Додаткова

План

1. Особливості лірики як літературного роду

2. Основні етапи вивчення ліричних творів у середніх класах

3. Специфіка вивчення ліричних творів у старших класах

4. Виразне читання на уроках світової літератури: визначення поняття, основні вимоги, структура уроку виразного читання

Література

Основна

1. Исаева Е.А. Диалог искусств на уроке литературы. Изучение поэзии А.Блока во взаимосвязи с творчеством М.Врубеля // Русская словесность в школах Украины. –2002. –№5. – С.33 –37

2. Ісаєва О. Виразне читання. Методичні поради щодо його проведення та оцінювання за 12-бальною системою// Всесвітня література.–2000.–№4.– С.17–18.

3. Клименко Ж.В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи / Ж.В. Клименко. – К.: КНУ, 2006. – 250 с.

4. Лисовский А.М. Изучение лирики в школе. / А.М. Лисовский – К.: Рад. школа, 1987. – 265 с.

5. Мацапура В.І. Розкривати секрети художньої майстерності поета / В.І. Мацапура // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України – 20006 – № 1 – С.11.

6. Медведев В.П. Изучение лирики в школе / В.П. Медведев – М.: Просвещение, 1985. – 324 с.

7. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах: Підручник. – К.: Вища школа, 2007. – С.291-317

8. Овдійчук Л. Взаємодія мистецтв на уроках літератури як один із чинників формування естетичних почуттів та уподобань школярів. // Українська мова і література в школі. –2003. - № 4. – С. 24 – 30.

9. Скрипник Т.П. Сугостопедична техніка: використання музичних творів на уроках літератури // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. – 2007.– №6. – С.13 –17

10. Халін В. До проблеми художнього сприймання творів літератури // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - № 5. – С. 5 – 7

11. Халін В. Особливості художнього сприймання літератури у порівнянні зі сприйманням інших видів мистецтва // Українська література в загальноосвітній школі. – 2005. - №1. – С. 8 – 11

12. Черниш Н. Компетентнісний підхід до вивчення лірики в основній школі (мета принципи) //Педагогіка. Гуманітарний вісник. – 2011.– №21. – С.307 –310

13. Штейнбук Ф.М. Методика викладання зарубіжної літератури в школі: Навчальний посібник. – Тернопіль: Мандрівець, 2009. – С.212-219

Додаткова

1. Шулявко Р.В. Структурно-семіотичний аналіз на уроках літератури // Зарубіжна література в навчальних закладах / Р.В. Шулявко – 1996. – № 3. – С.38-46.

2. Меленевська Т. Безсмертний діалог митців різних культур (Урок за творчістю Р.М.Рільке та М.Цвєтаєвої) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –2007. –№3. – С.20–23

3. Методические рекомендации к внеклассной работе по русской литературе (творчество А.Ахматовой и М.Цветаевой) для студентов-практикантов филологического факультета / Сост. В. М. Висина, Э. Ф. Задорожняя. – К., 1991.

4. Рогозинський В.В. Знакомый незнакомец: Структурно-семиотический анализ на уроках литературы / В.В. Рогозинский // РЯЛСУЗУ. – 1991. – № 3. – С.22-28.

5. Ніколенко О.М. – відчути пульс життя через “Оголене серце поета” / О.М.Ніколенко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України – 2006. – № 1 – С.21-32. Орлова О.В. Асоціативний аналіз поезії Г.Гейне “З трояндою в руці…” / О.В. Орлова // Вікно у світ. – 1999. – № 3. – С.171-177.

6. Резниченко Н.А. Счастливые минуты вдохновенья. Школьний театр поэзии в судьбе учителя и его учеников // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. –2004. –№12. – С.9 –12

 


1. Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Ліна Костенко); Поезія – це форма кохання (М. Пришвін); Поезія – це музика слів (Томас Фуллер); Поезія – це живопис, який чують (Леонардо да Вінчи); Поэзия – это поток радости, боли, изумления и малая толика слов из словаря (Джебран Халиль Джебран); Истинная поэзия воспринимается прежде, чем понимается (Томас Стернз Элиот); Не в одних стихах поэзия: она разлита везде, она вокруг нас. Взгляните на эти деревья, на это небо – отовсюду веет красотой и жизнью, а где красота и жизнь, там и поэзия (И.С.Тургенв).

 

Афоризми поетів, прозаїків, філософів можна продовжувати, але всі вони, так чи інакше, дають відповідь на головні питання: що таке поезія, в чому її зміст і значення, для чого людині потрібна поезія ? Пошуки відповідей на ці, здавалось би прості, питання, тривають багато століть, однак їх дотепер ї не знайдено.

Чи не тому в одних країнах світу література не входить до складу навчальних дисциплін середніх навчальних закладів, в інших – незначною частиною, у деяких – вагомою. В українських школах до обов'язкового мінімуму змісту шкільної освіти введена окрема навчальна дисципліна – «Світова література», до складу якої ввійшло чимало класичних здобутків світової поезії, здобутків, що багатовіковим існуванням довели свою самоцінність і право служити людям.

Існує безліч прикладів, коли вірші, начебто живі істоти, радили, лікували душі, учили, благословляли або карали чи убивали; коли виконували місію ангелів-охоронців або підступних спокусників. Так чи інакше, але поезія відіграє значну роль у житті людей, особливо молодих, які ще живуть передчуттям чуда, а часто і самі намагаються складати. Підтримати це бажання, допомогти розвиткові естетичного почуття учнів, визначенню ними критеріїв високої поезії – мета шкільного словесника.

Висока духовна значимість лірики, складність її адекватного сприйняття школярами, співвіднесеність сприйняття лірики із загальним культурним рівнем читача пояснює звернення багатьох дослідників до проблем формування читацького сприйняття під час вивчення ліричних творів.

