ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

 

Загальні вимоги. Дипломна робота спеціаліста має бути виконаною і оформленою з додержанням усіх вимог до наукових робіт, передусім вона повинна бути написана літературно грамотно виключно українською мовою, з додержанням наукового стилю. Автору необхідно стисло, логічно й аргументовано викласти зміст і результати дипломного дослідження, уникати зайвих слів, бездоказових тверджень, тавтології. Мова і стиль дипломної роботи мають відображати науковий етикет, під яким розуміють коректну інтерпретація власної та запозиченої точок зору з метою обґрунтування наукової істини.

Текст роботи друкується на комп’ютері з додержанням полуторного міжрядкового інтервалу до тридцяти рядків на сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм). Для великих таблиць і рисунків можна використовувати папір формату А3. Шрифт Times New Roman розміру – 14 пт. Звертаємо увагу на те, що шрифт друку повинен бути чітким з однаковою щільністю тексту.

Текст дипломної роботи необхідно розміщувати на одній стороні кожного аркуша, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм; праве - 10 мм, верхнє і нижнє – по 20 мм.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання дипломної роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка) від руки чорним чорнилом. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці. Не можна скорочувати слова, окрім загальноприйнятих.

Надруковані на ЕОМ програмні продукти мають відповідати формату А4 (за потреби їх розрізують), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини поділяють на розділи і підрозділи. Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ^”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими жирними літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів пишуть малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовками і наступним текстом повинна дорівнювати 2-м інтервалам.

Кожну структурну частину дипломної роботи, окрім підрозділів, починають з нової сторінки.

До загального обсягу дипломної роботи не входять додатки і список використаних джерел, але всі сторінки зазначених елементів підлягають суцільній нумерації. Таблиці або рисунки, розміри яких перевищують формат А4, враховують як одну сторінку.

Дипломна робота починається з титульного аркуша, який виконується за встановленою формою (додаток И). За титульним аркушем розміщують послідовно: індивідуальне завдання на підготовку дипломної роботи, анотацію, зміст, вступ, основну частину (розділи), висновки, список використаних джерел, додатки.

У кінці дипломної роботи (перед списком літературних джерел) ставиться дата закінчення її написання та власний підпис.

Відгук і рецензія не підшиваються у дипломну роботу, а додаються окремо.

Анотація являє собою узагальнення результатів дипломної роботи, яке готується на заключному етапі її виконання перед поданням роботи до захисту. Призначення анотації – ознайомлення членів ДЕК з методикою дослідження, фактичними результатами й основними висновками дипломної роботи, які мають бути ідентичними до змісту роботи.

Анотація готується українською та російською мовами. Обсяг анотації кожною мовою – до 0,5 сторінки (до 1200 друкованих знаків).

Анотація складається за формою, яка має такий зміст:

- прізвище та ініціали дипломника, тема дипломної роботи, вид роботи (рукопис);

- спеціальність (шифр і назва); назва ВНЗ, де відбудеться захист; місто, рік;

- основні ідеї, результати та висновки дипломної роботи;

- ключові слова (від 3 до 10).

Зразок анотації наведено в додатку К.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. На наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини дипломної роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставлять після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка великими буквами симетрично до тексту пишуть заголовок розділу. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього тексту за винятком додатків (1,2 та ін.).

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку (1.1, 1.2). В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми і т. ін.) наводяться у дипломній роботі для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для кращого розуміння тексту. Усі види графічного матеріалу позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад, рис. 1.3. Номер ілюстрації, її тематична назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, з абзацного відступу. За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). У такому разі номер і назву рисунку подають після пояснювальних даних.

Рисунок, як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці і під ними друкують „Рис. ..., аркуш ...”.

Таблиці застосовують для узагальнення цифрової інформації та зручності порівнювання економічних показників. Таблиці нумерують арабськими цифрами послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера, який складається із номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. На наступному рядку по центру подається назва таблиці, яка має точно і стисло відображати її зміст. Назву таблиці подають жирним шрифтом. Допускається при оформленні таблиць використання шрифтів текстового редактора Word розміру 12-14 з одинарним інтервалом.

Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців – з малої, якщо вони є продовженням заголовка, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями. Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діагональними лініями не допускається. Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, можна не креслити, якщо відсутність таких не ускладнює користування таблицею. Головку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту таблиці.

Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. 3а необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків стовпців.

Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша, але таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дипломної роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку й боковик. При переносі частини таблиці на інший аркуш пишуть слова „Продовження табл.1.2”. Якщо таблиця продовжується більш ніж на дві сторінки, то на останній сторінці зазначають „Закінчення табл. 1.2”.

У разі поділу таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.

У випадку, коли всі показники таблиці мають однакові одиниці виміру, їх виносять у заголовок таблиці, якщо різні – вказують у боковику. Позначення одиниць виміру має відповідати вимогам стандартів.

Таблиці і рисунки потрібно наводити після першого згадування про них в тексті роботи, при цьому слова „таблиця” і “рисунок” прийнято писати скорочено, наприклад: „... в табл. 3.2”, „... на рис. 1.4”.

