Лексикографія та термінографія

Для будь-якої термінології важливим чинником становлення й розвитку є стандартизація – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов'язковою для вживання в офіційних наукових, ділових, виробничих текстах. На сьогодні в Україні розроблено понад 600 державних стандартів, які переглядають і уточнюють кожні п’ять років.

Стандартизовані терміни повинно бути кодифіковано. Кодифікація – це впорядкування, систематизація, утворення кодексу. Кодифікація мови – упорядковування, очищення літературної мови від усього, що суперечить її нормам. Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Розділ мовознавства, у якому розглядається теорія і практика укладання словників, називається лексикографією (від грец. lехіs – слово і grаfо – пишу), або словникарством.

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг. Збірники глос – глосарії – були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282 р.). До другої половини XVI ст. глосарії були основним видом лексикографічної праці. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників. Перша друкована словникова праця в Україні – «Лексис. СирЪчъ реченія въкратьцЬ събранны и из Словенскаго языка на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы» Лаврентія Зизанія (Тустановського) (Вільно, 1596), видана як додаток до граматики слов'янської мови цього ж автора; у ній подано 1061 церковнослов'янське слово, яке пояснено «мовою простою».

Словник – це зібрання слів (а інколи морфем, словосполучень), розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному тощо), у якому з'ясовується значення мовних одиниць, наводиться різна інформація про них або переклад іншою мовою чи подаються відомості про предмети, що визначаються словами.

Усі словники, залежно від змісту матеріалу та способу його опрацювання, поділяють на два типи: енциклопедичні і філологічні, або лінгвістичні. Суттєва відмінність між ними полягає в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному – слово.

Енциклопедичні словники бувають: загальні (або універсальні); галузеві (або спеціальні). Прикладами загальних енциклопедій в українській мові є УРЕ (Українська Радянська Енциклопедія), яка вийшла двома виданнями: перше видання в 17-ти томах здійснено у 1959–1965 рр., друге –у 12-ти томах у 1977–1985 рр. українською та російською мовами; Український Радянський Енциклопедичний Словник у трьох томах виходив двома виданнями – 1966–1968 рр. та 1985–1987 рр. Видаються і спеціальні енциклопедії, наприклад, медична, педагогічна, сільськогосподарська і ін. «Енциклопедія українознавства» – фундаментальна праця з україністики, створена під егідою Наукового Товариства ім. Шевченка у Європі (центр – Сарсель під Парижем). Складається з 3-х томів загальної частини (1949–1952 роки), яку умовно називають Енциклопедія українознавства – I (ЕУ–I), та 10 томів словникової частини (1955–1989 роки) – ЕУ–II, яка містить понад 20000 статей, близько 1600 друкованих аркушів. Існує англомовна скорочена версія 80–90-их років. З 1991 перевидана в Україні.

У наш час видається Енциклопедія сучасної України (ЕСУ) — багатотомне енциклопедичне видання (алфавітна енциклопедія) про Україну у всіх вимірах від початку 20 століття до сьогодення. Заплановано 25-томне видання (обсягом понад 100 друкованих аркушів), понад 100 000 статей та близько 80 000 ілюстрацій. Розрахована на широке коло читачів. ЕСУ стане підґрунтям для створення багатотомної фундаментальної національної енциклопедії — Української Універсальної Енциклопедії. Спільний проект Національної академії наук України та Наукового товариства ім.Т.Шевченка. Перший том надруковано 2001 р., наразі видано 13 томів.

Якщо енциклопедичні словники дають усебічні знання про світ, то філологічні заглиблюють у слово. Такі словники класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням.

Філологічні словники бувають одномовні і перекладні.

В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мові. В залежності від аспекту з’ясування слова та призначення словника розрізняють одномовні словники таких типів:

– тлумачні словники;

– спеціальні (аспектні):

• історичні словники;

• орфоепічні словники;

• орфографічні словники;

• етимологічні словники;

• словники іншомовних слів;

• термінологічні словники;

• граматичні словники;

• інверсійні словники;

• частотні словники;

• діалектні словники;

• словники мови окремих письменників;

• ономастичні словники;

• словотворчі словники;

• морфемні словники;

• словники синонімів;

• словники омонімів;

• словники паронімів;

• словники антонімів;

• словники перифраз;

• фразеологічні словники.

Інший поділ: Одномовні поділяються на: тлумачні, міжслівних зв’язків (синонімічні, антонімічні, паронімічні, омонімічні), діалектні, історичні, довідково-лінгвістичні (етимологічні, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, словотворчі, словники труднощів).

У перекладних лінгвістичних словниках представлено переклади слів та фразеологізмів з однієї мови іншою. Найбільш поширені – двомовні перекладні словники (наприклад, українсько-російський, російсько-український, французько-український, українсько-англійський), хоча є й багатомовні. У перекладних словниках подаються лексичні або фразеологічні відповідники різних мов з урахуванням семантичної структури того слова, яке перекладається (однозначне, багатозначне), а також особливостей функціювання слів та словосполучень у кожній мові.

