Економічна сутність та загальна характеристика фінансових ресурсів підприємства
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ І ВИКОРИСТАННЯМ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Економічна сутність та загальна характеристика фінансових ресурсів підприємства
Основною організаційною ланкою народного господарства будь-якої країни є підприємство. Згідно діючого законодавства в Україні “підприємство – самостійний господарюючий, статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)”.
Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі [3, 25-29].
Аналіз сутності фінансових ресурсів розпочнемо з визначення, яке наводиться у фінансово-кредитному словнику: "Фінансові ресурси — це грошові кошти, які перебувають у розпорядженні підприємств, господарських організацій та установ". Як бачимо, у наведеному значенні фінансові ресурси прирівнюються до коштів. Але кошти, які перебувають на поточному, валютному рахунках, у касі підприємства знеособлені й не мають цільового призначення. Отже, відбувається ототожнення фінансових ресурсів із грошовими, тоді як перші є специфічнішим явищем.
Найбільш повне визначення фінансових ресурсів дає Павлюк К.В. На основі його визначення фінансових ресурсів держави, можна сформулювати визначення фінансових ресурсів підприємств, характеризуючи їх як грошові нагромадження і доходи, які створюються в процесі розподілу й перерозподілу виручки та прибутку й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення й задоволення інших суспільних потреб. В цьому визначенні виражені економічна основа, зв’язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення. Хоча необхідно зазначити, що у наведеному визначенні не враховується можливість безфондового існування фінансових ресурсів.
Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку. Фінансові ресурси властиві всім суб’єктам фінансових відносин. [1, C. 15]
Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв’язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів [2].
Для здійснення виробничої, науково-дослідної й комерційної діяльності підприємства використовують окремі види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також грошові кошти. Матеріальні ресурси складають основу процесу виробництва. Їх формування здійснюється, зазвичай, за рахунок різних джерел: власного капіталу підприємства, позичених і залучених фінансових ресурсів [4, с. 125-129].
При цьому власні кошти – це кошти підприємств, які постійно знаходяться в обігу й кінцевий строк використання яких не встановлений. Формуються вони за рахунок власного капіталу, тобто тієї частини активів підприємства, яка залишається після виконання його зобов’язань.
Позичені кошти – це ті, що одержує підприємство на визначений термін, за плату й на умовах повернення. Формуються вони, переважно, за рахунок коротко- і довгострокових кредитів банків.
Залучені кошти – це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно перебувають в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості підприємства.
Усі види перелічених вище джерел беруть участь як у формуванні активів підприємства, так і в здійсненні його виробничо-господарської діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.
Отже, під фінансовими ресурсами слід розуміти загальну суму власного, позиченого й залученого капіталу, що використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничо-господарської діяльності з метою одержання прибутку.
Розрізняють такі основні складові фінансових ресурсів підприємства:
· прибуток;
· амортизаційні відрахування;
· обігові кошти;
· бюджетні асигнування;
· надходження з цільових фондів;
· надходження з централізованих корпоративних фондів;
· кредити [5, с. 250-259].
Коротко охарактеризуємо ці види фінансових ресурсів і джерела їх формування.
Прибуток – це грошовий вираз фінансових ресурсів, що створюються підприємствами будь-якої форми власності та належить їм після розподілу доходів від господарської діяльності. Прибуток – це найголовніша фінансова категорія на рівні підприємницьких структур, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Прибуток також є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.
Амортизаційні відрахування – це вид цільових фінансових ресурсів, які відображають перенесення на готову продукцію частини вартості використовуваних основних засобів і є фінансовими ресурсами підприємства для їх відтворення [6, с. 126-129].
Обігові кошти – частина фінансових ресурсів підприємства, що постійно перебувають в господарському обороті. До них належать кошти та їх еквіваленти (короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції), не обмежені у використанні, а також інші активи підприємства (сировина, матеріали, готова продукція і т.п.), які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Бюджетні асигнування завжди мають суворо визначений порядок використання й можуть надаватися підприємству у формі:
· бюджетних інвестицій – виділення коштів у вигляді капітальних вкладень на розвиток виробництва в пріоритетних напрямках, які впливають на ефективність економіки країни загалом;
· бюджетних кредитів – надаються підприємствам державного сектора економіки на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони здійснюються, як правило, на поворотній основі під затверджені проекти використання коштів; можуть бути безпроцентними або з невисокою процентною ставкою;
· державних дотацій – виділення коштів на відшкодування збитків підприємств, коли збитковість є наслідком ринкової кон’юнктури або політики держави;
· державних субсидій – виділення коштів із бюджету суб’єктам підприємницької діяльності на вирішення конкретних завдань у межах спеціальних державних програм розвитку [2].
