Вимоги до особистості і професійної підготовки учителя-словесника.

Досвід століть, поява педагогічних професіограм з узагальненням сучасна вимог суспільства до діяльності вчителя, скеровують його роботу за чіткою системою, яка базується на:

· глибоких і міцних знаннях предмета, його діалектичних основ;

· умінні цікаво і доступно викладати їх з ефективними результатами;

· любові до учнів і своєї професії;

· особистих моральних, духовних і фізичних якостях.

Творча педагогічна праця виявляє різні напрямки діяльності вчителя, серед яких психологи розрізняють:

* дослідницьку (аналізувати педагогічні явища; спостерігати учнів; вивчати їхні інтереси; аналізувати літературознавчі проблеми, художні твори, результати своєї праці; узагальнювати досвід кращих учителів країни і таке ін.);

* конструкторську (розробляти системи викладаня предмета: методів, шляхів аналізу, вивчення біографії письменників, уроків, позакласних заходів, тощо);

* організаторську (проводити особисту навчально-виховну роботу серед класного колективу й окремих учнів, реалізовувати складні плани, тощо);

* комунікативну (спілкуватися з учнями, батьками, колегами; оптимізувати навчально-виховний процес; виразно читати й розповідати, використовуючи наочність і технічні засоби навчання та ін.).

 

Для прикладу наведемо спогади автора про вчителя літератури СШ № 63 — Куркіна Бориса Олександровича з м.Кіровська Донецької області. На одному з уроків літератури він запитав клас: "Чи любите ви Володимира Маяковського?" Не почувши відповіді, поставив друге запитання: "А чи знаєте ви творчіть цього поета?" А потім сказав: "Так ось, щоб відповісти на моє перше запитання, треба добре знати відповідь на друге запитання!" — і почав читати напам'ять найкращі вірші раннього Маяковського. Читав весь урок, а коли задзвонив дзвоник, сказав: "Протягом чотирнадцяти уроків ми будемо вивчати творчість Володимира Маяковського. П'ятнадцять хвилин
кожного уроку я буду слухати бажаючих прочитати напам'ять вірші поета. Якщо я зможу продовжити його, я — переможець, а якщо ні — то ви. Ми розшукали і вивчили напам'ять не один десяток віршів, поки він, прослухавши знайдений мною вірш, взяв мій щоденник, поставив п'ятірку і записав: "Вітаю з перемогою!". Я прочитала вірш
"ДолгУкраине":

Знаєте ливы

украинскую ночь?
Нет,

вы не знаєте украинской ночи!
Здесь

небо

отдыма

становится черно,
и герб

звездой пятиконечной вточен.

Где горилкой,

удалью

и кровью
Запорожская

бурлила Сечь,

проводов уздой

смирив Днепровье,
Днепр

заставят на турбины течь.
И Днипро

по проволокам-усам
электричеством

течет по корпусам.
Небось, рафинада
и Гоголю надо!
Мы знаєм

куритли,

пьетли Чаплин:

мы знаем

Италии безрукие руины;

мы знаем,

как Дугласа галстук краплен...

А что мы знаем

олицеУкраины?
Знаний груз

у русского

тощ—
тем, кто рядом,

почета мало.
Знают вот

украинский борщ,
знаютвот

украинское сало.

И с культуры

поснимали пенку:

кроме

двух

 

прославленных Тарасов —
Бульбы

и известного Шевченка,—
ничего не выжмешь.,

сколько не старайся.
А если прижмут—

зардеется розон
и выдвинет

аргумент новый:

возьмет и расскажет

пару курьезов—
анекдотов

украинской мовы.
Говорю себе:

товарищ москаль,
на Украину

шуток не скаль.
Разучите

 

зту мову

на знаменах—

лексиконах алых,—
зта мова

величава и проста:

"Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав..."
Разве может быть

затрепанней

да тише
слова

поистасканного

"слышишь?!
Я

немало слов придумал вам,
взвешивая их,

одно хочу лишь —
чтобы стали

всех
моих

стихов слова
полновесными, как слово "чуешь".
Трудно

людей

в одно истолочь,
собой

кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет,

мы не знаем украинской ночи.

Тоді мені здавалося, що я справді була переможницею! Але набагато пізніше, коли за плечима вже був десятирічний педагогічний стаж, і я працювала над науково-дослідною темою з методики, зрозуміла, що мій учитель добре знав цей вірш і був талановитим учителем-методистом.

 

Він досконало знав предмет, який викладав. Не лише Маяковського, а й Міцкеви Байрона, Пушкіна, Лєрмонтова, Блока, Єсеніна й багатьох інших поетів міг читати годинами напам'ять. Нас вражали його енциклопедичні знання. Ми – всі його учні без винятку, хотіли також його здивувати й готувались до уроків літератури завжди сумлінно.

 

Поставивши п'ятірку, він запитав: "Чи може хтось пригадати, звідки у Маяковський запозичив рядки:

"Знаете ли вы украинскую ночь?
Нет, вы не знаете украинской ночи!?"