У сучасній методичній науці є ряд досліджень, присвячених вивченню лірики в школі (Єрмакова Л. Д., Карсалова Є. В., Коровіна В. Я., Мадер Р. Д., Маранцман В. Г., Медведєв В. П., Полковнікова І. В., Рез 3. Я., Тодоров Л. В. та ін), особливостям сприйняття творів різних жанрів, взаємозв'язкам сприйняття та аналізу (Браже Т. Г., Богданова О.Ю., Голубков В. В. , Корстена Н.О., Кудряшов М.І., Курдюмова Т. Ф., Маранцман В. Г. та ін), розвитку читацького сприйняття під час вивчення ліричних творів (Жабицький Л. Г., Збарський І. С., Качурин М . Г., Мещерякова Н. Я., Молдавська Н. Д., Чирковська Т. В. та ін.)

Варіативність і гнучкість як головні принципи сучасного шкільного викладання, співіснування різних думок і підходів у противагу непорушності і однозначності оцінок у школі недавнього минулого дають можливість поглянути сьогодні на проблему формування читацького сприйняття з дещо інших позицій, ніж раніше. Відсутність зростання читацької культури школярів, зниження інтересу до читання і байдужість підлітків до лірики наводять на думку про те, що шкільний аналіз ліричних творів недостатньо адекватний сприйняттю лірики учнями різного віку, що потрібні більш ефективні шляхи і прийоми формування читацького сприйняття при вивченні лірики в школі .

У 5 клас учитель літератури приходить з ''запізненням", адже його вихованці вже підлітки, що розрізняються рівнем знань і вмінь, відношенням до поетичного слова. Але їхня подальша доля як свідомих цінителів літератури залежить від учителя. Чи знає і любить поезію він сам? Чи вміє виразно її читати? Якщо учні можуть вивчити напам'ять відповідно до програми один-два сонета В. Шекспіра, то скільки сонетів знає сам учитель? Адже найбільш ефективний педагогічний засіб привернути увагу учнів – особистий приклад. Отже, щоб учні любили і знали поезію, у класі насамперед повинне звучати виразне читання напам'ять самим учителем. Друга умова легкого і швидкого навчання літературі – спрямованість на глибоке розуміння учнями змісту прочитаного.

У шкільному курсі «Світова література» з 5 по 11 клас вивчаються твори О.Пушкіна, М.Лєрмонтова, Ф.Тютчева, А.Фета, Дж.Кітса, Мацуо Басьо, В.Шекспіра, Дж. Байрона, Г.Гейне, А.Міцкевича, П.Верлена, А.Рембо, Р.М.Рильке, М.Гумільова, О. Мандельштама, М.Цвєтаєвої, О.Блока, А.Ахматової, В.Маяковського, Б.Пастернака, О.Твардовського, Й.Бродського.

Лірика – особливий рід літератури, де людина зображується здебільшого в сфері внутрішнього життя. На відміну від епічного і драматичного, ліричний образ спочатку впливає емоційно – на почуття, настрій, а вже потім – на думки читача. У ліричних творах у формі естетичних переживань осмислюється сутність людського буття, створюється нова духовна дійсність, що розвивається за законами краси. З «Історичної поетики» О.Веселовського вчитель може дізнатися про витоки ліричної поезії. Лірика як окремий літературний рід бере свій початок з первісних пісень-танків, які співали в давні часи об'єднані у племена люди.

У літературознавчому словнику вчитель знайде науко­ве визначення терміна лірика (від. гр. – лірний; твір, що виконується під акомпанемент ліри – струнного му­зичного щипкового інструмента) – один з трьох, поряд з епосом та драмою, родів художньої літератури.

Звертаючись до праць літературознавців, учитель легко визначить основні особливості ліричних творів. Літературознавці О.Галич, В.Назарець, Є.Васильєв відзначають такі специфічні риси ліричної поезії:

  • людина присутня в ліриці не лише як автор, тобто об'єкт зображення, але і як її суб'єкт, що включений до естетичної системи твору як важливий елемент (в євро­пейській естетиці цю думку вперше сформулював Гегель);
  • лірика не зводиться лише до розмови від імені ліричного "я"; авторський монолог є тільки однією з багатьох форм вираження свідомості поета;
  • в ліриці суб'єкт виявляє особливу активність, хоча він не завжди буває індивідуалізованим;
  • слово в ліриці є своєрідним концентратом поетичності;.
  • в ліриці авторська позиція, складний внутрішній світ передаються концентрованими образами;
  • у сприйнятті ліричного твору повинен брати участь читач, який розуміє прочитане і співпереживає йому;
  • велике, але не вирішальне значення для лірики має ритм;
  • важливим компонентом ліричного твору є ліричний герой – своєрідна уявна особа, настрої, думки й переживання якої передано у творі.

Цей перелік можна продовжити, звернувшись до праць літературознавців І. Волкова, Л.Тимофєєва, Р. Гром'яка, Ю.Коваліва, А.Ткаченка та ін.

Отже,багаторічні спостереження над процесом викладання літератури в школі показують, що вчителі літератури при вивченні лірики нерідко ігнорують специфіку цього літературного роду, що веде до недостатнього розуміння ліричного тексту, поверхневим його інтерпретаціям і слабкому емоційному впливу на учнів

Необхідність підходів до вивчення лірики в її родо-жанровій специфіці, в силу умовності, лаконічності поезії і при цьому граничної емоційної і смислової насиченості, спонукають до пошуків смислів ліричного твору не стільки в зовнішньому змісті, скільки в особливостях його художньої форми, де сенсоутворювальним стає кожен мовний рівень від фонологічного до композиційного і текстового.

