Гострий гломерулонефрит. Етіологія. Патогенез. Клінічні прояви. Діагностика. Лікування

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

 

 

Лекція

Тема: «Захворювання нирок і сечових шляхів. Гломерулонефрит. Нефротичний синдром. Пієлонефрит. Гостра й хронічна ниркова недостатність»

 

Кількість годин: 2

 

Навчальна дисципліна: «Медсестринство в педіатрії»

 

 

Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»

 

План лекції:

1. Гострий гломерулонефрит. Етіологія. Патогенез. Клінічні прояви. Діагностика. Лікування.

2. Уявлення про гостру й хронічну ниркову недостатність. Поняття про нефротичний синдром.

3. Пієлонефрит. Етіологія. Патогенез. Клінічні прояви. Діагностика. Лікування. Диспансерний нагляд.

Література:Педіатрія / За ред.. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко. – К.: Здоров’я, 2003.

Педіатрія: навч. посіб. / За ред. О.В. Тяжкої. – К.: «Медицина», 2009.

 

Додаткова:Интенсивная терапия в педиатрии. Практическое руководство / Под ред. В.А. Михельсона. – М., 2003.

 

Майданник В.Г. Педиатрия: ученик. – К., 1999.

 

Петрушина А.Д. Неотложные состояния

у детей. – М., 2001.

 

МЕТА ЛЕКЦІЇ:

Дидактична: засвоїти поняття про захворювання нирок і сечових шляхів, гломерулонефрит, нефротичний синдром, пієлонефрит, гостру й хронічну ниркову недостатність.

 

Виховна:виховати у студентів відчуття поваги, співчуття, доброти до дітей з патологією.

Гострий гломерулонефрит. Етіологія. Патогенез. Клінічні прояви. Діагностика. Лікування

Гломерулонефрит — це набуте двобічне імуноопосередковане запалення нирок з переважним ураженням ниркових клубочків. Є однією з найпоширеніших хвороб сечової системи серед дітей і займає одне з перших місць у струк­турі причин хронічної ниркової недостатності. Хлопчики хворіють у 2 рази часті­ше дівчаток переважно у віці 3—12 років.

Етіологія. У розвитку гломерулонефриту (ГН) провідна роль належить різ­номанітним екзогенним та ендогенним чинниками. Останні, зокрема, характерні для системних хвороб сполучної тканини і є причиною вторинного ГН. При­чиною первинного ГН є екзогенні чинники: бактеріальні, вірусні, паразитарні, грибкові, ятрогенні (лікарські). Найбільш глибоко вивчено роль стрептококової інфекції у розвитку ГН. Найчастіше ГН виникає після хвороб, спричинених нефритогенними штамами (β-гемолітичного стрептококу групи А (ангіни, загострення хронічного тонзиліту, скарлатини, піодермії). Тому його називають постстрептококовим.

Причиною ГН можуть бути антигени інших бактерій (стафілокока, пневмокока, сальмонели), паразитарні антигени (малярійні, токсоплазмові, трипаносомні, ехінококові), грибкові антигени. Частою причиною ГН є вірусна інфекція, зокрема аденовірусна, грипозна, ентеровірусна, інфекція вітряної віспи, епідеміч­ного паротиту. Доведена етіологічна роль HBs-антигену.

Важливе значення надають таким чинникам, як переохолодження, травма, надмірна інсоляція, повторне введення вакцин (зокрема АКДП), сироваток, обтяжена спадковість.