Сутність і функції.

Будь — яке суспільство зацікавлене у недопущенні або у розв’язанні з найменшими витратами соціальних суперечностей і конфліктів. У виробничій сфері такі конфлікти виникають між роботодавцями та найманими робітниками із різноманітних питань їх взаємовідносин. У ринковій економіці механізмом досягнення консенсусу між інтересами працедавця і робітника, узгодження їх інтересів є соціальне партнерство, мета якого — максимальне врахування й захист інтересів обох сторін.

Соціальне партнерство базується на принципі рівності партнерів і їхній здібності домовитися між собою.

Становлення системи соціального партнерства пройшло довгий та складний шлях. Першим кроком було об’єднання працівників у професійні спілки. Такі об’єднання почали вести переговори і консультації з роботодавцями. Перші колективні договори увійшли в практику в кінці 19 ст. у Франції, США і Великобританії. Поступово система колективно-договірних переговорів, укладання угод одержала офіційний статус і стала одним із ключових елементів соціально-трудових відносин. У 1993 році і в Україні був прийнятий Закон « Про колективні договори та угоди».

Соціальне партнерство — така система відносин між найманими працівниками і роботодавцями, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної з них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння й співробітництва в умовах злагоди.

Соціальне партнерство в організації — це система заходів, що забезпечує співробітництво найманих працівників з роботодавцями. Таке співробітництво здійснюється постійно на двосторонній основі, переважно в формі колективних переговорів, колективних договорів і угод, які регулюють соціально-трудові відносини.

Соціальне партнерство виконує три функції

Ø захисна — вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника;

Ø організаційна — гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація тощо;

Ø миротворча — на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги.

Концепція соціального партнерства в сучасних умовах є основою регулювання відносин між особами найманої праці та роботодавцями. Зміст її полягає в проведені політики, яка б зводила до мінімуму, а за можливості і виключала можливість виникнення соціальних конфліктів в сфері виробництва. Збереження соціального миру на підприємствах, в галузях економіки, адміністративно-територіальних одиницях, на території всієї країни є головним змістом і метою соціального партнерства.