Таким чином, успішна робота вчителя на уроках з вивчення ліричних творів залежить не тільки від його особистого розуміння лірики, здатності відчувати поезію, знати й читати напам'ять, але й, безумовно, від його теоретичної (літературознавчої) підготовки

2. Систематичне вивчення ліричних творів починається з 5 класу. Тому метоювивчення лірики в основній школі є формування компетентних учнів, які вміють аналізувати вірш, розкривати емоційний, інтелектуальний та естетичний феномен поезії, робити індивідуальне прочитання та інтерпретування твору, висловлювати особисті враження і думки.Методист Наталія Черниш пропонує під час вивчення ліричних творів у 5-9 класах формувати в учнів такі компетентності:

– “знати поетів,які презентують різні національні літератури особливості їх життя і творчості (на уроках української літератури, відповідно – поетів України);

– уміти виразно читати вірш: голосно, чітко та емоційно, зупинятися на довгих та коротких паузах, граматично і логічно наголошувати слова, застосовувати міміку та жести, передаючи вербально та невербально зміст поетичного твору;

– робити текстуальний аналіз поезії: прочитавши рядки твору, уміти детально їх проаналізувати (почуття та думки, художні образи, зображально-виражальні засоби мови);

– володіти колом понять із теорії літератури, які стосуються лірики як літературного роду, уміти робити графічний малюнок вірша та визначати віршовий розмір, рими, строфи” (С.308)

Як зауважує Н.Черниш у статті “Компетентнісний підхід до вивчення лірики в основній школі (мета, принципи)”, на кожному уроці вивчення ліричних творів в основній школі учитель-словесник повинен застосовувати компетентнісний підхід до всіх учасників. Крім цього, кожен урок вивчення віршів учитель повинен будувати на основі принципів навчання. Це будуть як педагогічні принципи навчання (наочності, активності та самостійності, доступності та посильності, міцності знань, систематичності та послідовності, науковості, зв'язку теорії з практикою, системності, індивідуального підходу до учнів), так і ті принципи, які необхідно модифікувати щодо вивчення лірики в основній школі: принцип націоцентризму (за Г.Ващенком) (безумовно, це має відношення до творів рідної літератури: уроки української літератури, уроки в школах з мовами національних меншин), принцип сугестивного навчання (зокрема принцип радості, ненапруженості та концентративної психорелаксації) (за С. Пальчевським), креативності (за О.Куцевол) і діалогізму (за Г.Токмань).

З огляду на специфіку лірики як літературного роду, логічну послідовність вивчення ліричних творів у середніх класах можна окреслити такими етапами Л.Мірошниченко):

1. Підготовка до сприйняття ліричного твору;

2. Читання твору;

3. Навчальна пауза:

4. Повторне читання;

5. Словникова робота;

6. Бесіда по змісту прочитаного;

7. Використання елементів аналізу;

8. Повторне читання;

9. Вивчення напам'ять:

10. Творчі усні та письмові роботи учнів.

Запропонований перелік етапів вивчення ліричних творів не обмежує можливостей вчителя щодо їхнього вдосконалення й інтерпретації. Розглянемо кожен етап окремо.

1 етап. Підготовка до сприйняття ліричного твору.

Знання, що одержать учні на цьому етапі, повинні викликати в них інтерес до вірша, що буде вивчатися, почуття чекання чогось незвичайного. Заради цього вчитель повинний мати відповідні цікаві матеріали або знати, які вони і де їх відшукати.

Це можуть бути відомості:

1)3 історії створення вірша, зв'язані з фактами біографії автора.

Наприклад, з чотирьох з половиною років перебування А.Міцкевича в засланні він майже весь 1825 р. прожив в Україні, в Одесі. Розкішна природа Криму збагатила художню палітру художника, надихнула на створення циклу славнозвісних "Кримських сонетів".

Або: 1821 р. О.Пушкін відвідав кишинівську в'язницю. Там, знаходячись у генерала Інзова, він побачив на закритому дворі орла з підтятими крилами. Образ волелюбного птаха, позбавленого волі, асоціювався в поета з її власною долею, і він створює геніальну поетичну мініатюру "В'язень".

2) Про історичні події: наприклад, вірш О.Твардовського “Я був вбитий під Ржевом… (7 клас).

3) З літописних джерел: наприклад, в основу "Пісні про віщого Олега" О.Пушкіна покладена літописна розповідь.

4) З мемуарів:У своїх "Мемуарах" німецький поет Г.Гейне згадував: "... моє життя в той час було схоже на велику газету, у якій верхній відділ зайнятий сьогоденням з його подіями і пересудами, а нижня частина фантастично відтворювала поетичне минуле в безперервному ряді снів..." Це останнє допомогли втілити майбутньому поетові його дядько і нянечка. Сімон ван Гельдерн, старий дивак, давав хлопцю читати найрідші стародавні книги, а нянька про яку поет згодом згадував у чотирнадцятому розділі поеми "Німеччина", розповідала йому страшні казки і легенди. Одну з них, про Лорелей, – русалку, що сиділа на рейнській скелі і співом причаровувала човнярів, що, задивляючись на її красу, розбивалися об камінь і гинули, – поет використовував як сюжет до вірша "Не знаю, що стало зі мною".

5) З епістолярної спадщини:під час вивчення вірша О.Пушкіна "Няня" доцільно скористатися листами Орини Родіонівни до поета:. «Приезжай, мой ангел, к нам в Михайловское, всех лошадей на дорогу выставлю ... Я вас буду ждать и Бога молить, чтобы он дал нам еще встретиться... Прощайте, мой батюшка, Александр Сергеевич. За ваше здоровье я молебен отслужила, поживи, друг мой, хорошенький, самой слюбится. Я, слава Богу, здорова, целую ваши ручки и остаюсь няня ваша Арина Родионовна ... "

В одному з них є такі рядки: " Вслухаються в щирі прості слова учні, і, можливо, саме вони відкриють їм суть поезії-відповіді на лист нянечки. А далі буде звучати вірш, прочитаний напам'ять учителем.

Так, непомітно для школярів, починається продуманий словесником логічний перехід від одного етапу – підготовки до сприйняття ліричного твору – до іншого – його виразного читання.

Під час підготовки до сприйняття ліричного твору важливо проводити і творчі види робіт: екскурсії до музеїв, картинних галерей, на природу; роботу за картиною або репродукцією картини, портретом поета, малюнками учнів; роботу за опорними словами, літературні хвилинки.

