Заняття 12
Предмет:Богознавство, Рідновірська етика
Тема:Теологія Перуна
І. Історичні відомості про Перуна
1. Перун є, безперечно, найбільш відомим і часто згадуваним слов`янським Богом, на честь якого названо навіть астероїд, що кружляє між Марсом і Юпітером. Постать Перуна для різновиду індоєвропейської релігії, яким є релігія слов`янська, є дуже типовою –Перун є одним із конкретних втілень архетипу Громовика, Громовержця. Але що це значить?
2. Якщо ім`я Велеса генетично пов`язане зі словами (і поняттями) «воля», «влада», «велич», а Стрибога – зі «стрілою» і «стрімким», то ім`я Перуна теж знаходить більш-менш чітку область споріднених понять у дієсловах «перти», «напирати», «спиратись». Спільне в них те, що всі вони пов`язані з певною силовою дією, з докладанням зусиль. Деякі вчені твердять, що первинне значення цього кореня – «бити», «вдаряти» [блискавкою] + суфікс «-ун», як у словах «бігун», «стрибун», вибачте, «брехун», - тобто для позначення виконавця певної дії. Ще одна, але менш популярна версія – від давнього кореня perku-, який в праіндоєвропейській мові нібито позначав дуб, дерево Громовика.
3. Відомості про самого Перуна у слов`ян поступають від самого раннього часу – власне, Прокопій Кесарійській у VI ст. під час візантійсько-слов`янських конфліктів пише відому фразу: «Ці племена, слов`яни й анти… вважають, що тільки один Бог, творець блискавок, є володарем над усіма, і Йому приносять в жертву биків та здійснюють інші священні обряди». З цього фрагменту чітко видно, що йдеться не про пантеїстичного всюдисущого Рода, а саме про Громовержця, Перуна. Це дозволяє активно роздмухувати теорії про слов`янський пантеон на чолі з Перуном. Але справа в тому, що твір Прокопія, в якому міститься ця фраза, називається «Історія війн»: його автор зустрічався не зі «слов`янами й антами» взагалі, а з воїнами, більш того, які були супротивниками його власної імперії (дуже груба, але справедлива аналогія цьому – якби російське телебачення взялося описувати світогляд добровольчих батальйонів, що беруть участь в АТО на Донбасі). Тому набагато більш плідним з цієї відомої фрази видається такий висновок: Перун був передовсім Богом воїнів і шанувався особливо під час військових походів. Це – нормальна ситуація в язичницькому світі, коли різні верстви населення віддають більшу шану якомусь одному Божеству, не забуваючи при цьому про інших, а тим паче – про те Єдине, в якому всі ці Божества зливаються (вірніше, звідки Вони всі походять).
4. Цей висновок (Перун – Бог-Воїн і Бог воїнів) підтверджується також і відомими договорами Олега та Ігоря з Візантією, а ще більше – першою релігійною реформою Володимира Святославича. Вочевидь, ні для кого з нас не є секретом, що за 8 років до початку хрещення Русі, Володимир здійснив жорстку, «адміністративну» реформу київського пантеону: невідомо, що було на Старокиївській горі до цього, але князь повелів встановити чури шістьох Божеств – Дажбога, Стрибога, Хорса, Семаргла, Мокоші та Перуна, який «призначався» серед них головним. Фактично ця реформа затверджувала на релігійному рівні безроздільне владарювання воїнського стану, втіленого у князівській дружині (поки ще не одноосібну владу самого князя, а саме воїнської кліки, яка на той час була вже не товариством, куди громада обирала здібних і мужніх для свого захисту, а досить замкненим угрупованням, фактично тотожне тодішній державі як інституту).
5. Власне, ім`я Перуна збереглося в народі й після хрещення, позначаючи і в українській мові також просто блискавку як найбільш видовищний прояв цього Бога.
ІІ. Двовірський, академічний та рідновірський образ Перуна
1. Що стосується образу Перуна, який зберігся у фольклорі, традиційній культурі, Звичаї, то тут є певна особливість – оскільки власне воїнський, здебільшого панівний, стан так чи інакше був повністю християнізований до XIV ст., Перун селянина (Ілля Громовик у Двовір`ї), який дійшов до нас у більш-менш «живому» стані, виявився не те щоб позбавленим воїнських функцій, однак вони були значно послаблені й менш акцентовані. Це цілком природно, оскільки для селянина Володар Блискавок – той, хто може дати, а може і забрати врожай (з практичної точки зору), або це (з точки зору світобудови) – Змієборець, котрий, як на початку часів, так і кожного року, поборює Змія розпаду, руйнації, відтак допомагає світу зберігати відносну цілісність і щороку повноцінно відновлюватись.
