Спрощені методи

Тема 3 – Інвестиційний аналіз

 

Питання:

1. Сутність інвестиційного аналізу та структура інвестицій

2. Методика визначення потреб у інвестиціях

3. Джерела інвестицій

4. Політика держави щодо залучення іноземних інвесторів

 

Савчук, с.127-143;

Бланк И.А. Инновационный менеджмент. – К: МП «ИТЕМ –ЛТД», 1995

 

Сутність інвестиційного аналізу та структура інвестицій

 

Після вирішення першого питання інвестиційного проектування (визначення та обґрунтування бізнес-ідеї з точки зору напрямку діяльності, обсягів виробництва, робіт, послуг, цінової політики та конкурентної позиції) виникає друге питання – за допомогою яких коштів та заходів можливо реалізувати цю ідею, тобто необхідно провести інвестиційний аналіз.

Він складається з трьох послідовних дій (блоків):

- встановлення інвестиційних потреб для реалізації проекту;

- визначення джерел інвестування;

- визначення ефективності інвестування шляхом зіставлення грошових потоків, які виникають у зв’язку з інвестуванням, з обсягом інвестування.

 

Структура інвестицій:

- прямі інвестиції;

- супутні інвестиції;

- інвестиції у НДР.

 

Прямі інвестиції – це інвестиції у основні виробничі фонди - ОВФ (будівництво та устаткування) та оборотні кошти - ОК.

Супутні інвестиції – це вкладення у виробничу інфраструктуру, під’їзні шляхи, лінії електропередач, каналізацію по за межами підприємства, витрати на охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру тощо.

Інвестиції у НДР (в інновацію) спрямовані на проведення досліджень, пов’язаних з інвестиційним проектом.

 

Методика визначення потреб у інвестиціях

 

Розглядається методика визначення потреб тільки у прямих (основних) інвестиціях.

Загальну суму прямих інвестицій визначають за формулою:

І = Іовф + Іок ,

де Іовф, Іок – інвестиції, відповідно, у ОВФ, ОК.

Іовф = Ібуд + Іуст ,

де Ібуд, Іуст – інвестиції, відповідно, у будівництво, устаткування.

 

 

Методи визначення прямих інвестицій можна розбити на 2 групи:

1. Спрощені, загрублені

2. Точні, складні

 

Спрощені методи

 

При попередній оцінці розміру інвестицій у ОВФ застосовують метод питомих витрат(тільки при будівництві).

Метод питомих витрат базується на попередньому визначенні величини питомих витрат на одиницю потужностей. Визначення цих витрат здійснюють за допомогою досліджень та аналітичних розрахунків.

За відсутністю сьогодні таких досліджень та аналітичних розрахунків застосування цього методу проблематичне.

Визначення інвестицій у ОВФ методом питомих витрат здійснюють за формулою:

Іовф = Іпит ´ П ,

де Іпит – питомі витрати на одиницю потужностей, тис.грн/т;

П – потужність підприємства, як правило, добова, т/добу.

Інвестиції у ОК визначають у процентах (5-10%) від собівартості продукції або обсягу реалізації продукції за формулою:

Іок = Кок ´ РП (С) ,

де Кок – проценти, які переведені у відносні одиниці;

РП – обсяг реалізації продукції;

С – собівартість продукції.

У випадку реконструкції підприємства інвестиції також можуть визначати за формулою:

,

де ОКзв – оборотні кошти підприємства у звітному періоді;

DРП – зміна обсягу реалізації продукції, DРП = РПпл – РПзв;

РПпл, РПзв – відповідно, обсяг реалізації продукції у плановому періоді (після реконструкції) та обсяг реалізації продукції у звітному періоді.