Метод геодезичних ліній.

Метод геодезичних ліній полягає в нанесенні сімейства геоліній з заданим інтервалом та подальшій побудові в Декартові системі координат розгортки на площині кожної смужки, обмеженої геодезичними лініями та краєм деталі. Геодезична лінія – це лінія на поверхні, що з’єднує дві точки цієї поверхні по найкоротшій відстані. (аналог прямої). Недоліки: трудомісткість, неможливість автоматизації.

Метод допоміжних ліній розгортування.

Метод допоміжних ліній розгортання, створений професором Г.Л. Труханом, дозволяє отримувати лекала моделі при наявності зразка без розпорювання. Обирають для кожної деталі дві вихідні лінії – нитку основи та одну нитку піткання. Вздовж основних ліній прокладають прямі стібки. Вимірюють параметри окремих утворених ділянок. Метод може бути застосований для виробів з матеріалів з чітко видимими нитками основи та піткання.

Метод січних площин.

Метод січних площин заснований на положеннях нарисної геометрії. Для конструювання одягу вперше застосований А.П. Івановою у 1954 р. Поверхню одягу ділять горизонтальними січними площинами на ряд ділянок. Кожну ділянку умовно вважають розгортуваною поверхнею. Ділянки послідовно укладають на площину. Недоліки: невисока точніть, складність.

Метод конструювання в чебишевській сітці.

Метод конструювання розгорток в чебишевській сітці запропонований А.В. Савостицьким. В основі цього методу лежить розв’язання задачі диференційної геометрії про вдягання поверхні тканиною, поставленою в 1878 р. академіком П.Л. Чебишевим [2]. Однак практична реалызацыя цього методу потребує ретельної теоретичної та експериментальної розробки зразків моделей.

Макетно-жилетний метод.

Макетно-жилетний метод конструювання жіночого та чоловічого верхнього одягу створений українськими фахівцями В.У. Несміяном та М.Л. Вороніним [3] для індивідуального виробництва. При використанні методу виключається примірювання. Тому метод ще називають „без примірочним”. Універсальний вимірювальний жилет виготовляється з матеріалів, що відповідають даному асортименту. Його поверхню ділять по горизонталі та вертикалі по лініях через виступаючі точки грудей та лопаток, по бічних швах , лініях середини та талії. Частини скріплені за допомогою проградуйованої стрічки велькро. Змінюючи зазори між частинами деталей, отримують величини відхилень відповідних ділянок типової конструкції.

Вимірювальні жилети виготовляють з інтервалом 4-8 см по обхвату грудей.