Основні симптоми гіповітамінозів у дітей, принципи лікування та профілактика
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ ЗАПОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Лекція
Тема: «Гіповітаміноз. Рахіт. Гіпокальціємічний синдром
у дітей раннього віку»
Кількість годин: 2
Навчальна дисципліна: «Медсестринство в педіатрії»
Спеціальність: 5.12010102 «Сестринська справа»
План лекції:
1. Основні симптоми гіповітамінозів у дітей, принципи лікування та профілактика.
2. Рахіт. Етіологія, клінічні симптоми. Профілактика.
3. Гіпокальціємічний синдром у дітей раннього віку (спазмофілія).
4. Гіпервітаміноз.
Література:Педіатрія / За ред.. С.К. Ткаченко, Р.І. Поцюрко. – К.: Здоров’я, 2003.
Педіатрія: навч. посіб. / За ред. О.В. Тяжкої. – К.: «Медицина», 2009.
Додаткова:Интенсивная терапия в педиатрии. Практическое руководство / Под ред. В.А. Михельсона. – М., 2003.
Майданник В.Г. Педиатрия: ученик. – К., 1999.
Петрушина А.Д. Неотложные состояния
у детей. – М., 2001.
МЕТА ЛЕКЦІЇ:
Дидактична: засвоїти поняття про гіповітаміноз, рахіт, гіпокальціємічний синдром у дітей раннього віку.
Виховна:виховати у студентів відчуття поваги, співчуття, доброти до дітей з патологією.
Основні симптоми гіповітамінозів у дітей, принципи лікування та профілактика
Гіповітаміноз — хворобливий стан, що виникає внаслідок недостатнього забезпечення організму вітамінами. Причини гіповітамінозу можуть бути екзогенними та ендогенними.
Екзогенні причини: недостатнє надходження вітамінів з харчовими продуктами (вигодовування коров'ячим або козячим молоком, пізнє введення соків, овочевого підгодовування, недостатня кількість у раціоні овочів, фруктів, м'ясних продуктів, неправильне приготування і збереження харчових продуктів). Розвиток гіповітамінозу може спричинити медикаментозна терапія (сульфаніламіди, антибіотики, фенобарбітал, антациди).
Ендогенні причини зумовлені порушенням усмоктування вітамінів у травному каналі та засвоєнням тканинами організму. Усе це пов'язано із захворюваннями шлунка, печінки, жовчного міхура, кишок, а такожіз хворобами, перебіг яких супроводжується високою температурою тіла, інтоксикацією.
Розрізняють 2 групи вітамінів: водорозчинні (вітаміни С, групи В) і жиророзчинні (вітаміни A, D, Е, К).
Гіповітаміноз А. Вітамін А надходить в організм переважно з продуктами тваринного походження (молозивом, вершковим маслом, печінкою, м'ясом). Фрукти і овочі містять каротин (провітамін А).
Клінічна картина. Характерні сухість шкіри, гіперкератоз, у грудних дітей — попрілості, розлади зору (нічна сліпота), сухість волосся, ламкість нігтів: зниження стійкості до інфекцій, порушення росту, зменшення маси тіла.
Профілактика. Раціональне харчування з достатньою кількістю білка, жиру, вітамінів.
Гіповітаміноз, зумовлений дефіцитом вітамінів групи В. До цієї групи належать вітаміни В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В6 (піридоксин), В12 (ціанокобаламін), В15 (пангамова кислота), Вс (фолієва кислота). Вони надходять в організм зтакимипродуктами харчування, як печінка, м'ясо, субпродукти, яєчний жовток,горіхиабрикоси, помідори, цвітна капуста, риба. Крім того, вітаміни цієї групи синтезуються в кишках під дією сапрофітної мікрофлори.
Клінічна картина дефіциту тіаміну: сухість або набряклість шкіри, поганий апетит, зменшення маси тіла, розлади сну, артеріальна гіпертензія, біль у животі, блювання, пронос.
Клінічна картина дефіциту рибофлавіну: підвищена збудливість, яка змінюється загальмованістю, стоматит, заїда, тріщини і кірочки в кутах рота, сухий яскраво-червоний язик, зниження імунітету.
Клінічна картина дефіциту піридоксину: поганий апетит, блювання, біль у животі, глосит, хейлоз, ангулярний стоматит, себорейний дерматит. Можливі поліневрит, епілептиформні судоми.
Клінічна картина дефіциту ціанокобаламіну: анемія, ураження слизової оболонки порожнини рота, язика, дистрофія, підвищена втомлюваність.
Клінічна картина дефіциту вітаміну РР (нікотинової кислоти) розвивається унаслідок нестачі в раціоні білків тваринного походження, незбалансованого складу амінокислот, особливо при дефіциті триптофану. Основні клінічні ознаки: інтенсивна бура пігментація шкіри на відкритих ділянках, ороговіння; лущення, стійка диспепсія, глосит, гіпоацидний гастрит, млявість, апатія.
Клінічна картина дефіциту вітаміну С (аскорбінової кислоти). Гіповітаміноз С виникає в тому разі, якщо дитина харчується переважно кашами; не отримує фруктів, овочів або при захворюванні травної системи. Спостерігають анорексію, повільне збільшення маси тіла, виникають численні петехії, кровоточать ясна, знижується опірність організму до інфекцій, особливо вірусних.
Гіповітаміноз К. Вітамін К, або філохінон, — жиророзчинний вітамін, який бере участь у синтезі протромбіну та інших компонентів системи крові, які поліпшують здатність крові зсідатися. У деяких дітей спостерігають криваве блювання (гематемезис), випорожнення з домішками крові (мелена), носові й пупкові кровотечі, нерідко крововиливи у шкіру, підшкірну жирову клітковину і внутрішньочерепні (геморагічна хвороба новонароджених).
Лікування в разі гіповітамінозу. Лікування дітей з гіповітамінозом насамперед передбачає призначення раціонального збалансованого харчування з достатньою кількістю в раціоні білків тваринного походження, рослинних і тваринних жирів, овочів, фруктів.
Лікувальні дози вітамінів мають у 2—4 рази перевищувати фізіологічну потребу. Рекомендують такі полівітамінні препарати, як "Мультитабс", "Піковіт", "Гексавіт" тощо або моновітамінні препарати: олійний розчин або драже ретинолу, вікасол, тіамін, піридоксин, аскорбінову кислоту, рутин, токоферолу ацетат та ін.
Профілактика. Головним у запобіганні гіповітамінозу є організація правильного збалансованого харчування, профілактика захворювань, особливо травної, дихальної систем, а також стресових ситуацій. Тому дітям при розумових і фізичних навантаженнях, захворюваннях в осінньо-зимовий період і ранньої весни потрібно додатково призначати вітаміни. Для цього можна застосовувати збагачені вітамінами продукти або вітамінні препарати в дозах, які відповідають фізіологічній потребі.