Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності

Становлення і функціонування ринкових відносин в Ук­раїні зумовило появу нових форм забезпечення потреб госпо­дарювання необхідними для його здійснення коштами (інвес­тиціями). Це, в свою чергу, призвело до появи нових ринко­вих інститутів, одним з яких є інститут інвестиційної діяль­ності (як один із видів господарської діяльності), і формування відповідної правової основи здійснення такої діяльності — інве­стиційного законодавства'. Інвестиційне законодавство, як інститут господарського законодавства, — це сукупність нор­мативно-правових актів, що регулюють відносини, які вини­кають і функціонують при здійсненні інвестиційної діяльності.

Ключовим поняттям інвестиційного законодавства є по­няття інвестицій. Згідно з ч. 1 ст. 326 ГК інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту.

Схоже визначення містить і ст. 1 Закону України від 18 ве­ресня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»2, відповідно до якої інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (до­ход) або досягається соціальний ефект.

 

 

________________________________________________________

¹ Див.: Задыхайло Д. В. Инвестиционное право Украиньї: Сборник норма-тивно-правовьіх актов с комментариями. — Харьков: Эспада, 2002. — 752 с.

² Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.

- Закон називає примірний перелік таких цінностей, відно­сячи до них:

- кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устатку­вання та інші матеріальні цінності);

- майнові права інтелектуальної власності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);

- права користування землею, водою, ресурсами, будинка­ми, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

- інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст ма­теріально-виробничих запасів здійснюються у формі капіталь­них вкладень.

Таким чином, об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також май­нові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і викорис­тання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, раді­аційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встанов­лених законодавством України, а також порушує права та інте­реси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і дер­жави щодо реалізації інвестицій називається інвестиційною діяльністю (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі:

- інвестування, здійснюваного громадянами, недержавни­ми підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організа­ціями, іншими юридичними особами, заснованими на колек­тивній власності;

- державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, Автономної Республіки Крим, місцевих Рад за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і уста­новами за рахунок власних і позичкових коштів;

 

- іноземного інвестування, здійснюваного іноземними гро­мадянами, юридичними особами та державами;

- спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Однією із форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогре­су у виробництво і соціальну сферу, є інноваційна діяльність, особливості правового регулювання якої розглядаються в § 4 цієї Глави.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяль­ності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори — це суб'єкти інвестиційної діяльності, які прий­мають рішення про вкладення власних, позичкових і залуче­них майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвесту­вання. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, креди­торів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учас­ника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадя­ни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечу­ють реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснен­ня інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено зако­нодавчими актами України.

Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інве­стування в які заборонено або обмежено цим Законом, інши­ми актами законодавства України, визнається невід'ємним пра­вом інвестора і охороняється законом.

Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За рішенням інвестора права володіння, користування і роз­порядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним осо­бам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у вигляді кредитів, випуску в установленому законодавством порядку цінних паперів і позик.

 

Майно інвестора може бути використано ним для забезпе­чення його зобов'язань. У заставу приймається тільки таке майно, яке перебуває у власності позичальника або належить йому на праві повного господарського відання, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань може бути реалізовано відповідно до чинного законодавства.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджа­тися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Для державних підприємств, що виступають інвесторами за межами України та яким відкрито іпотечний кредит, вста­новлюється гарантія по цих інвестиціях з боку держави.

Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посеред­ників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленіс­тю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Обов'язки суб'єктів інвестиційної діяльності встановлені ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно з якою інвестор у випадках і порядку, встановлених законодав­ством України, зобов'язаний:

- подати фінансовим органам декларацію про обсяги і дже­рела здійснюваних ним інвестицій;

- одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спеціальних служб на капітальне будів­ництво;

- одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання в інвестиційних програмах та проектах будівництва діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а також архітек­турних вимог.

Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані:

- додержувати державних норм і стандартів, порядок вста­новлення яких визначається законодавством України;

- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції;

 

 

- подавати в установленому порядку бухгалтерську і стати­стичну звітність;

- не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги законодавства про захист економічної конкуренції;

- сплачувати податки, збори (обов'язкові платежі) в розмі­рах та у порядку, визначених законами України.

Для виконання спеціальних видів робіт, які потребують відпо­відної атестації виконавця, учасники інвестиційної діяльності зобов'язані одержати ліцензію. Перелік таких робіт та порядок їх ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Інвестиційним законодавством визначені джерела фінансу­вання інвестиційної діяльності. Згідно зі ст. 10 Закону Украї­ни «Про інвестиційну діяльність» інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амор­тизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, сти­хійного лиха, грошові нагромадження і заощадження грома­дян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні по­зики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридич­них осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань орган­ізацій, підприємств і громадян.