Надходження з централізованих корпоративних фондів характеризують внутрішньокорпоративний перерозподіл фінансових ресурсів за принципом сальдо взаємовідносин.
Кредити – фінансові ресурси, які тимчасово надані в користування та розпорядження підприємства для покриття тимчасових і сезонних потреб виробництва.
Кредит існує в двох формах:
· комерційний (товарний) кредит – це придбання товарів або послуг із відстрочкою платежу;
· банківський кредит – позичка від банку або інших установ у грошовій формі під певний відсоток [7, с. 169-172].
Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду й розміру підприємства, виду його діяльності, обсягів виробництва. Чим більший обсяг виробництва і вища ефективність роботи підприємства, тим більшим є обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки.
Наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів та їх ефективне використання визначають задовільний фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність і рентабельність. З огляду на це, найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найкращого їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства [8, с. 158-160].
У зв’язку з реформування економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством.
Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. [9, с. 220-226].
1.2.Управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства.
Управлінська діяльність – один з найважливіших факторів функціонування і розвитку підприємств в умовах ринкової економіки.
Управління фінансовими ресурсами мають місце на кожному підприємстві так як забезпеченість фінансовими ресурсами є визначальним фактором здійснення виробничого процесу. Наскільки раціонально підприємство розпоряджається своїми фінансовими ресурсами залежать ефективність функціонування та розвиток підприємства.Від того, наскільки підприємство забезпечено необхідними ресурсами, залежить його платоспроможність, що значною мірою визначає фінансовий стан цього підприємства. Саме тому одним із головних завдань фінансових менеджерів підприємства є розробка та здійснення ефективної системи управління фінансовими ресурсами.
Дане управління може бути спрямоване на досягнення таких цілей:
- створення конкурентоспроможної бази підприємства;
- лідерство серед конкурентних фірм;
- уникнення банкрутства;
- зростання обсягів виробництва та реалізації;
- збільшення прибутку;
- збільшення ринкової вартості фірми [10, с.145].
Пріоритетність тієї чи іншої мети може вибиратися підприємством у залежності від галузі, положення на даному сегменті ринку і від багато чого іншого, але вдале просування до обраної мети багато в чому залежить від досконалості управління фінансовими ресурсами підприємства. [12, с.145].
Відтворювальний процес фінансових ресурсів – це послідовність стадій
(формування й використання) приросту вартості використовуваних ресурсів, який можна охарактеризувати циклічністю, метою якого є забезпечення стійкого фінансового зростання.
Значення управління фінансами підприємств полягає в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку. [11, с.58-59].
При формуванні фінансових ресурсів найчастіше використовують такі типи стратегій:
- використання власних коштів для розширення своєї ринкової бази;
- об’єднання фінансових ресурсів фірм для реалізації певних проектів на ринках;
- залучення всіх можливих джерел фінансування для формування та реалізації інноваційних програм підприємств;
- залучення донорських коштів великих фірм;
перехресне фінансування.
Основним напрямком управління фінансовими ресурсами підприємства є оптимізація використання ресурсів підприємства. Оптимальний варіант формування та використання фінансових ресурсів базується на застосуванні системно - аналітичного підходу до управління фінансами. В основі цього підходу лежить доцільність управлінського рішення, яке визначається ситуацією, яка формується під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.
Практичне використання методики визначення приросту фінансових ресурсів підприємства пов'язано з оцінкою результативності управління фінансовими ресурсами у поточному році.
Система управління фінансовими ресурсами складається з таких основних етапів:
- визначення проблеми;
- звернення до досвіду менеджерів з приводу управління фінансовими ресурсами;
- визначення альтернативних рішень;
- прийняття управлінського рішення;
- його реалізація;
- оцінка результатів реалізації рішень [10, с.145].
Управління фінансовими ресурсами є циклічним процесом і тому потребує постійного вдосконалення для покращення результатів.
На першому етапі системи управління фінансовими ресурсами менеджерами підприємства визначаються проблеми та нереалізовані можливості, які здійснюються на основі оцінки попередніх рішень.
На другому етапі менеджери аналізують виникнення подібних проблем та використовують здобутий досвід в теперішніх можливостях.
