Документація, що необхідна для екскурсійної теми

№ пп Назва документа Зміст документа
1. Технологічна карта екскурсії на тему Рекомендації по проведенню екскурсії. Зазначаються методичні прийоми показу та розповіді, визначаються послідовність демонстрації об’єктів, наочних матеріалів і техніка ведення екскурсії з урахуванням диференційованого підходу до екскурсійної аудиторії.
2. Контрольний текст екскурсії Відібраний і вивірений за джерелами матеріал, що розкриває тему. Зміст тексту підтеми, що розкривається, та основні питання, що слугують основою для складання індивідуальних текстів екскурсоводів.
3. Індивідуальні тексти екскурсоводів Матеріал, викладений конкретним екскурсоводом у відповідності до технологічної карти екскурсії, структури екскурсії, її маршруту на підставі контрольного тексту. Подає характеристику об’єктів і подій, складається із вступу, основної частини, і заключного слова, має логічні переходи.
4. Схема (карта) маршруту На окремому аркуші зазначений шлях слідування групи. Позначений початок і кінець маршруту, об’єкти показу, місце їх спостереження, зупинки для виходу групи до об'єктів.
5. “Портфель екскурсовода” Тека з фотографіями, схемами, картами, кресленнями, малюнками, репродукціями, копіями документів, зразками продукції фірми, інші наочні матеріали.
6. Картки (паспорти) об’єктів, включених до маршруту Відомості, що характеризують екскурсійний об’єкт. Вид об’єкта, його найменування, подія, з якою він пов’язаний, місцезнаходження, короткий опис, автори і час створення об’єкта, джерела.
7. Список літератури по темі Перераховуються усі книги, брошури, статті, документи архівів, що були використані при підготовці екскурсії.
8. Матеріали екскурсії Все, що відноситься до теми: реферати, довідки, таблиці, цифровий матеріал, витяги з документів, копії, цитати з літературних творів.
9. Список екскурсоводів, які мають допуск до проведення екскурсії за темою. Поповнюється по мірі допуску до проведення екскурсії нових екскурсоводів.
10. Рецензія фахівця Окремо подається рецензія спеціаліста з цієї теми на контрольний текст екскурсії, окремо – спеціаліста з екскурс йно-методичної роботи на методичну документацію.

 

Процес створення нової екскурсії також включає підготовку калькуляції витрат і розрахунок ціни на екскурсійну послугу, затвердження екскурсії у встановленому порядку, рекламу екскурсійного маршруту.

 

3. Показ в екскурсії – процес реалізації принципу наочності, наочний спосіб ознайомлення з екскурсійним об’єктом, дія (сума дій) екскурсовода, спрямована на виявлення сутності об’єкту.

Завдання екскурсійного показу:

1. показати екскурсійні об’єкти, які знаходяться у полі зору екскурсантів;

2. показати об’єкти, які не збереглися, використовуючи фотографії та малюнки;

3. показати об’єкт таким, яким він був у період події, що описується;

4. відтворити зорову картину історичної події, що відбувалася на цьому місці;

5. відтворити дії відомої особи, як відбулися на цьому місці.

Показ має первісний характер. Без об’єкту і його показу немає екскурсії. У більшості екскурсій зорові об’єкти є єдиним доказом положень, висунутих екскурсоводом.

Показ – не пасивне, а цілеспрямоване спостереження об’єктів, процес, що потребує активних дій як з боку екскурсовода; так і з боку екскурсантів. Цілеспрямованість показу – це відбірковість і послідовність демонстрації об’єктів відповідно до логічності викладання матеріалу, виділення основних об’єктів зв’язок нових будівель зі старими.

Показ повинен бути логічно послідовним, цілеспрямованим, а отже, вибірковим. Послідовність показу об’єктів означає виділення основних об’єктів, ув’язку нових зі старими, поглиблення уявлень екскурсантів про них.

Показ об’єктів повинен здійснюватися у напрямі від загального до окремого, від відомого до невідомого, від близького до далекого.

Пожвавлює екскурсію, активізує екскурсантів сюжетний показ. Більш чітка сюжетна лінія проглядається в тематичних екскурсіях. Але існує і безсюжетний показ при демонстрації, наприклад, творів, виконаних у таких жанрах образотворчого мистецтва як пейзаж, натюрморт, портрет.

“Ефективний показ буде мати місце в екскурсії при виконанні ряду умов, до яких належать: правильно обране місце і час показу; можливість відволікти увагу екскурсантів від об’єктів, не пов’язаних з темою; використання руху екскурсантів при показі; підготовленість екскурсантів до спостереження об’єктів; вміння навички екскурсовода” [Седова Н.Л. Культурно-просветительный туризм. – М.: Советский спорт, 2003. – С.53].

