Монополія та її види

Спектр ринкових структур досить широкий - від висококонкурентних ринків до ринків, на яких є лише один продавець - монополія - або лише один покупець - монопсонія.

За нерегульованої монополії наявна тенденція до завищен­ня цін та обмеження обсягів виробництва. Прикладом монополії є підприємства комунальних послуг, яки­ми володіє держава Це електроенергетичні, газо- та водопровідні, телефонні компанії тощо.

Нерегульована моно­псонія призводить до встановлення занижених цін і купівлі менших обсягів продукції.

Монополія характеризується:

1) наявністю в галузі єдиної фірми - чистого, або абсолютного, монополіста;

2) відсутністю близьких замінників продукту монополіста. Поку­пець змушений або платити встановлену ціну, або відмовитися від цього продукту;

3) наявністю бар'єрів для входження на ринок. Інші фірми не можуть увійти на ринок, де панує монополія.

Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомішими є такі:

- володіння основними видами сировини;

- патентні права;

- авторські права і товарні знаки.

Володіння основними видами сировини. Одна фірма може цілком контролювати постачання основного виду сировини, необхідного для виробництва продукту. Як на приклад, що ілюструє цю ситуа­цію, часто посилаються на довоєнну алюмінієву галузь у США. Для виробництва алюмінію потрібні боксити. В той час усі бокситові шахти контролювалися Алюмінієвою компанією Америки (ALCOA). Завдяки цьому протягом тривалого часу ALCOA була єдиним вироб­ником алюмінію.

Унікальні здібності або знання можуть також створити монопо­лію. Талановиті співаки, художники, спортсмени володіють моно­полією на використання своїх послуг.

Комунальні підприємства надають населенню життєво важливі послуги. Переважно вони перебувають у власності приватних фірм і є монополістами. До комунікацій належать електроенергія, газо- і водопостачання. Держава регулює діяльність цих галузей. Конкурен­ція тут могла б зашкодити суспільним інтересам.

Припустимо, що у районі функціонує кілька фірм із постачання електроенергії. Кожній фірмі потрібні були б власні лінії електропе­редач, електростанції тощо. Це призвело б до значних труднощів. Одночасно держава регулює використання комунальних послуг, визначає їхній обсяг і можливу ціну. Держава бере на себе роль конкурента і через спеціальні комісії стежить за рівнем та обсягом послуг галузей комунальної сфери.

Патентні права. Фірма може стати монополістом, володіючи патентом на певний продукт або технологічний процес, що викори­стовується під час виробництва продукту.

Патент — це документ, який посвідчує авторство на винахід та виключне право на його використання упродовж певного стро­ку.

В Україні термін дії патенту на винахід - 20 років; на корисну модель - п'ять; на промисловий зразок - 10 років. Патентну систему часто використовують у фармацевтичній промисловості, книгодрукуванні, звуковідеозаписі. Для розроблення придатної для патентування продукції потрібна науково-дослідницька робота.

Наприклад, Ірно Рубик, учитель архітектури і дизайну комерцій­ної школи в Будапешті, володіє монополією на виробництво і про­даж своєї головоломки «Кубик-рубик». Він продав ліцензію на виробництво і продаж знаменитої іграшки кільком фірмам.

Авторські права — це вид монополії, згідно з яким держава забез­печує авторам оригінальних творів виключне право на їх продаж чи використання. Авторське право чинне упродовж життя автора та ще 50 років після його смерті.

Товарні знаки — це спеціальні малюнки, назви чи символи, які представляють товар, послугу чи фірму. Конкурентам заборонено використовувати зареєстровані товарні знаки чи подібні до них. Це роблять для того, щоб споживач міг легко відрізнити оригінал від підробки.

Монополіст контролює ціну, тобто диктує ціну ринкові. Причина цього очевидна: він виробляє, а отже й визначає загальну величину пропозиції. За наявного попиту на свій продукт монополіст може змінити ціну, маніпулюючи обсягом продукції. Відсутність конку­рентів у монополії насамперед пояснюється наявністю бар'єрів для входження у галузь нових фірм.

Монополія також виникає внаслідок того, що в деяких галузях будь-яку кількість продукції з найнижчими витратами виробляє саме одна фірма, а не дві, три чи більше. Таку монополію називають природною монополією. Це переважно підприємства комунальних послуг.

Інколи виникає ситуація, коли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Таку монополію називаютьдвосторон­ньою. Наприклад, лише одна фірма виробляє пластмасові пляшки, і лише одна фірма їх використовує.

Для максимізації прибутку монополія намагається виробляти менший обсяг продукту і встановлювати монопольно високу ціну на нього. Економічні втрати від монополії полягають у тому, що моно­поліст виробляє менше від можливостей наявних виробничих потужностей. Монополія перерозподіляє дохід на свою користь і посилює нерівність у розподілі доходів.

Для усунення й недопущення монопольних ситуацій уряди багатьох країн уживають заходів щодо обмеження монополій і підтримання вільної конкуренції. Прикладом цього може слугувати діяльність Антимонопольного комітету України.

 

Література

Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П.Нестеренко, Л.О Каніщенко та ін.; За ред Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища шк. - Знання, 1997.

Економіка: Навчальний посібник для 10-11 класів. - К.: Либідь, 1999.

Пахомов Ю. М., Лук'яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середо-вищі. - К.: Україна, 1997.

Макконнелл К. Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - Т.2. - М.: Республика, 1992.

Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. - М.: Прогресс, 1986.

Самуельсон П. Мікроекономіка. Підручник.- К., 1998.

Фишер С., Дорбнуш Р., Шмалензи Д. Экономика.- М.: Дело, 1993.

Хайек Ф. Дорога к рабству. - М.: Экономика, 1992.

Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. - М.: Экономика, 1996.