На третьому етапі головним є дослідження та розгляд різних можливих варіантів, вибір одного який забезпечить максимальний ефект.
Четвертий та п'ятий етапи щільно між собою взаємодіють. На четвертому етапі менеджер повинен проаналізувати можливі наслідки альтернативних рішень, варіантів та обрати такий, який найбільше відповідає цілям підприємства.
На п'ятому етапі здійснюється реалізація прийнятих рішень. Найкращим механізмом якого є ретельне планування дій, навчання персоналу фінансовий ресурс управління капітал.
На шостому етапі здійснюється оцінка результатів реалізації рішення. Цей процес передбачає опитування працівників, процес перевірок, контроль за виконанням поставлених завдань, оцінка задоволення співробітників, покупців, постачальників. Оцінка результатів реалізації рішення є безперервним процесом [10, с.146].
Від ефективної організації та правильного управління фінансовими ресурсами підприємства залежить як його фінансово - економічний стан, так і стан на ринку в сучасних конкурентних умовах.
Управління фінансовими ресурсами є підсистемою загальної системи управління підприємством, що складається двох елементів: об’єкту та суб’єкту управління.
Об’єктом системи управління фінансовими ресурсами підприємства (керованої підсистеми), на наш погляд, є фінансові ресурси підприємства, їх обсяг та структура, складові формування і напрями використання Суб’єкт системи управління фінансовими ресурсами підприємства (керуючу підсистему) ми розглядаємо як спеціальну групу людей (окремий менеджер, фінансовий департамент чи фінансова дирекція), яка за допомогою різних форм управлінськоговпливу забезпечує цілеспрямоване функціонування об’єкту. [15, c. 237-238].
Система управління фінансовими ресурсами являє собою сукупність форм і методів на основі яких здійснюється управління грошовим оборотом та фінансовими ресурсами. Дана система буде вважатися ефективною лише тоді, коли вона дає змогу не лише раціонально використовувати наявні ресурси, а й забезпечити системний пошук можливостей подальшого розвитку підприємства.
При управлінні фінансовими ресурсами підприємства необхідним є застосування системного підходу, що підпорядкований загальній меті розвитку підприємства та визначає доцільність управлінського рішення залежно від ситуації, яка виникає під впливом внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства [13, с.59].
Таким чином, методи управління фінансовими ресурсами поділяються на дві групи: загальноуправлінські та специфічні. Відповідно до другої групи можна віднести:
1) метод дисконтування – оцінювання вартості майбутніх грошових потоків з позиції теперішнього часу. Використовується в прибутковому підході оцінювання бізнесу;
2) метод капіталізації доходу – передбачає максимізацію підсумкової величини грошових потоків від використання вартості за розрахунковий період;
3) метод розрахунку підсумкової вартості, виходячи з конкретних умов здійснюваних господарських операцій (ФІФО, середньої ціни). Використовується для обліку товарно-матеріальних запасів, відсотків за вкладами, вартості цінних паперів;
4) метод вилучень та ін’єкцій, що передбачає встановлення бажаної точки рівноваги економічної системи, виходячи з відтоку й припливу вартості;
5) метод «витрати-випуск» – передбачає зіставлення витрат на виробництво продукції й обсягу випуску. Використовується при побудові міжгалузевого балансу;
6) економіко-математичні методи – використовують математичні залежності для розрахунку підсумкових показників;
7) метод дерева цілей – визначає оптимальну траєкторію (з позиції просторово"часового і вартісного підходу) досягнення тактичних, стратегічних фінансових планів;
8) метод Делфі (мозкового штурму), що передбачає швидкий пошук оптимального рішення з урахуванням експертних оцінок інвестицій.
Отже, менеджмент фінансових ресурсів як наука про їх ефективне управління в своєму арсеналі має відповідний набір принципів і методів, що визначають методологію даного напряму. [14, с.110-112].
Ефективне управління формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємства дасть змогу забезпечити зростання достатку власників підприємства як фундаментальної цілі фінансового менеджменту, що проявляється в зростанні вартості підприємства та створенні грошової доданої вартості.
1.3. Показники ефективності формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.
Ефективність – це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами. Ефективність діяльності будь-якого суб’єкта господарювання в сучасних умовах визначається через комплексну оцінку за допомогою системи взаємопов’язаних показників і коефіцієнтів, які відображають ефективність функціонування системи управління його фінансовими ресурсами на етапах їх формування, розподілу, використання, відтворення та повернення.