* Роботу за малюнками учнів можна провести так.Під час попередньої екскурсії на природу школярі під керівництвом учителя уважно спостерігають за всіма явищами, фіксують свої враження, роблять замальовки, які можна буде завершити вдома. На наступному уроці складається тематична виставка малюнків, учитель проводить її обговорення, пропонує учням "захистити" свої малюнки, відповідаючи на питання:

Як був обраний сюжет малюнка? Які почуття спонукали звернутися саме до цього сюжету? За яким критерієм добиралися і використовувалися саме такі кольори? Чи удалося виконати задумане? Які поетичні рядки про весну (зиму, осінь, літо) навіває той або інший малюнок?

Від окремих поетичних рядків поезії, що згадають учні, доцільно перейти до виразного читання програмного вірша.

* Робота за опорними словами може бути як окремим етапом уроку, так і продовженням попередніх. Після декламації окремих поетичних рядків учитель записує на дошці в два стовпчики слова, що часто звучали під час обговорення малюнків. Скажіть:

Весна Прийшла

Сніг Прилетіли

Солов'ї Одяглися

Сонце Минати

Листя Таяти

Метелиця Чекати

Блакить Зробити

Граки Принести

Птаха Засвистати

Проліски Розпуститися

Учні записують слова в зошити та одержують завдання: написати вдома вірш про весну за опорними словами, їх можна використовувати не всі, змінювати граматичні форми, додати нові. Не всі учні можуть впоратися з такою роботою. Але тут важливо, що всі вони випробують свої сили, прилучаться до джерел поетичної творчості. Коли на наступному уроці підлітки будуть читати власні вірші, винесуть їх на розсуд товаришів, вони ще раз продумають кожен рядок, відчують, яка цікава, але разом з тим важка і відповідальна робота поета.

Така робота допоможе вчителеві максимально сконцентрувати увагу учнів під час слухання програмного вірша відомого усьому світові поета, що написав свій шедевр, використовуючи ті самі слова, що й діти.

* Літературні хвилинки – саме той час, коли вчитель має можливість продемонструвати власні знання, уміння, захопленість поезією, а учні переконаються, що він – не просто фахівець, а захоплена літературою творча особистість. Згодом вони вже і не помітять, як, захопившись виразним читанням учителя напам'ять цілого ряду віршів, вони прийдуть у замилування самим поетом і його творчістю. Останнім віршем, що читає вчитель, може бути саме той, що передбачено програмою. У такий спосіб почнеться вже другий етап вивчення ліричного твору – його читання.

2 етап. Читання ліричного твору.

Домінуючим на цьому етапі навчання є метод творчого читання з усіма його визначеними в методиці прийомами. Але на кожному окремому уроці варто підбирати найбільш ефективні з них.

Де, хто і як саме прочитає вірш? Це може відбуватися на природі, біля пам'ятника поетові, у меморіальному музеї, у класі і т.п.. Прочитати твір може сам учитель, майстер художнього слова (у запису) і, в окремих випадках, гарно підготовлений учень. Незалежно від того, хто виконує, читання повинно бути виразним (найкраще, безумовно, – художнім), адже головна його мета – забезпечити правильне розуміння змісту і глибоке, наскільки це можливо, емоційне сприйняття. Готуючись до виразного читання вірша в класі, варто враховувати, якими декламаційними навичками учні уже володіють, а яким їх ще потрібно вчити.

Так, у 5 класі відпрацьовуються навички зниження голосу на крапці і підвищення його на комі, розподіл фрази на язикові ланки (такти), визначення місця логічного наголосу і логічної паузи. Важливо тут також дати учням поняття про мету читання ("Для чого я читаю вірш?"), відробити навички "пожвавлення" тексту ("Як я собі це уявляю?", усне малювання і робота з ілюстраціями), вчити самостійно оцінювати кожний факт, явище ("Подобається або не подобається це мені?").

Якщо учні повинні вивчити вірш напам'ять, а гарного запису немає, то читання напам'ять вчителем обов'язково! Інакше, під час аналізу уроку це, буде розглядатися як груба фактична і методична помилка словесника. В інших випадках учитель повинний прагнути до виконання напам'ять ліричних творів. Щире прагнення його самого до глибокого знання поезії рано або пізно обов'язково виникне й у його учнів.

Є вірші, особливо ліричні, котрі доцільніше читати під музичний супровід. Потрібно лише ретельно продумати, яка саме музика буде доречною в кожному окремому випадку. Вдалий музичний супровід, виразне читання обумовлять успішне проведення наступного етапу уроку.

3 етап. Навчальна пауза.

У методичній літературі зустрічаються й інші назви цього етапу: "емоційна пауза", "естетична пауза" і т.п. Вони виникли невипадково і мають свою історію, їх пояснення полягає розкритті лексичного значення самих слів. Емоції, тобто почуття, – це визначене відношення людини до чогось або до когось. Філософські словники повторюють, що людські емоції нині втрачають свою інстинктивну природу. Будучи продуктом суспільно-історичного розвитку, вони обумовлені способом життя людини. Емоції формуються в процесі людської діяльності і разом з тим є її спонукою. Вони відіграють також важливу роль у регулюванні пізнавальних дій індивідуума, виражають внутрішній стан суб'єкта і його відносини до об'єкта. Спираючись на наведене вище філософське поняття, можна повторювати, що кожен учень – індивідуум і має власний емоційний світ, у якому народжуються і розвиваються почуття до конкретних або узагальнюючих понять (таких, як любов, ненависть), естетичних (прекрасного, піднятого, трагічного, комічного), моральних (честі, обов'язку), інтелектуальних (жага до знань) категорій.

Після сприйняття вірша одних учнів охоплює стан афекту (короткочасної, але бурхливої емоційної реакції), інших – сильне, глибоке, тривале почуття – пристрасть, у деяких – поглиблюється загальний емоційний стан. Бувають випадки, коли окремі учні впадають в особливий стан емоційної напруги – стрес. У будь-якому випадку кожному необхідно побути на самоті зі своїми почуттями і думками, розібратися в них.

