Освіта і наука. Києво-Могилянська академія

Ки́єво-Могиля́нська акаде́мія — стародавній навчальний заклад в Києві, який під такою назвою існував від 1659 до1817 року. Спадкоємець стародавньої Київської Академії заснованої князем Ярославом Мудрим. Фактично всі сучасні українські ВНЗ в тій чи іншій мірі є духовними спадкоємцями цього закладу через вихованців Академії, які стали засновниками відповідних нових богословських, філософських і наукових шкіл у цих вишах. Киево-Могилянская академия стала первым в Восточной Европе православным высшим учебным заведением, официально удостоенным этого звания. В академии круг изучаемых наук был расширен. Введены языки французский (с 1753 года), немецкий (1738 года). С целью изучения христианских первоисточников, вводится изучениееврейского диалекта арамейского языка. Изучаются естественная история, география, математика; некоторое время преподавались также архитектура и живопись, высшее красноречие, сельская и домашняя экономия, медицина и русская риторика. Число преподавателей к концу XVIII в. доходило до 20 и более; в академической библиотеке было более 10 000 книг. Богословие с 1759 года преподавалось по системе Феофана Прокоповича, риторика по руководству к красноречию Ломоносова, остальные предметы по иностранным руководствам. В 1742 году число учащихся доходило до 1 234 человек. Киевская академия обладала уникальной библиотекой. Она комплектовалась на протяжении двух веков. Она была заложена ещё в Братской школе. Потом Пётр Могила передал коллегии свои книги. Сложилась традиция дарить Академии книги. Библиотека пополнялась также за счёт покупок и поступлений от типографий Малороссии. Библиотека обладала книгами из Великороссии, Малороссии, Белоруссии. Имелись книги, изданные в Амстердаме, Гамбурге, Галле, Берлине, Братиславе, Данциге, Варшаве, Лондоне, Париже, Риме, Болонье и других местах. Кроме печатных книг, в библиотеке сохранялись многочисленные рукописи — хроники, летописи, воспоминания, дневники, а также лекции профессоров, конспекты студентов, документы минувших веков и текущая документация, значительное место занимали подписные издания.

27. Українська архітектура у ХVIІ - ХVIІІ ст Друга половина 17 та 18 ст. увійшли в історію мистецтва, як другий після Київської Русі золотий вік української архітектури, коли панівним стилем стало українське бароко. Бароко - стиль в європейському мистецтві кінця 16 - середини 18 ст., для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність. В Україні, поряд з високим, аристократичним бароко, існувало народне - міщанське, селянське, козацьке. В стилі козацького бароко побудовані полкова канцелярія (так званий будинок Лизогуба) в Чернігові ((90-і рр. 17 ст.), Києво-Могилянська Академія (Шедель, 1734-1740), Ковнірівський корпус (Ковнір,1721-1772), Андріївська церква (Растреллі, 1747-1753), церква св.Юра (Меретин, 1745-1770). Стиль бароко передбачає велику кількість прикрас зовні і всередині будівлі, складність архітектурної конструкції, розробку складних просторових ансамблів, синтез різних видів мистецтва. Декоративніідеї та можливості бароко були близькими до національного українського мистецтва, якому притаманна мальовничість композиції, гармонія будівель з навколишньою природою. Поєднання власних традицій та європейського впливу створило умови для розквіту своєрідного стилю, названого українським, або «козацьким» бароко. Провідним типом споруд стає так званий козацький собор — п'ятикупольний, з чотирма однаковими фасадами. Це — Миколаївський собор в Ніжині, Георгіївський — у Видубецькому монастирі. Повне злиття з природою досягнуто при побудові Миколаївської церкви Святогірськогомонастиря на крейдяній кручі (зараз — територія Донецької області). Шедевром українського бароко вважається дзвіниця Далеких печер Києво-Печерської лаври. Керував будівництвом талановитий український народний зодчий Стефан Ковнір, а проект, очевидно, розробив І. Г. Григорович-Барський, який багато років займав посаду головного архітектора київського магістрату. У внутрішній оздобі храмів, особливо у виготовленні різьблених дерев'яних іконостасів, проявилося блискуче мистецтво народних майстрів.br>