"Майську ніч" Гоголя ми прочитали усі й відповіли майже хором. Хто такий Чаплін, теж знали. На інші питання: Пояснити рядок із вірша—".. .Италии безрукие руины..."; Хто такий Дуглас?; Звідки запозичені рядки — "... Чуешь сурмы заграли, час розплаты настав ..."?—відповіді шукали самі до наступного уроку з літератури.

 

Учитель відмовився відповісти на ці питання сам, бо любив повторювати: "Пошук – це відкриття, відкриття — це радість, радість — це поштовх до нового пошуку."

 

Чому вірш має назву "Борг Україні" ми дізналися все ж від нього. Захопила цікава розповідь учителя про перебування Маяковського в Україні, його мандри по чудовій землі, зустрічі з талановитим і щедрим українським народом, його багаті традиції й високу культуру. Глибоко вражений побаченим і почутим, він пообіцяв обов'язкої про все це написати. Але пройшли роки, перш ніж з'явився цей вірш з такою незвичною, але зрозумілою назвою.

 

Саме цей вірш сподівався почути вчитель і був готовий до розмови про нього. На той час це був громадянський подвиг — ні у програмах, ні у підручниках твору не було, в ті часи він взагалі не друкувався. До наступного уроку всі учні нашого класу вивчили вірш напам'ять . Нічого не говорив нам учитель про любов до рідної землі, а просто сам палко любив її, і ми любили. Він став володарем наших душ і повів за собою у світ літератури.

 

Бувають й інші вчителі. У художній літературі є образи Цифіркіна, Кутєйкіна, Вральмана (Д.Фонвізін "Недоросток"), Бєлікова (А.Чехов "Людина у футлярі"), Гнуса (Г.Манн "Учитель Гнус або Кінець одного тирана"), пана Вально (І.Франко "Красне писання"), Телесницького (І.Франко "Отець-гуморист") та інші як віддзеркалення окремих явищ реального життя. Однак учні мріють про інших вчителів. За даними соціологічних опитувань в Україні сучасні учні бажають мати за наставників учителів доброзичливих, ввічливих, освічених, з почуттям гумору, з неординарним світоглядом, творчих.

У кожній дитині закладені невичерпні джерела творчості, які треба розкрити й розвинути, а це зможе зробити лише той учитель, який постійно дбає про свій творчий розвиток, методичну підготовку. Л.Толстой, розуміючи важливість цієї проблеми, підкреслював: "... якщо учень у школі не навчиться сам нічого творити, то в житті він завжди буде лише успадковувати, копіювати..."

Учитель зможе спрямувати творчу діяльність учня лише в тому разі, якщо сам буде творчо розвиненою особистістю.

Шкільний тематичний словник пояснює творчість, як діяльність людини, спрямовану на створення нових за змістом та формою матеріальних і культурних цінностей. У філософському словнику означено, що творчість — це цілеспрямована діяльність, наслідком якої є відкриття нового, раніше невідомого, або активне, сучасне засвоєння вже існуючого багатства культури.

На підставі цих тверджень, можна прийти до висновку, що творчість учителя-словесника — це виснажлива (якщо згадати відоме поняття "муки творчості") і радісна (творче натхнення та його здобутки) цілеспрямована діяльність, наслідком якої стане навчання й виховання всебічно розвиненої особистості.

Однією з незаперечних істин педагогічної діяльності, безумовно, є безмежна віра у виховну силу художньої літератури. Просвіщати учнів — значить підвищувати їхню моральність, робити їх грамотними — значить цивілізувати їх. Будь-яка брутальність зникає під впливом щоденного читання кращих класичних взірців світової літератури, що сприяють визначенню критеріїв ідеалу.

Студент, який обрав "професію для людей з мужньою совістю", бере на себе відповідальність бути ідеалом для майбутніх своїх учнів. Людством усього світу визнано, що найкращий спосіб освіти й виховання — це особистий приклад учителя. Жоден учень не повинен страждати від того, що до нього в клас прийшов не найкращий учитель. Він для нього єдиний і повинен бути найкращим.

Усі студенти-філологи України по закінченні університету дають урочисту клятву, до якої входять такі постулати:

* своєю чесною й сумлінною працею виправдати високе звання народного вчителя;

* постійно вдосконалювати свою викладацьку майстерність, продовжувати вивчення педагогічної науки і всіма силами сприяти її розвитку;

* боротися за образність і смислову чіткість учнівської мови — майбутній засіб розвитку високої культури;

* добиватися того, щоб світова література в школі стала важливим засобом пізнання й перетворення життя, сягала найглибших пластів людської свідомості та психіки, спонукала учнів бути творів великих справ, формувала світогляд;

* виховувати молодь на прикладах героїв світової літератури, втілюють духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість;

* особистим прикладом готувати учнів до життя та суспільно-корисної праці;

* завжди пам'ятати про свій учительський обов'язок, високу відповідальність перед народом;

* самовіддано працювати й утверджувати на землі мир, працю, свободу й щастя для всіх народів світу.