В економічних працях науковців переважає думка, що серед основних показників оцінки ефективності управління фінансово-господарської діяльності підприємств важливе місце посідають показники ефективності використання їх фінансових ресурсів. [16. с. 29]
Професійне управління фінансами підприємств вимагає глибокого аналізу фінансових ресурсів, що дасть змогу найточніше оцінити забезпеченість, інтенсивність та ефективність їх використання. Показники прибутковості (рентабельності) дають змогу оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, що визначається співвідношенням чистого прибутку, визначуваного різними способами, з сумою активів, використаних для отримання цього прибутку. Показники прибутковості формуються залежно від фокусу дослідження ефективності. Виходячи з їх мети аналізу, формуються компоненти показника: обсяг прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і розмір активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.
Вартість фінансових ресурсів підприємства виражається в сформованих на підприємстві відносних річних витратах по обслуговуванню своєї заборгованості перед власниками, кредиторами та інвесторами.
Фінансові ресурси, як один із важливих чинників виробництва мають як і інші їх чинники, визначену вартість, що формує рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових при управлінні прибутком у процесі фінансової діяльності. Вона не зводиться тільки до розрахунку відсотків, що потрібно сплатити власникам фінансових ресурсів, але характеризує ту норму рентабельності інвестованого капіталу, що повинно забезпечувати підприємство, щоб не зменшити свою ринкову вартість.
Таким чином проблема розрахунку ефективності використання фінансових ресурсів розподіляється на наступні задачі: визначення оптимальної структури капіталу, тобто поєднання різних джерел фінансування діяльності; розрахунок вартості кожного джерела фінансування; визначення вартості фінансових ресурсів підприємства в динаміці. Також необхідно враховувати той факт, що вартість фінансових ресурсів підприємства не є фіксованим показником - вона змінюється з часом, знаходячись під впливом багатьох чинників.
Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначають за наступною формулою:
(1.1)
де ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%
ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі розподілу за звітний період;
ВК - середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.
Відповідно вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається по формулі 1.2.
ВКфп = ВКфз х ПВт (1.2)
де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;
ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%;
Пвт - запланований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.
Вартість додатково залученого капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:
(1.3)
де ВКпра - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;
Дпра - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;
Кпра - сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;
ЕВ - рівень емісійних витрат підприємства.
Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій здійснюється за наступною формулою:
(1.4)
де ВКпа - вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %.
Ка - кількість акцій, що додатково емітуються.
Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді.
ПВт - запланований темп приросту виплат дивідендів, виражений десятковим дробом.
Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій.
У процесі залучення цього виду власного капіталу варто мати на увазі, що по вартості він є найбільш дорогим, тому що витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподатковуваного прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал у випадку банкрутства захищений у найменшому ступені.
Вартість банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати по його обслуговуванню.
ПКбк = Вбк х (1-Спп) (1.5)
де ПКбк - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %.
Вбк - ставка відсотка за банківський кредит, %.
Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення таких його пропозицій на фінансовому ринку, що цю вартість мінімізують як по ставці відсотка за кредит, так і по інших умовах його залучення. З цією метою використовується спеціальний показник - “грант-елемент”, що дозволяє порівняти вартість залучення кредиту на умовах окремих банків із середніми умовами на фінансовому ринку. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою 1.6.
(1.6)
де ГЕ - грант-елемент, %;
і - одиниця платіжного періоду;
t - кількість одиниць платіжного періоду протягом загального терміна надання кредиту;
В - сума виплат відсотка й основного боргу в і-ом періоді по конкретному кредиту;
КРб - сума банківського кредиту, що залучається;
СВкр - середня ставка відсотка за кредит, що склалася на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом.
Оскільки грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від середньоринкової, його значення можуть бути як позитивними так і негативними. За допомогою цього показника можна визначити ефективність умов залучення кредиту відповідно до пропозицій окремих банків.
Вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за наступною формулою:
(1.7)
де ПКткк - вартість товарного кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу, %; ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні платежу готівкою за продукцію,%; ПВ - період надання відстрочки платежу за продукцію, у днях.
Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефект фінансового важелю.
(1.8)
де ЕФВ - ефект фінансового важеля, %;
Спп - ставка податку на прибуток, десятковий дріб;
КВРа - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;
СРСВ - середній розмір відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу, %.
