Печінка

Печінка із системою протоків і жовчний міхур розвиваються на 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. До народження печінка є одним із найбільших органів. Її маса складає 4,38 % від маси тіла. Ліва доля при народженні більша, що пояснюється особливістю її кровопостачання. В постнатальному періоді печінка продовжує рости, але швидкість збільшення її маси відстає від маси тіла. Печінка плода і новонародженого є активним кровотворним і імунним органом, про що свідчить дуже високий вміст гематопоетичних клітин – попередників, але після народження вони швидко зникають. При патологічних станах (важкі інфекції, анемії) відновлюються екстрамедулярні вогнища кровотворення в печінці.

Паренхіма печінки малодиференційована, дольчаста будова виявляється лише до кінця 1-го року. Печінка повнокровна, швидко збільшується при інфекціях, легко перероджується під дією неблагоприємних факторів.

Жовчний міхур у новонароджених, як правило, схований під печінкою, що утруднює його пальпацію. Він має різноманітну форму: циліндричну, грушевидну, веретеноподібну, S – подібну. Остання пов’язана, в основному, із незвичним положенням печінкової артерії. Розміри – варіабельні. Дно жовчного міхура покрите з усіх сторін очеревиною, а тіло і шийка – лише з 3-х сторін (з боків і знизу).

Жовчовиділення відмічається вже в 3 – місячного плода, але жовчоутворення в ранньому віці ще недосконале. Жовч відносно мало містить жовчних кислот. Характерною особливістю жовчі дитини є переважання таурохолевої кислоти над глікохолевою, так як таурохолева кислота посилює бактерицидний ефект жовчі і прискорює виділення панкреатичного соку. В перший тиждень життя новонародженого спостерігається транзиторна жовтяниця, причиною якої є ферментативна недостатність печінки (глюкоронілтрансферази).