За цим самим принципом і виник термін «естетична пауза». Естетика – наука, що вивчає естетичне відношення людини до світу. Естетичне почуття визначає її світосприйняття, духовний світ, поведінку, виявляється у всьому складі життя. Головна мета «естетичної паузи» – дати можливість учневі самостійно визначити естетичну цінність ліричного добутку.

Термін «навчальна пауза» поєднує в собі попередні поняття і трактується значно ширше. Під «навчальною паузою» розуміють обмежений час, відведений учителем після прочитання ліричного твору для самостійного його осмислення й оцінки, що дають імпульс до саморозвитку і самовиховання.

Час, який потрібно відвести для «навчальної паузи», визначається окремо в кожному конкретному випадку. Але варто пам'ятати, що проводити таку паузу доцільно лише тоді, коли вчителеві вдалося так прочитати вірш, що його зміст глибоко вплинув на душевний світ учнів.

Отже, щоб підготуватися до проведення навчальної паузи на уроці, треба насамперед уміти добре читати тексти напам'ять, що створить умови для проведення зазначеної паузи. Неможливо зрозуміти поета, не потрапивши хоча на якийсь час під його вплив. Захоплення майстром слова і є найнеобхіднішим моментом у процесі вивчення його творчості.

4 етап. Повторне читання – важливий етап вив­чення ліричного твору. На відміну від інших, він може застосовуватися двічі – після навчальної паузи та ви­користання елементів аналізу. Розглянемо визначені позиції у логічній послідовності.

Після навчальної паузи на етапі повторного читання найпридатніший прийом – читання про себе, він надає можливість учням побути сам на сам з ліричним тво­ром, пізнати світ високих почуттів. Прийом читання про себе можна використовувати у поєднанні з прийо­мом читання під музику, якщо це відповідатиме змісту ліричного твору.

Наприклад: вивчаючи твори про природу М.Лермонтова, Ф.Тютчева (5 клас), доречно читати під музику П.Чайковського "Пори року", або А.Вівальді "Пори року", або Ф.Гайдна "Пори року" (ораторія). Вчитель сам визначає, яку частину твору або увесь твір учні читати­муть під музику. У методичному додатку (програма Б.Шалагінова, 2001 р.) до програми пропонуються музичні твори, які вчитель за власним ба­жанням на свій розсуд може використовувати під час вивчення ліричних творів.

5 етап. Словникова робота.

Мета – визначення лексичного значення незрозумілих для учнів слів або словосполучень для усвідомлення змісту ліричного твору в цілому.

Під час словникової роботи відбувається поповнен­ня словникового запасу учнів, розвивається їхній смак до вишуканого поетичного слова. Методика роботи зі словом або словосполученням ефективно реалізуєть­ся таким чином:

· учитель звертає увагу учнів на наявність позначок біля незрозумілих слів або словосполучень, учні чита­ють пояснення у виносках;

· учитель пропонує учням самостійно пояснити не­зрозумілі слова і словосполучення;

· під керівництвом учителя учні намагаються пояснити незрозумілі слова І словосполучення у відповід­ному контексті; використовується прийом синоніміч­ного ряду;

· учитель пояснює незрозумілі слова за допомогою наочності;

· незрозумілі слова і словосполучення пояснює учитель;

· учні самостійно або під керівництвом учителя звертаються до тлумачного словника.

Словникову роботу вчитель повинен завершувати обов'язковим запитанням до учнів: «Чи є ще незрозумілі слова у ви­учуваному тексті?»

Готуючись до проведення словникової роботи, важ­ливо визначити, на яких етапах роботи над віршем доцільніше пояснити незрозумілі слова. Іноді – на етапі підготовки до сприйняття твору. Частіше – після читання, на етапі словникової ро­боти, тобто на етапі підготовки до аналізу. Однак у се­редніх класах про аналіз твору говорити зарано, тому що шлях до нього пролягає через засвоєння його окремих елементів.

6 етап. Бесіда за змістом прочитаного, як і словникова робота, спрямована на перевірку розу­міння змісту виучуваного твору. Вона може прово­дитися різними шляхами, але запитання мають оріє­нтувати на зміст кожної послідовно окресленої частини вірша або поставлені лише до тих частин, які визначені вчителем як достатні для розуміння головного змісту твору.

Кількість запитань залежить насамперед від змісту тво­ру. Але потрібно враховувати і підготовленість учнів, їхнє вміння сприймати ліричний твір.

Так, до вірша Р.Бернса "Прощавайте, сині гори, білії сніги..." (переклад М.Лукаша), у якому 8 рядків (2 строфи), можна підготувати два варіанти запитань. Для доб­ре підготовленого класного колективу поставити два запитання, спрямовані на визначення змісту кожної з двох строф вірша, наприклад:

Якщо результати бесіди засвідчать, що учні правиль­но зрозуміли зміст, вчитель переходить до наступного етапу вивчення ліричного твору.

7 етап. Використання елементів аналізу (середня ланка) та аналіз твору (вибір шляху аналізу, старша ланка). Пере­довсім важливо зрозуміти саму назву етапу. У загаль­ноосвітній середній школі теорії літератури як навчаль­ної дисципліни не існує. Для аналізу художнього твору залучаються окремі теоретичні поняття, введені до шкільних програм з літератури. Вони поступово роз­поділені у спеціальній рубриці "Теорія літератури", що розташована у тематичному блоці програми, почина­ючи з п'ятого класу.

Учитель повинен звертатися до таких літературознав­чих понять, які вже опанували учні під час вивчення попередніх тем програми або до тих, які розглядаються під час вивчення нової теми.

Перш ніж розпочати вивчення нового літературо­знавчого матеріалу, важливо знайти один із можливих варіантів логічного підходу до нього, а саме: від визначення у виучуваному творі необхідних відомих теоре­тичних понять до невідомих. Наприклад, систему роботи на етапі засвоєння понят­тя «епітет» можна побудувати таким чином:

*Переказ сюжету та визначення композиції вірша;

*Визначення теми вірша, відпрацювання її формулю­вання, читання уривків вірша, в яких вона найяскравіше розкривається;

*Визначення ідеї вірша, різні варіанти її формулюван­ня.

