вчинили злочин)
	72 940 (24,0%)	46 637 (19,7%)
	65 800 (24,6%)	44 514 (20,8%)
	71 261 (26,3%)	45 943 (21,3%)
	70 394 (26,6%)	46 177 (23,3%)
	71 423 (26,6%)	49 422 (23,3%)
	96 830 (29,8%)	60 373 (26,7%)
	147 585 (46,2%)	102 694 (45,5%)

Сьогодні трьома найвагомішими складниками (за даними офіційної статистики) у структурі рецидивної злочинності є: а) злочини проти власності (65,3%); б) злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (14,5%) і в) злочини проти життя та здоров’я особи (9,8%). Між видом рецидивного злочину і місцем його вчинення існує певний взаємозв’язок. Основними місцями вчинення рецидивних злочинів є житлові приміщення, установи, організації, підприємства, вулиці й громадські місця. На їх частку припадає майже 90% всіх рецидивних злочинів. Найбільш ураженими рецидивом злочинів є Східний, Центральний і Південний регіони країни (В.С. Батиргареєва).

Оцінка структури рецидивної злочинності за характером раніше відбутого покарання свідчить, що рецидив – це проблема, яка стосується головним чином осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі. Найбільша кількість нових злочинів вчиняється рецидивістами протягом першого року після звільнення, потім рік у рік їх кількість зменшується.

Розрізняють три основних типи рецидивістів: антисоціальний, асоціальний, ситуативний.

Студенти мають знати та вміти пояснювати такі тенденції рецидивної злочинності:

1) сталі показники рецидивної злочинності, що не мають тенденції до зниження;

2) збільшення кількості злочинів "на рахунку" середньостатистичного рецидивіста (подовження тривалості злочинної діяльності рецидивіста);

3) "омолодження" рецидивної злочинності;

4) збільшення кількості професійних злочинців серед рецидивістів;

5) зростання жіночої рецидивної злочинності, темпи приросту якої в деякі роки випереджають відповідні показники рецидивної злочинності чоловіків;

6) підвищення рівня психопатизації і ступеня соціальної деградації особи рецидивістів (систематично вживають алкоголь і наркотики майже 80 % рецидивістів).

Відносно самостійним видом злочинності, який тісно пов'язаний за рядом кримінологічних характеристик з рецидивною, є професійна злочинність. Поняття «професійний злочинець», «професійна злочинність» були виділені з класифікації правопорушників, прийнятої на Гейдельбергському з’їзді міжнародного союзу криміналістів у 1897 році. Професійна злочинність – це відносно самостійний вид злочинності, що включає сукупність злочинів, вчинених злочинцями-професіоналами, діяльність яких ґрунтується на спеціальних знаннях, досвіді, навичках, носить стійкий характер та є джерелом засобів існування.

Відповідно до визначення, професійна злочинність ґрунтується на п’яти основних ознаках:

1) злочинний промисел – системність злочинної діяльності;

2) спеціалізація – стійкий вид злочинного заняття (вчинення однорідних (однотипних) злочинів);

3) кваліфікація – певні знання та навички;

4) постійний прибуток – злочин як основне джерело для існування;

5) зв'язок з антисуспільним середовищем – спілкування злочинців-професіоналів з подібними до себе.

Професійна злочинність відрізняється високим ступенем консолідації. Спілкування злочинців-професіоналів з подібними до себе носить багатоканальний та стійкий характер. У результаті створюється досить монолітне кримінальне середовище із власними мораллю, звичками та нормами поведінки, які не обов'язково пов'язані із спільною злочинною діяльністю. Це середовище характеризується деякими специфічними ознаками. До них, насамперед, відносяться свого роду кримінальна класифікація злочинців, розподіл їх на умовні групи, страти.

Рецидивна і професійна злочинність тісно переплетені. Зростання професійної злочинності, з одного боку, можливе завдяки зусиллям рецидивістів, що мають досвід злочинної діяльності. Професійні ж злочинці поповнюють ряди рецидивістів. Професійна злочинність неминуче перетинається і з організованою злочинністю. Одним з напрямів розвитку професійної злочинності є її трансформація в організовану. В одних випадках кримінальні професіонали самі об’єднуються у відповідні структури, в інших – злочинне співтовариство втягує злочинців-професіоналів у свою діяльність. Взаємопроникнення професійної, рецидивної й організованої злочинності – процес очевидний. Досить істотним елементом професійної злочинності є групові злочини. Сам характер злочинів, що здійснюються професійними злочинцями, такий, що їх зручніше і надійніше здійснювати не одноосібно, а саме в групі (Н.В. Шигіна).

Першочергове значення у попереджувальній діяльності рецидивної та професійної злочинності мають саме заходи спеціально-кримінологічної профілактики. Серед спеціально орієнтованих заходів необхідно, насамперед, вказати на забезпечення ефективного, максимально відповідного завданням виправлення та ресоціалізації виконання кримінальних покарань, особливо тих, що пов’язані з позбавленням волі. Важливою складовою частиною діяльності з профілактики рецидиву злочинів є заходи соціальної адаптації осіб, які звільняються з місць позбавлення волі. Соціальна допомога особам, що відбувають покарання, поєднана з раціональним соціальним контролем, – це основні умови успішної соціальної адаптації. Крім того важливим напрямом протидії професійній злочинності є віктимологічна профілактика.

Література:

1. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - N 52. - ст.455.2. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» від 17 березня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011 - N 38.- ст.380.

3. Актуальные проблемы криминологии и криминальной психологии: сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дрёмина. – Библиотека журнала «Юридический вестник». – Одесса: Феникс, 2007.