Формули створюються за допомогою «Редактора формул» і розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче формули має бути залишено по одному вільному рядку.

Формули нумерують, як правило, у межах розділу. У цьому разі номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Номер зазначається в круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення символів, числових коефіцієнтів, якщо вони не пояснювалися в тексті, потрібно подавати безпосередньо під формулою в тій же послідовності, в якій вони наводяться в формулі. Значення кожного символу потрібно наводити з нового рядка. Перший рядок починають зі слова „де” без двокрапки.

Формули, що подаються одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають удужках, наприклад „... згідно формули (1.2)”.

Цитування та посилання на використані джерела. При написанні дипломної роботи для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору, студент повинен наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворити цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. При цитуванні слід пам’ятати, що текст цитати має починатися і закінчуватися лапками, а кожна цитата обов’язково має супроводжуватися посиланнями на джерело.

Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тому разі, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в дипломній роботі.

Посилання додаються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад [4, с. 35]).

Посилання на ілюстрації, таблиці і формули вказують за їх порядковим номером. На всі таблиці і рисунки дипломної роботи, включаючи розміщені в додатках, повинні бути посилання в тексті. При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 2.4».

Оформлення списку використаних джерел. Виконання дипломної роботи передбачає вивчення студентом значної кількості літературних джерел, які оформлюються окремим систематизованим списком згідно з вимогами таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові і бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила», ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел. Рекомендована кількість опрацьованих при підготовці дипломної роботи літературних джерел не може бути меншою за 40 позицій.

У список включаються тільки ті літературні джерела, які були використані автором при підготовці дипломної роботи. У списку обов’язково повинні бути законодавчі і нормативні акти з питань, що розглядаються, а також монографії, автореферати дисертацій, навчальна література, статті з економічних журналів і газет, основна частина яких опублікована впродовж 2-5-х останніх років.

Для нормативно-правових актів необхідно вказувати офіційні видання (Відомості Верховної Ради України, Офіційний вісник України, газета «Урядовий кур’єр», Зібрання постанов Уряду України). Не слід посилатися на електронні бази даних та інші видання (книги), які не є офіційними джерелами змісту нормативно-правових актів.

Література подається в такій послідовності:

- Закони України;

- інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

- наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами, електронні версії публікацій та електронні видання з Інтернет;

- наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно подавати згідно вимог міждержавних і державного стандартів. В обов’язковому порядку слід зазначати прізвище та ініціали автора (авторів), назву роботи, місто видання, видавництво, рік видання, обсяг роботи або посилання на сторінки. Якщо авторський колектив налічує більш трьох авторів, достатньо вказати трьох перших, а далі написати „та інші”.

Обов’язковими елементами бібліографічного опису документів, які використані з мережі Інтернет є: автор(и) електронного документа, назва документа, повна електронна адреса ресурсу в Інтернет тощо. Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно.

Зразки оформлення бібліографічних описів у списку літератури:

1. Законодавчі та нормативні матеріали:

Закон України „Про оплату праці”// Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 17.

2. Монографії, навчальна література, довідники:

Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 230 с.

Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336 с.

3. Для перекладних видань:

Мескон М.Х., Альберт М., Недоучи Ф. Основы менеджмента: Пер. сангл.– М.: Дело, 1992. – 702 с.

4. Для літератури, виданої іноземними мовами:

Chase R..B., Aguilano N. Production and Operations Management: a life cycle Approach. – 6 th edition. – Boston, Home Wood, Irwin, 1992. – 234 p.

5. Статті з журналів і газет:

Ситниченко В. Тенденції якості у новому тисячолітті //Стандартизація. Сертифікація. Якість. – 2001. - №1. – С. 54-58.

6. Для тез доповідей на науково-практичні конференції:

Пілова Д.П. Визначення економічної безпеки підприємства // Праці Міжнар. наук.- практ. конф. «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України». – Дніпропетровськ. - 2005. - С.54-55.

7. Для авторефератів дисертацій:

Пілова Д.П. Формування та оцінка економічної безпеки гірничо-збагачувальних підприємств //Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Кривий Ріг, 2007.

8. Для електронних документів з мережі Інтернет:

Федченко Д. Кон’юнктура ринку залізорудної сировини // http://www.info.gov.ua

Додатки оформлюють як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках і розміщують у порядку появи посилань на них в тексті. Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі в середині сторінки слова «Додаток», на наступному рядку зазначають його заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери. Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка. Якщо до окремого додатку вміщено більш ніж одну таблицю або рисунок, то кожний з них нумерується з присвоєнням літери додатка і порядкового номеру в його межах, наприклад табл. Д.4 або формула (А.2).

Зовнішнє оформлення дипломної роботи. Дипломна робота спеціаліста оправляється у тверду обкладинку в такий спосіб, щоб листи не випадали і щоб їх неможна було виймати без пошкодження. На внутрішньому боці обкладинки вклеюється конверт, в який кладуть відгук наукового керівника, зовнішню рецензію та дискету з електронним варіантом роботи.