*Читання уривків вірша, які доводять відповідність його головній думці;

Під час роботи з уже відомим літературознавчим поняттям про пейзаж у ліричному творі доречно ввести новий матеріал: поняття «епітет». Закріплення вивчення нового поняття «епітет» ефек­тивно можна провести, зіставляючи оригінал вірша з його перекладом.

8 етап. Повторне читання. Повторне читання після проведення часткового аналізу ліричного твору має декілька переваг.

По-перше, саме на цьому етапі відпрацьовується ви­разне читання учнями вірша, бо після дослідницької роботи вони глибше осягнули його ідейно-тематичний зміст, відчули його поетику.

По-друге, це можливість ще раз сприйняти художній текст в цілому і визначитись із самостійною критич­ною аргументованою його оцінкою.

По-третє, проведена на цьому етапі робота повинна так зацікавити учнів, щоб у них з'явилася потреба вив­чити вірш напам'ять. Хоча етап повторного читання і має аргументовані важелі, але вчитель зможе викорис­товувати його лише тоді, коли виучуваний ліричний твір невеликий за обсягом і урочна година дасть змогу це зробити. Якщо випаде реалізувати цей етап лише один раз, то доречно зробити це саме після використання елементів аналізу твору, коли учні вже підготовлені до його виразного читання.

9 етап. Вивчення напам'ять. Учні з радістю сприй­матимуть завдання вчителя вивчити напам'ять вірш будь-якого обсягу, якщо вони вміють це робити швид­ко, легко. Тому вчитель насамперед повинен добре зна­ти здібності кожного учня в класі. Для цього він має бути підготовлений як теоретично, так і практично. Теоретична підготовка охоплює знання основ наук, які є підвалинами методології методики: педагогіки, психо­логії, ораторського мистецтва, літературознавства та ін. Учитель мусить усвідомити саме визначення терміна «пам 'ять”.

Пам'ять – здатність закріплювати, зберігати і відтворювати у свідомості будь-що. В даному випадку це образи, уявлення, думки, дії, переживання і зв'язки між ними, тобто ліричні твори. Відомі такі види пам'яті:

*мо­торна (пам'ять на рухи), *словесно-логічна (пам'ять на думки і слова), *образна (пам'ять на зорові, слухові та інші образи та уявлення), *емоційна (пам'ять на почут­тя).

Усі види пам'яті важливо активізувати в учнів під час роботи з художніми творами, але застосування сло­весно-логічної та емоційної пам'яті у процесі вивчен­ня ліричних творів напам'ять дає найефективніші ре­зультати. Основними процесами пам'яті є запам'ятовування, відтворення і забування. Під час перших двох застосо­вується чимало відомих способів тренування пам'яті:

-розподіл тексту на логічно завершені частини;

-чергування запам'ятовування з пригадуванням;

-урізноманітнення тренувальних навантажень.

Запам'ятовування — основа нагромадження, збере­ження і відтворення тексту. Його розподіляють на смислове (логічне) та механіне (просте повторення, зазубрення). Використовуючи сучасний по­гляд на методику вивчення напам'ять ліричних творів, визначимо логічну послідовність дій учня спочатку під керівництвом учителя, а потім під час самостійної ро­боти:

*прочитати уважно "про себе" весь вірш;

*спробувати переказати його загальний зміст;

*позначити у тексті паузи, поставити логічний на­голос;

*визначити кількість строф і рядків;

*найти ключові слова кожної строфи;

*прочитати виразно вірш "уголос", враховуючи всі розділові знаки;

*спробувати переказати зміст вірша в логічній по­слідовності, пригадуючи ключові слова;

*використовуючи асоціації, усно провести сло­весно-образне малювання;

*прочитати виразно уголос увесь текст;

*спробувати продекламувати його.

Останні дві вправи провести кілька разів до повного запам'ятовування вірша. Для кожного учня кількість вправ визначається індивідуально.

10 етап. Підсумкові заняття, які проводяться після вивчення ліричних творів, мають свою специфі­ку. Під час проведення підсумкових занять учитель має можливість перевірити, чи вдалося йому разом з учня­ми реалізувати навчально-виховну мету, яка була по­ставлена до програмової теми і охоплювала низку за­питань, що стосувалися всіх етапів вивчення ліричних творів, а саме:

· Чи вдалося вчителю знайти захоплюючий мате­ріал до етапу підготовки до сприйняття ліричного твору?

· Чи зацікавились учні ліричним твором і якою мірою? Яку роль у цьому відіграли читання твору вчи­телем і навчальна пауза?

· Чи вдалося вчителю якісно і всебічно використа­ти елементи аналізу під час дослідницької роботи учнів над віршем?

· Чи сприяли цьому словникова ро­бота та бесіда за змістом прочитаного?

Отже, ці питання вчитель ставить сам собі. Вони до­поможуть з'ясувати недоліки та їх причини, зробити висновки, спланувати подальшу роботу. Зробити ґрун­товні висновки вчителю допоможуть і різноманітні види робіт, які доцільно запропонувати учням на підсумко­вих заняттях, а саме: прочитати виразно за текстом виучуваний вірш; прочитати виразно напам’ять вірш, який вивчався за програмною темою; прочитати ви­разно за текстом інші ліричні твори цього автора; про­вести конкурс виразного читання напам'ять віршів цьо­го поета або літературну гру, вікторину, змагання, ринг, в позакласній роботі – різні види літературних вечорів тощо. Таким чином, вивчення лірики в школі позначається цілою низкою специфічних властивостей, поза межами яких контакт читача з поезією не відбудеться.

3.Вивчення ліричних творів у старшій школі має базу­ватися на досвіді, який набули учні під час засвоєння курсу «Світова література» в основній школі. Під ке­рівництвом учителя духовно-етичний, емоційно-есте­тичний, пізнавально-науковий аспекти цього курсу в старших класах сприятимуть перетворенню загально­людських цінностей, властивих світовій літературі, в інди­відуальний духовний досвід учня. А це можливо завдя­ки насамперед ліричним творам, у яких "у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси" (Словник за ред..Р. Гром'яка ).