Для показу потрібно обирати об’єкт, що справляє найбільш велике враження. Якщо поруч з об’єктом за темою екскурсії розташований інший об’єкт, який має відношення до теми, але більш привабливий за зовнішнім виглядом, то екскурсійна методика пропонує декілька шляхів вирішення цього питання: 1) дати коротку довідку про об’єкт; 2) промовчати про об’єкт; 3) розмістити групу екскурсантів так біля об’єкта, щоби сторонній об’єкт екскурсанти не бачили, або побачили пізніше.

Показ об’єктів під час автобусної екскурсії має свої особливості. Н.Л.Сєдова виділяє чотири види показу, характерних для автобусної екскурсії:

1) показ з вікон автобуса при швидкості руху 50-60 км/год. Більше значення має попередня підготовка екскурсантів до огляду, особливо важливо зорієнтувати екскурсантів на об’єкт, завчасно зазначити, де і в якому оточенні він розташований, тому розповідь про об’єкт необхідно починати до його появи в полі зору екскурсантів;

2) показ з вікон автобуса при уповільненні руху. Показ навіть при швидкості 20 км/год, не може бути детальним, екскурсанти отримують поверхові уявлення про об’єкт, звертаючи увагу лише на головні і характерні його риси; зазвичай такий показ використовується для знайомства з додатковими об’єктами;

3) показ з вікон автобуса при його повній зупинці без виходу з салону. Відбувається більш ґрунтовне знайомство з об’єктами і пам’ятками, проте екскурсовод обмежений у використанні методичних прийомів показу;

4) показ при повній зупинці автобуса з виходом екскурсантів з нього. Тут має місце повноцінний показ об’єкта, його оточення, надається можливість вибору і співставлення різних точок огляду об’єкта, екскурсовод вільний у виборі та використанні методичних прийомів показу, зокрема, може бути застосований методичний прийом руху; вирішуючи питання про вихід екскурсантів з автобусу, необхідно враховувати тему екскурсії, значення об’єкта, погодні умови, вік екскурсантів; у 3-годинній екскурсії по місту передбачається 4-7 виходів.

При визначенні техніки екскурсійного показу доцільно звернути увагу на наступні моменти.

Вибір місця розташування групи екскурсантів. Необхідно знайти найбільш сприятливу точку, звідки об’єкт зорово сприймається найбільш об’ємно і переконливо.

return false">ссылка скрыта

Потрібно гарантування безпеки і зручностей екскурсантам. Оглядовий майданчик повинен бути віддалений від проїжджої частини дороги, надійно захищений від руху транспорту і потоку пішоходів, а також від яскравого сонця, вітру, шуму; знаходитися осторонь небезпечних зон ремонтних, будівельних та реставраційних робіт. Потрібно уважно слідкувати за дорожніми знаками і попереджуючими надписами і слідувати їх вимогам.

Розстановка екскурсійної групи. Важливо прослідкувати, щоби всі екскурсанти могли добре бачити об’єкт, а також добре чути розповідь екскурсовода. Найбільш зручним є розташування групи напівколом. Екскурсовод при цьому займає місце з краю і стоїть упівоберта до екскурсантів, що дозволяє йому бачити екскурсійний об’єкт і тримати у полі зору екскурсантів.

Слід пам’ятати, що об’єкти сприймаються по-різному в залежності від віддаленості від них. Під кутом зору 18° (на значному віддаленні) об’єкт сприймається разом з оточенням.

Крім того, необхідно звертати увагу на положення об’єкта відносно до екскурсантів – ракурс. Розглядаючи будівлю з близької відстані екскурсант добре сприймає її деталі, але верхні частини бачить у перспективному скороченні. Разом з тим він чітко сприймає і відстань до цих частин і тим самим може найбільш повно визначити дійсну висоту і розміри споруди.

Засоби показу об’єкта. При показі екскурсовод орієнтує екскурсантів на об’єкт завдяки жесту. Жест супроводжує розповідь, відбиває особисте ставлення екскурсовода до того, про що він повідомляє. Він може зробити виклад більш емоційним, допомагає захопити екскурсантів розповіддю.

Жести повинні відповідати змісту, темпу розповіді та руху транспорту. Потрібно застосовувати жест лише за потребою. Жест використовується одночасно зі словом, а може бути використаний після слова, як завершальний акорд.