Середній розмір відсотків за кредит, що сплачується підприємством за використання позикового капіталу розраховується за наступною формулою.
(1.9)
де ПК - середня сума позикового капіталу, використовуваного підприємством, за виключенням кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, по виданим векселям і поточних зобов'язань (рядки 520 - 610 Ф.1).
ВК - середня сума власного капіталу підприємства.
Коефіцієнт фінансового важеля (плече) - характеризує силу впливу фінансового важеля. Він помножує позитивний або негативний ефект, одержаний за рахунок відповідного значення диференціала. При незмінному диференціалі плече є головним генератором як зростання суми і рівня прибутку на власний капітал, так і фінансового ризику втрати прибутку.
Якщо нове залучення позикового капіталу (збільшення плеча) приносить підприємству збільшення рівня ефекту фінансового важеля, то таке залучення вигідно. Але при цьому необхідно стежити за диференціалом, тому що при нарощуванні плеча банк схильний компенсувати зростання свого ризику збільшенням рівня процентної ставки.
Механізм фінансового важелю використовується при розрахунку оптимальної структури капіталу підприємства.
Формулу загального ефекту фінансового важелю можна використовувати для оцінки сумарного рівня ризику, пов'язаного з підприємством, і визначення ролі операційного та фінансового ризику в формуванні сукупного рівня ризику.
Управління структурою капіталу підприємства проводиться в двох напрямках: по-перше, встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу, і по-друге, забезпечення залучення необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників структури.
Оптимізація структури капіталу підприємства є одним з найважливіших завдань, які стоять перед фінансовим менеджментом. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення використання власного та позичкового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.
Вихідною базою формування оптимальної структури капіталу є дані, отримані в процесі поелементної оцінки капіталу, як це зображено в формулі
(1.10)
де СЗВК - середньозважена вартість капіталу;
Сі - вартість окремих елементів капіталу;
Уі - питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі.
Показник СЗВК на підприємстві визначається, по-перше, структурою капіталу, по-друге, вартістю кожного джерела фінансування.
Наступним кроком при визначенні ефективності використання фінансових ресурсів здійснюється оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких розрахунків використовується механізм фінансового важелю.
Таким чином, можна зробити наступні висновки по Розділу 1. В процесі дослідження встановлено, що для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів, під якими розуміють грошові кошти, які формуються в процесі функціонування із внутрішніх і зовнішніх джерел, використовуються для фінансування процесів відтворення, визначають фінансовий потенціал підприємства. Незадоволену потребу у фінансуванні, яку в повному обсязі не можна задовольнити за рахунок внутрішніх джерел, підприємство задовольняє шляхом залучення додаткового зовнішнього фінансування у формі кредитів і позик. [17. с. 29]
Список використаної літератури
1. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2004. – 423с.
2. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – ст. 141.
3. Буряк П.Ю. Формування і надання інформації про фінансові ресурси підприємства // Фінанси України. – 2006. - № 10. – С. 123-128.
4. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2008. – 312 с.
5. Філімоненко О.С. Фінанси підприємства: Підручник. – К.: Алетра, 2009. – 496 с.
6. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. / О.О. Терещенко, Я.І. Невмержицький, А.П. Куліш. – К.: КНЕУ, 2006. – 312 с.
7. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2008. – 480 с.
8. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. – К.: КНЕУ, 2009. – 320 с.
9. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємства: Навч. посіб. – К.: ЦНЛ, 2006. – 460 с.
10. Хотомлянський О. Л. Теоретичні основи управління фінансовими ресурсами підприємств / О. Л. Хотомлянський // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2. – с.145-151.
11. Абрютина М.С. Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. Учебно-практическое пособие. – М.: «Дело и сервис», 2008.
12. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1994.
13. Гуляєва Н. М. Фінансові ресурси підприємств / Н.М. Гуляєва, О.В. Сьомко // Фінанси України. - 2003. - №12. - С.58-62.
14. О.Мельник. Особливості функціонування фінансових ресурсів в системі управління підприємством / О.Мельник // Галицький економічний вісник. — 2012. — No3(36). — с.108-116
15. М.В Шкробот .Сутність та основи функціонування системи управління фінансовими ресурсами підприємств. Маркетинг і менеджмент інновацій, 2011,No3, с 236-240
16. Лахтіонова ла Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : [монографія] / л. а. лахтіонова. – к. : кнеУ, 2001. – 387 с
17. Інтернет русурс: «http://www.allbest.ru/»