Запропоновані програмою ліричні твори, різні за те­матикою, провідними мотивами, структурою, належать до різних жанрів, творчих методів, напрямів тощо. Щоб чітко визначити рамки навчального матеріалу, який потрібно дати учням старших класів, учителю насам­перед потрібно звернутися до чинної шкільної програ­ми та уважно прочитати анотацію до теми, рубрик "Те­орія літератури", "Для вивчення напам'ять" , а також методичний додаток до теми. Коли буде визначено об­сяг навчального матеріалу, важливо обрати шлях вив­чення ліричного твору, а саме:

· окремо на уроці вив­чення біографії поета;

· окремо після вивчення біографії митця;

· паралельно з вивченням біографії поета;

· огля­дове вивчення ліричних творів одного поета;

· оглядове вивчення ліричних творів кількох поетів;

· вивчення лірич­них творів за темами, мотивами, жанрами.

Ефективність уроків (особливо в старших класах), на яких вивчаються ліричні тво­ри, залежить і від таких чинників: обізнаності вчителя з життєвим і творчим шляхом поета; кількості творів по­ета, які читав учитель, добре знає і готовий читати на­пам'ять; вміння читати виразно; ставлення вчителя до творчості саме цього поета, до виучуваного вірша; обсягу знань з теорії літератури та володіння методи­кою вивчення ліричного твору.

Коли вчитель опанує потрібну йому інформацію, по­стануть питання методичного характеру: Як визначи­ти той обсяг інформації, який необхідно передати уч­ням? Як передати його учням легко, доступно, цікаво? На перше запитання вчитель знайде відповідь у руб­риці програми "Теорія літератури", де безпосередньо вка­зується, які теоретичні поняття потрібно ввести до на­вчального матеріалу уроку. Над другим запитанням вчитель спочатку повинен за­мислитися сам, проаналізувавши обсяг власних знань і підготовленість класу, визначити найефективніші прийоми роботи на уроці з теоретичними поняттями. І в цьому йому допоможе передусім логічне мислення. Так, поетапне вивчення лірики може забезпечити така послідовність: рід – вид – жанр.



Ідейно-тематичному вивченню ліричних творів допоможе схема:

Лірика

Філософська Громадянська (політична, соціальна)Пейзажна

Інтимна (любовна, еротична)

Зміст, тематичне спрямування твору певною мірою визначають особливості його вивчення.

Важливою є структура та спосіб організації. За цими характеристиками виділяють: рефлексійно- виражальну , розповідну та описову. Також виділяють тип зі змішаною структурою.

·рефлесійно-виражальна лірика– це сповідь поета перед читачем , своєрідні монологи, в яких він висловлює своє кредо і почуття, це певні звертання , послання, заклики;

· розповідна – у центрі ті почуття й враження, що зумовлені, якоюсь подією, часто містять автобіографічні відомості. Проте поет не тільки регістратор своїх почуттів. Його власні почуття набувають загальнолюдського змісту, стають типовими;

·описова– це малюнки природи , портрети людей. Через описи поет висловлює свої почуття і роздуми . Вивчаючи такі вірші , учні усвідомлюють , що є об’єктом зображення автора ,як з’єднані між собою описові моменти в єдине ціле.

Визначати жанри лірики вчителю допоможе схема, яка міститься у додатку підручника "Теорія літератури" (за науко­вою редакцією О.Галича). Ця схема може бути представлена у кабінеті літерату­ри як наочність, але не для докладного вивчення, а для загального уявлення про жанри лірики та пояснення тих жанрів, які визначені шкільною програмою.

Важливо зазначити, що у поданій схемі відсутні терміни вірш і поезія, які найчастіше використовуються у шкільній практиці. Це помітив і літературознавець А.Ткаченко, який відзначив, що в художній практиці співіснують обидва ці терміни, а в теорії їх або зовсім не визнають, або не надають їм жанророзрізнювального статусу. У підручнику "Мистецтво слова" в розділі "Версифікація" він пояснює: «Вірш – термін, запозичений через польське посередництво з латини; своєю чергою, versus – від verto – повертаю...); звідси – і первинне значення вірша – рядок до повороту. Нині цей термін уживається в кількох основних значеннях: 1) рядок ритмізованого тексту, ос­новна версифікаційна одиниця; 2) метрична композиція або структура; 3) окремий поетичний твір; 4) форма бут­тя поезії; 5) ритмічно організована художня мова.

Кожне з цих значень теж тлумачать по-різному. Постає проблема структурного впорядкування нашої віршознав­чої термінології, починаючи з вихідного терміна. П'яте з наведених значень, найзагальніше, легко зводиться до іншого, синонімічного терміна – поезія. Це і буде на­звою всієї структури, опозиційної до прози. Третю і четверту позиції ми ще раніше об'єднали в іншу, аксіома­тичну дефініцію – вірш як жанр (твір). Інші значення, дещо спрощуючи, зводимо до третьої аксіоми – вірш як ря­док».

У підручнику А.Ткаченко віддає перевагу визначенню терміна «вірш як один з основних, а власне – централь­ний жанр сучасної лірики, визнаючи таким теоретичним коригуванням терміна його фактичний статус-кво в україномовному загальнокультурному середовищі...»

Важливу роль у вивченні ліричного твору в школі відіграє глибоке розуміння вчителем таких літературо­знавчих тем, як «Мова художнього твору», «Системи віршування», «Строфіка», «Види рим», «Способи римування», «Види стоп» та ін.

Лише за таких умов учитель зможе викласти теоретичний матеріал, який міститься у шкільних програмах у рубриці "Теорія літератури", вчити аналізувати лірич­ний твір в єдності змісту та форми.

