УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА У КАТОЛИЦЬКІЙ ПОЛЬЩІ

У 1569 р. Польське королівство і велике князівство Литов­ське уклали Люблінську унію і об'єдналися в єдину Річ Посполиту Польську. У католицькій Польській державі Українська Православна Церква зазнавала постійних утисків, вла­да намагалася керувати нею. З'явилося і швидко поширилося згубне для незалежності та авторитету ієрархії право патронату, що давало королю повноваження поставляти православних митро­политів, єпископів та ігуменів монастирів замість традиційного в Українській Православній Церкві їх соборного обрання. Цим пра­вом часто зловживали. Єпископські кафедри надавали за гроші, за вислуги, за протекцією; нерідко їх посідали особи, не гідні цьо­го високого становища. Залежні від державної влади єпископи пе­ретворювалися на виконавців її волі, зраджували свій народ. Ба­гатьох священиків призначали магнати, на землях яких були пра­вославні парафії. Це неминуче призводило до повної залежності духовенства. Церковні Собори осуджували зловживання, які супе­речили канонам Церкви, але поширена практика тривала і далі.

Для православних у Польській державі створювалися такі умо­ви, за яких вони змушені були переходити в католицтво. Укра­їнська шляхта, намагаючись утримати своє становище в суспіль­стві та зберегти маєтки, полонізувалася, зрікалася батьківської ві­ри. Але народ віддано тримався православної віри та Церкви, яка була для нього не тільки духовною матір'ю, а й джерелом збере­ження національної самобутності.