2. На цю другу, «змієборчу», іпостась, яка дуже широко збереглась у фольклорі багатьох слов`янських народів, особливу увагу звернув ще російський фольклорист-романтик середини ХІХ ст. Олександр Афанасьєв. Він, зокрема, навіть у типовій чарівній казці (напр., «Котигорошко» - герой відправляється у небезпечну мандрівку за чимось, бореться зі Змієм, визволяє сестру/царівну/наречену, тікає чи переможно вертається назад), як часто це робили учені ХІХ ст., побачив «чарівну картину літньої грози» (дослівна цитата зі статті «Предания о сотворении мира и человека»). Практично в усіх народних святах він бачить образ Перуна і в цьому йому не поступається сучасний вчений, скептично налаштований до язичництва взагалі, – Лев Самуїлович Клейн. Останній на основі видертої звідкілясь згадки про фігуру Пір`она (Пиръона), яка зустрічається у кавказькому фольклорі, намагається відтворити міфологічну систему слов`ян на противагу недолугим, на його погляд, спробам реконструкції, які здійснювали Б.О.Рибаков, В.Іванов і В.Топоров.
3. Взагалі починаючи з кінця 1960-х років в СРСР різко зросла цікавість до слов`янського язичництва. Її причини можна трактувати по-різному, однак прояви цієї цікавості можна знайти від серйозних наукових концепцій до художньої літератури й кінематографу («Русь изначальная», «Легенда о княгине Ольге», «И на камнях растут деревья» тощо). Дуже показовим індикатором цієї цікавості може слугувати вірш поета Бориса Слуцького (до речі, уродженця Слов`янська), написаний у 1970-і роки:
«Реперунизация»
Выдыбает Перун отсыревший,
Провонявший тиной речной.
Снова он – демиург озверевший,
А не идол работы ручной.
Снова бог он и делает вдох
И заглатывает полмира,
А учёные баяли: сдох!
Баснями соловья кормили.
Вот он – держится на плаву,
А ныряет всё реже и реже.
В безобразную эту главу
Кирпичом – потяжеле – врежу.
Врежешь! Как же! Лучше гляди,
Что там ждёт тебя впереди.
Вот он. И вот она – толпа.
Кто-то ищет уже столпа
В честь Перунова воскрешенья,
Для Перунова водруженья.
Кто-то ищет уже столба
Для повешенья утопивших.
Кто-то оду Перуну пишет,
Кто-то шепчет тихо: судьба.
Вичерпний опис того, як ще проявлялася оця цікавість «homo soveticus» до слов`янського язичництва можна зустріти у монографії В.О.Шнірельмана «Русское родноверие. Неоязычество и национализм в современной России», - дуже заангажованій з теоретичної точки зору, однак багатої на корисний фактичний матеріал. Можна стверджувати, що парадоксальним чином разом із культом «стабільності», «дєдовоєвальством», класичним «совком», який дається навзнаки і сьогодні пізня радянщина заклала і передумови популярності й того широкого язичницького відродження, яке ми спостерігаємо сьогодні і в Україні, і в Росії. Перун же, як найпопулярніша фігура пантеону, був фактично серцевиною цього процесу.
4. Щоб не перевантажувати читачів фактичним матеріалом, зупинимось ще на одній серйозній науковій концепції, яка також виникла у 1960-1970-і роки. Мається на увазі вже згадана у заняттях 6 і 9 «теорія основного міфу» В.Іванова і В.Топорова. Спрощуючи її для стислого і зрозумілого викладу, можна описати її так: у індоєвропейських народів образ Громовержця зустрічається обов`язково у зв`язці з його Супротивником, як правило, Змієм (Індра-Врітра, Зевс-Тіфон, Тор-Йормунганд); відносини між ними встановлюють всю систему опозицій, на якій тримається традиційний світогляд: верх-низ, Космос-Хаос, світло-темрява тощо. Залишки християнізованої свідомості підмовляють додати в цей перелік також «добро-зло», однак не треба забувати, що з точки зору сповідника Язичництва обидва – і Громовержець, і Змій – є необхідними елементами світобудови. Доповнюючи «теорію» сучасним рідновірським богознавством, можна сказати, що коли Сварог творить світ, з`являється противага цьому, яка тягне світ в його первинний зародковий стан; ця противага не дозволяє творенню бути безкінечним, що могло б також мати катастрофічні наслідки (як у випадку з раковою пухлиною), однак і творення випрацьовує силу самозахисту – так, Перун є воїнським проявом Сварога (або самого Рода, якщо завгодно). Пізніше у цьому конфлікті Сварог відходить на другорядний план, і Перун з Велесом стають основою згаданої опозиції. Іванов і Топоров бачили віддзеркалення цього змієборчого міфу у різноманітних народних казках, піснях, назвах місцевостей (назви, пов`язані з Перуном або Іллею Громовиком, здебільшого стосуються височин, а назви, пов`язані з Велесом, - низовин) тощо. Вони вважали, що в цьому міфі можна вгледіти також «боротьбу» Громовержця та Змія за жіночого персонажа (Мокошу, на їхню думку, у слов`ян), і цей момент певним чином сьогодні переосмислюється рідновірськими теологами і філософами.