4. Артамонова М.А. Система мер борьбы с рецидивной преступностью и деятельность органов внутренних дел в их реализации / М.А.Артамонова // Вопросы государства и права Украины. – 2004. – Вып. 23. – С.19-20.

5. Батиргареєва В. С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми: монографія / Батиргареєва В. С. . – Х.: Право, 2009. – 576 с.

6. Батиргареєва В. Соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлення волі, – найважливіша умова запобігання рецидивній злочинності / В. Батиргареєва //Юридична Україна. – 2009. – № 11/12. – С. 94-101.

7. Вербенський М.Г. Стан і тенденції рецидивної злочинності в Україні / М.Г. Вербенський, І.О. Кисельов // Право і суспільство. – 2012. – №1. – С. 221-226.

8. Власов Д.В. Основные направления деятельности ОВД по предупреждению рецидива насильственных преступлений против собственности / Д.В. Власов // Российский следователь. – 2006. – № 7. – С. 37-41.

9. Головкін Б. Кримінологічна оцінка злочинного професіоналізму осіб корисливої насильницької спрямованості / Богдан Головкін // Вісник прокуратури. – 2010. – № 6. – С. 82-92.

10. Головкін Б.М. Криміногенна оцінка злочинного професіоналізму корисливого насильницького спрямування / Б.М. Головкін // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 3. – С. 232-237.

11. Гула Л.Ф. Правові засади боротьби з професійною злочинністю: історичні традиції та організаційні форми / Л.Ф. Гула // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. - №2. – С. 1-8.

12. Гуров А. И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность / Гуров А. И. -М., 1990. – 390 с.

13. Гуров А.И. Красная мафия А.И. Гуров. – М.: Самоцвет МИКО «Коммерческий вестник», 1995. - 352 с..

14. Дрёмин В.Н. Общение несовершеннолетних с ранее судимыми лицами как криминогенный фактор / В.Н. Дрёмин // В сб.: Причины отдельных видов преступности и проблемы борьбы с ними / Под ред. Долговой А.И. – М., 1989. – С. 162-167.

15. Дрёмин В.Н., Зелинский А.Ф. Преемственность криминогенных ситуаций при рецидиве преступлений / В.Н. Дрёмин, А.Ф. Зелинский // Проблемы правоведения. – К., 1980. – Вып. 40.

16. Замыцких В.П. Криминологические детерминанты в рецидивной преступности / В.П. Замыцких // Следователь. – 2006. – № 2. – С. 32-35.

17. Замыцких В.П. Особенности предупреждения рецидивных преступлений / В.П. Замыцких // Следователь. – 2006. – № 3. – С. 24-28.

18. Зелинский А.Ф. Рецидив преступлений (структура, связи, прогнозирование). – Х., 1980

19. Карлаш Р. Ю. Сучасні напрями профілактики професійної злочинності в Україні / Р. Ю. Карлаш // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 442-447.

20. Ліхолєтова Ю.А. Ювенальна юстиція як суб'єкт запобігання рецидивної злочинності молоді / Ю.А. Ліхолєтова // Бюлетень Міністерства юстиції України. –2011. – № 5. – С. 86-90.

21. Мацкевич И.М. Профессиональная преступность / И.М. Мацкевич // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2008. – № 1. – С. 127-135.

22. Мишин Г. Профессиональная и организованная пре­ступность: сравнительный анализ / Г. Мишин // Уголовное право. – 1999. – №4. –- С. 95-99.

23. Мулукаев Р.С. В борьбе с профессиональной преступностью (Из опыта российской полиции) / Р.С. Мулукаев// Государство и право. – 2007. – № 9. – С. 81-88.

24. Оробець К. Поняття та кримінологічні показники рецидивної злочинності в Україні / К. Оробець // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 130-133.

25. Оробець К. Соціальна основа рецидивної злочинності / К. Оробець // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №4. – С.136-138.

26. Оробець К.М. Професійна злочинність: видові ознаки й деякі аспекти кримінологічної характеристики / К.М. Оробець // Митна справа (Митний комплект). – 2005. – № 1. – С. 62-67.

27. Осипов С.В. Предупреждение преступного рецидива: отечественный и зарубежный опыт /С.В. Осипов // Бюллетень Министерства Юстиции Российской Федерации. – 2002. – № 5. – C. 93-98.

28. Пилипчик С.М. Структура та динаміка рецидивної злочинності / С.М. Пилипчик // Вісник Хмельницького університету управління та права, 2003. – № 3. – С. 37-40.

29. Пісоцька Н. М. Рецидивна злочинність молоді та її попередження: автореф. дис на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук 12.00.08 / Н.М. Пісоцька.- К., 2001.- 17 с.

30. Прутяной С.О. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності в Україні. автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. / С.О. Прутяний. – Х., 2011. – 20 с.

31. Телефанко Б.М., Степанова Ю.П. Первинна класифікація осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк як засіб запобігання рецидивній злочинності // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009. - №2. – С. 15-25.

32. Тирских А.А. Профессиональная преступность как объект криминологического исследования / А.А. Тирских // Российский следователь. – 2008. – № 20. – С. 28-29.

33. Хаитжанов А. К вопросу о связи рецидивной преступности с профессиональной преступностью / А. Хаитжанов //Вестник Саратовской государственной академии права. – 2011. – № 6. – С. 168-170.

34. Щербаков С.В. Рецидивная преступность: криминологическая характеристика и проблемы предупреждения: автореферат диссертации ... кандидата юридических наук / С. В. Щербаков. М., 2009. – 26 с.