Кожен учень по-своєму сприймає ліричні твори. На відміну від епічних та драматичних, ліричний твір ви­кликає в учнів суб'єктивні відчуття та асоціації, і це залежить насамперед від їхнього особистого досвіду. Щоб не зруйнувати перші відчуття, які виникли в учнів під час сприйняття ліричного твору і надати їм ціле­спрямованого розвитку та поетичної забарвленості, важ­ливо визначити таку систему методичних прийомів, яка забезпечить зацікавленість твором; передасть настрій, яким пройнятий вірш; відкриє почуття і переживання поета, особливості його світосприйняття; допоможе визначити особливості композиції, збаг­нути поетичну ідею, головні мотиви, усвідомити, що таке ліричний герой, образи лірики; побачити поета та зрозуміти його неповторне художнє слово; навчить виразному читанню поезій.

Вивчення лірики на уроках світової літератури у старшій школі передбачає активне опрацювання ліричних творів у взаємозв'язку з українською літературою. Ця робота ґрунтується на досягненнях літературознавчої, психолого-педагогічної та методичної наук, специфічних для взаємозв'язаного вивчення літератур, а також для розгляду лірики.

Ефективність вивчення ліричних творів світової літератури у взаємозв'язку з українською літературою забезпечується дотриманням таких психолого-педагогічних умов:

· ураховуються особливості психічного розвитку учнів;

· забезпечується формування узагальнених знань та вмінь (аналізувати, синтезувати, порівнювати, узагальнювати, робити власні висновки),

· самостійна пошукова діяльність школярів,

· доступність змісту навчального матеріалу і його складність для активізації мислення учнів.

Успішне використання фактів генетично-контактних зв'язків і типологічних відповідностей між різнонаціональними художніми явищами можливе на різних типах уроків літератури. На вступних заняттях, що забезпечують розуміння учнями особливостей художнього процесу в певний період, залучення широкого літературного контексту дозволяє дати цілісне уявлення про закономірності розвитку ліричної поезії. Використання матеріалу про світові мистецькі орієнтири поета та їх вплив на його ліричні твори є ефективним засобом зацікавлення учнів особистістю автора, його художнім світом.

Порівняння ліричних творів різнонаціональних авторів підвищує інтерес школярів до монографічного вивчення вірша та рівень його ідейно-естетичної оцінки. Використання широкого літературного контексту на уроках, що поєднують оглядове і монографічне вивчення ліричної поезії в середині окремої теми, підвищує їх навчально-виховну результативність.

Залучення міжлітературних зв'язків на підсумкових заняттях сприяє формуванню в учнів уміння знаходити найбільш характерні для поета мотиви, образи, з'ясовувати місце його творчого доробку в національній і світовій літературах.

Використання широкого художнього контексту в процесі оглядового вивчення ліричної спадщини поета сприяє формуванню у школярів уявлення про своєрідність його мистецького світу, про внесок у літературне життя епохи. Розгляд ліричних віршів у взаємозв'язку з українською літературою підвищує навчально-виховну результативність уроків позакласного читання.

Ефективність вивчення ліричних творів на уроках світової літератури у взаємозв'язку з українською досягається використанням усіх методів навчання (методу творчого читання, репродуктивного, дослідницького, евристичного); таких прийомів, як виразне читання, побудова системи запитань, постановка проблемних запитань, порівняння творів, постановка дослідницьких завдань та ін.; прийомів аналізу художнього твору – повторного перечитування окремих епізодів, а також прийомів, що ґрунтуються на принципі зіставлення.

Під час вивчення ліричних творів у взаємозв'язку з українською літературою школярі оволодівають уміннями, серед яких основними є такі:

· пояснити інтерпретацію у ліричному вірші мотивів, образів української літератури;

· порівняти ліричні поезії різнонаціональних авторів з метою з'ясування особливостей жанру виучуваного твору;

· порівняти ліричні вірші різнонаціональних авторів з метою з'ясування ідейного звучання виучуваного твору;

· залучати широкий літературний контекст для визначення головних моти-вів, образів лірики митця, своєрідності його художнього світобачення.

Опрацювання ліричних творів у взаємозв'язку з українською літературою сприяєусвідомленню учнями закономірностей розвитку всесвітнього художнього процесу, вітчизняної лірики зокрема і літератури взагалі – як його органічної частини, єдності гуманістичних цінностей в усіх народів світу.

4.Виразне читання– це мистецтво відтворення в живому слові думок і почуттів (якими насичений художній твір), а також наміру виконавця і його ставлення до виконуваного твору. Для визначення цього мистецтва користуються також термінами художнє читання, декламація (можна вживати ці терміни як синонімічні).

О.Ісаєва пише:“Виразне читання на уроках світової літератури – це не лише мистецтво виконання художнього тексту, а й предмет навчання цьому мистецтву, і метою такого навчання є формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, вміти насолоджуватися прочитаним”.

Декламації, мелодекламації та художньому виконанню на уроках світової літератури приділяється багато уваги. Завдання вчителя – допомогти відчути велику силу слова, що впливатиме на почуття, думки, волю, характер й здатність отримувати морально-естетичне задоволення від художнього твору. Мистецтвом усного виконання будь-якого тексту є виразне читання (від імені оповідача), напам‘ять – декламація (від ліричного героя), а майстерність володіння виконавським словом називають художнім читанням.

Художнє читання – публічне виконання творів літератури (віршів, прози, публіцистики; особливий вид естрадного мистецтва. Процес навчання майстерного виконання творів складний, тому вчителеві бажано на кожному уроці з літератури вдосконалювати ті вміння, якими учні оволодівають на уроках виразного читання.

Процес підготовки вчителя до уроку виразного читання проходить у такій послідовності:

· Сприйняття тексту. Відчуття краси і одержання естетичної насолоди від прочитаного через уяву і почуття.

· Аналіз тексту. Розмірковування над твором, відтворення в уяві створені автором картини, перечитування окремих епізодів, знову переживаючи їхню красу, зіставлення своїх міркування з висновками дослідників.

· Визначення виконавських задач і шліфування своєї манери виконання.

· Тренування в декламації.

· Визначення і уточнення запитань, які треба пояснити.