5. Особливу увагу на «основний міф» звертають прихильники російського «Круга Язичницької Традиції». Вони, здається, першими в рідновірському русі ввели поняття Перунового та Велесового Шляхів, або «перуничів» і «велесичів», себто людей відповідно воїнського і жрецького складу. Якщо для перших життя є боротьбою, то для других воно є пізнанням; якщо для першим основою є фізичне гартування, другі надають перевагу вправам духовним і так далі. Потрібно розуміти, що в нормальному Звичаї обидва Шляхи є рівноцінними і потрібними, однак і «велесичі» шанують Перуна як волю до подолання перешкод, або просто – волю до перемоги, а також як втілення чистої Сили (Сили як такої); «перуничі» ж шанують Велеса як волю до (само)пізнання, а також як втілення чистої Мудрості.
6. Блискучим прикладом сучасного богознавства Перуна ми назвали б твір Володимира Шаяна «Про Перуна знання таємне», який є у вільному доступі в мережі Інтернет.
7. Символами Перуна сучасні язичники вважають шестипелюсткову «розетку», зображення сокири (аналогічне скандинавському «молоту Тора»), блискавку; священним деревом – дуб; священною твариною – тура (вимерлого дикого бика); днем тижня – четвер (у германців Thursday, Donnerstag – у славу Тора/Доннера); річним уділом – місяць липень, коли і відзначається Його свято (20 липня).
ІІІ. Етичний вимір Рідної Віри
1. Сподіваючись на те, що у Рідної Віри є перспективне майбутнє, ми бачимо її сенс у радикальній зміні способу життя відповідно до принципів традиційної культури, Звичаю, втраченого і сплюндрованого за ХХ ст. – не з вини «жидомасонів», «совків» чи ще когось, а просто завдяки тим історичним процесам, які відбувалися на нашій Землі, зокрема індустріалізації, поширенню промисловості й міського способу життя.
2. Але в чому ж полягає ця радикальна зміна? Елементарно – у різкому підвищенні інтенсивності й напруженості життя. Є вільна хвилина – займіться тренуванням свого тіла, читанням книг – тренуванням розуму, зрештою, медитацією (якщо є діти, то, звичайно, кожну зайву хвилинку варто приділити їхньому вихованню у дусі Традиції, бо саме діти є найпершою гарантією майбутнього у Рідної Віри).
3. Найпростішою медитацією, яку не треба засвоювати на всіляких семінарах і тренінгах, - це концентрація на певному образі, наприклад, образі Перуна (тому, як конкретно Ви уявляєте собі Громовержця) або будь-якому іншому. Як їжа живить наше тіло, засвоюється і розтікається по м`язах з кров`ю, даруючи силу, так і концентрація на образі Божества живить душу: образ так само «засвоюється» і ніби «розтікається» у крові силою Рідних Богів.
4. Ця щоденна і щогодинна робота над собою передовсім потрібна для того, щоб Ви стали прикладом для оточуючих. Радикально змінюючи свій спосіб життя, можна стати в очах інших як «місцевим дурачком», так і дійсно – прикладом, за яким будуть слідувати навіть малознайомі люди, але які мають нагоду часто спостерігати за вами.
5. Це має тим більше значення, оскільки ми живемо у явно перехідну епоху: більш-менш відомо від чого (так званий Модерн, для нас втілений передовсім у радянщині), але невідомо – куди. Можна скільки завгодно балакати про «новий Золотий вік» (new age), «еру Водолія», якусь там зміну епох, але ми і тільки ми самі повинні створити той світ, про який мріємо, - і створити його не постами «Вконтакті» (хоча це непоганий метод поширення інформації), але створити його в Яві. Не дарма ж якщо на тріаду світів Прави-Яви-Нави накласти Сварожий Триглав (Сварог-Перун-Велес), то саме Перун виявляється покровителем нашого, «серединного», світу; ба більше – як Бог вольової та силової дії, Він на ряду із всемогутнім часом є джерелом змін у ньому. Причому, варто пам`ятати, що помислити і висловити – це теж дія, а іноді – також подвиг чи відкриття.
Тому нагадуючи про настанову з «Велесової книги» бути з Перуном на кожному кроці, бажаємо, щоб і Ви щоденно творили світ вашої і, сподіваємось, нашої спільної мрії.