Системи крою

Системи крою відносяться до наближених методів конструювання першого класу.

До організації масового виробництва одягу користувалися муляжним способом (від фр. moulage – зліпок, що точно передає форму предмета).

Особливість наступного етапу полягала в тому, що кравці почали використовувати креслення деталей одягу з використанням мірок та розрахунків.

Аналіз формул, які використовуються в системах крою, виконаний професором ГЛ.Труханом, показав, що всі формули можна поділити на три види.

1 вид. Розмір Р деталі визначається як відповідна мірка М плюс прибавка П:

Р = М + П.

Точність розрахунків залежить від точності вимірювань та здатності врахувати прибавку.

2 вид. Розмір деталі визначається за допомогою мірки М’, безпосередньо не пов’язаної з даним відрізком деталі:

Р = aМ’ + bП + с,

де a, b, c – коефіцієнти.

Точність таких розрахунків залежить від правильності визначення коефіцієнтів в формулах. Ці величини не є постійними та залежать від тіло будови та особливостей моделі.

3 вид. Розмір деталі визначається по іншому розміру деталі Р’, раніше побудованому на кресленні:

Р = аР’ + b.

Точність цих формул ще менша, ніж формул 1-го та 2-го видів.

Таким чином, методи 1-го класу дозволяють побудувати лише наближені (первинні) креслення деталей одягу. Обов’язковим для цих методів є перевірка конструкції шляхом виготовлення первинних зразків одягу.

 

Тема 2. Інженерні методи конструювання розгорток деталей одягу

План

1. Метод тріангуляції.

2. Метод геодезичних ліній.

3. Метод допоміжних ліній розгортування.

4. Метод січних площин.

5. Метод конструювання в чебишевській сітці.

6. Макетно-жилетний метод.

7. Перспективи розвитку інженерних методів конструювання одягу.

Література

1. Конструирование одежды с элементами САПР / под ред. Е.Б. Кобляковой. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – С. 179-194, 247-254.

2. Чебышев П.Л. О кройке одежды. Полн. собр. соч. – М., 1951. – Т.5

3. Несмиян В.У. Конструкторско-технологическая документация на жилет, обеспечивающий беспримерочное изготовление женской верхней одежды. – К.,1983.

 

Метод тріангуляції.

Принцип побудови наближеної розгортки методом тріангуляції полягає в тому, що задану поверхню розбивають на окремі елементи (трикутники), вважаючи їхні сторони прямими лініями. За допомогою циркуля вимірюють довжини трьох сторін кожного трикутника та переносять їх на площину. Точність розгортки тим вища, чим більша кількість елементів складає розгортку. Недоліки: не враховуються властивості тканини, складність у побудові кривих контурних ліній (пройми, горловини).