Види м’язового скорочення.

І. Види м’язового скорочення за частотою подразнення = частотою стимуляції:

1) Одиночне скорочення – виникає у відповідь на поодинокий імпульс або на їх серію (якщо інтервал між подразниками більший чи рівний тривалості одиночного м’язового скорочення). Відбувається швидке скорочення, за яким спостерігається також швидке розслаблення.

Періоди одиночного скорочення (визначають при графічній реєстрації на кімографі):

А) Латентний (прихований) період (0,015 с або 15 мс) – час від нанесення подразнення до початку скорочення.

Б) Період скорочення (=фаза підйому) ( 50 мс)– під час цього періоду довжина м’яза зменшується.

В) Період розслаблення (подовження м’яза) (50 мс) – під час цього періоду м’яз розслаблюється, його довжина збільшується до вихідного рівня.

2) Тетанічне скорочення (тетанус) – тривале, злите скорочення, коли діє серія імпульсів. Виникає тільки в скелетних м’язах. Спостерігається в умовах сумації одиночних м’язових скорочень (одне скорочення накладається на інше =суперпозиція). Така сумація можлива, якщо м’яз подразнюється серією імпульсів і кожен наступний стимул діє тоді, коли попереднє одиночне скорочення ще не закінчилось.

Види тетанусу:

А) Зубчастий тетанус (неповний, несуцільний, клонус) - - виникає на базі одиночних скорочень, коли кожен наступний стимул попадає на період розслаблення м’яза. При збільшенні частоти подразнення виникає повний тетанус. Виникає при частоті подразнень 30 імп/с.

Б) Гладкий тетанус (повний, суцільний=совершенный) – виникає на базі одиночних скорочень, якщо кожен наступний стимул попадає на латентний період або період вкорочення одиночного м’язового скорочення. Для одержання суцільного тетанусу необхідна частота подразнень 40-50 нервових імп/с.

Якщо м’яз отримує 10-20 нервових імпульсів в 1 с, то він знаходиться в стані м’язового тонусу, тобто помірного ступеня напруги (м’язовий тонус -скорочення м’яза у спокою).

У природних умовах по руховим нейронах до м’яза надходить серія імпульсів. Тому тетанічний режим для скелетних м’язів є фізіологічним. Тетанус дає можливість зберегти визначене положення тіла, підтримувати вантаж і т.п.

Тетанус відрізняється від одиночного скорочення наступними параметрами:

1. Тривалість тетанусу більша, ніж одиночного скорочення.

2. Амплітуда (сила) тетанусу більша, ніж одиночного. Амплітуда гладкого тетанусу більша, ніж зубчастого.

3) Контрактура – тривале скорочення м’яза, яке триває й при знятті подразника. Контрактура виникає при порушенні обміну речовин або зміні властивостей скорочувальних білків м’язової тканини.

ІІ. Види м’язового скорочення в залежності від режимів навантаження:

1) Ізометричне скорочення – скорочення при незмінній довжині м’яза. Довжина м’яза не змінюється , але збільшується його напруга. Н-д, скорочення м’яза, коли фіксовані його два кінця (людина намагається, але не може підняти вантаж).

2) Ізотонічне скорочення – скорочення довжина м’яза зменшується, але напруга не змінюється. В експерименті виникає, коли один кінець м’яза закріпити, а інший залишити вільним та стимулювати. Н-д, якщо відбувається згинання ненавантажених кінцівок.

3) Змішане скорочення – коли змінюється довжина та напруга м’яза. Такий тип м’язових скорочень найчастіше зустрічається в умовах цілісного організму.

4) Концентричне (біометричне) скорочення – коли м’яз вкорочується (м’яз при скороченні долає якийсь опір).

5) Ексцентричне скорочення – при якому м’яз подовжується. Виникає, коли навантаження на м’яз більше, ніж його сила, він розтягується, незважаючи на свою максимальну напругу.

ІІІ. Форми скорочення.

1) Динамічна – м’яз поперемінно скорочується і розслаблюється.

2) Статична – коли м’яз при напруженні не може подолати опір.