Серед новітніх перекладних словників слід відзначити «Російсько-український словник» у 4-х томах (Гнатюк І.С., Головащук С.І., Жайворонок В.В. та ін., К. : Знання, 2010–2014, Серія «Академічні словники»), підготовлений науковцями Інституту української мови НАН України і створений на базі багатомільйонної Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України. Він відображає зміни, що відбулися в лексичному складі української та російської мов за останні десятиріччя. Словник уміщує понад 180 тис. російських слів і багату базу фразеології та ілюстративного матеріалу, відповідає сучасним правописним нормам і може бути надійним довідником для здійснення перекладу текстів різних стилів і жанрів з російської мови на українську.

У тлумачному словнику пояснюється значення слів певної мови та подаються різні синоніми до них. Тлумачні словники звичайно є одномовні. Проте бувають і такі словники, які одночасно є і перекладними, і тлумачники, бо в них поєднується переклад слів на іншу мову і пояснення їх значення. До словників цього типу, наприклад, належить «Словарь української мови» в 4-х томах, упорядкований і відредагований Б.Грінченком (Київ, 1907–1909 рр.). У ньому українські слова не тільки перекладаються, а часто й пояснюються російською мовою.

Найвищим досягненням української лексикографії вважається «Словник української мови» в 11-ти томах (1971–1980 рр.). Він містить близько 135 тис. слів. Словник підготовлено працівниками Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні АН України й опубліковано у видавництві "Наукова думка". У 1983 р. його відзначено Державною премією СРСР. Статті цього словника містять докладну інформацію про значення, граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також приклади використання слів у літературній мові.

У 2001 р. вийшов однотомний «Великий тлумачний словник сучасної української мови» В. Бусела, який містить близько 170 тис. слів і словосполучень. У ньому, крім загальновживаної лексики, подано терміни сучасної науки і техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми, понижені, жаргонні слова. Словник фіксує слова, які поповнили українську лексику в останнє десятиліття.

У наш час виходить друком новітній 20-титомний «Словник української мови» (К., Наукова думка, 1 том – 2010 р., 2 том – 2012 р., 3 том – 2013 р.), який наразі нещадно критикують – зокрема, за переклад цитат з російської замість пошуку українських, за перенесення без змін реєстрового та ілюстративного матеріалу словників-попередників, за недостатню паспортизацію цитат (наприклад, реферат з інтернету може подаватися як наукова література) тощо.

Термінологічні словники (їх іноді називають також номенклатурні) бувають як одномовні (по суті, тлумачні), так і перекладні (дво-, тримовні й багатомовні). В одномовних термінологічних словниках пояснюється значення термінів з певної галузі знань (словник біологічної термінології, словник математичної термінології, словник фізичної термінології, словник педагогічних термінів тощо). У двомовних термінологічних словниках спеціальні терміни перекладаються з однієї мови на іншу. Розділ лексикографії, що розглядає теоретичні та практичні питання щодо укладання й використання фахових термінологічних словників, називається термінографією, або науково-технічною лексикографією. За тематичним охопленням термінів є багатогалузеві, галузеві та вузькогалузеві словники.

Розташовування термінів у термінологічних словниках може бути різним: за абетковим, за абетково-гніздовим (тобто в одному гнізді об'єднано спільнокореневі слова, або сполучення термінологічного характеру), за статистичним (за спадом частоти появи терміна у текстах) та за тематичним принципами.

Приклад перекладного термінологічного словника – «Новий російсько-український політехнічний словник М. Г. Зубкова (Харків, 2005), що вміщує 100 тис. термінів і термінів-словосполучень.

Усі спеціальні словники можна поділити на два види: словники, що адресовано людині, й словники, що орієнтовано на роботу з комп’ютером. До перших належать одномовні та перекладні словники, частотні, а також рубрикатори й класифікатори.

Для автоматичного оброблення тексту призначено інформаційно-пошукові тезауруси та різні типи власне електронних словників (основ, зворотів, афіксів).

Електронний словник – словник у комп’ютері або іншому електронному пристрої. Словники такого типу дозволяють швидко знайти потрібне слово, часто з урахуванням морфології та можливістю пошуку словосполучень (прикладів уживання), а також із можливістю перекладу його іншими мовами. З технічного погляду, електронний словник – це комп’ютерна база даних, що містить словникові статті, які дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів (словосполучень, фраз).

Електронні словники (енциклопедичні, філологічні) розробляються сьогодні як автономні й мережеві програмні продукти, мають безліч переваг у порівнянні з друкарськими аналогами:

дозволяють зберігати великий обсяг інформації за рахунок використання гіперпосилань;
електронний словник має ефективну систему пошуку (повнотекстовий пошук, одночасний пошук в декількох словниках, швидкість пошуку);
в електронних словниках можуть застосовуватися засоби мультимедіа: озвучування заголовних слів, уведення ілюстративного матеріалу з фотографіями, анімацією, відеофрагментами;
можливість використання словників у локальній і глобальній мережах;
можливість швидкого доповнення, виправлення помилок і неточностей, зміни структури словникових статей;
значна економія часу й матеріальних ресурсів при створенні комп'ютерних словників.

Проте існує й низка недоліків електронних видань:

необхідно мати комп’ютер, модем і телефон (або виділену лінію), деякі словники вимагають наявність певної сукупності програмних засобів, а також певних апаратних засобів;
необхідно платити за підключення до інтернету;
читати й дивитися матеріали можна тільки на комп’ютері (хоча можливо й роздрукувати, для чого необхідний ще один пристрій – принтер);
розсіюється увага від великої кількості цікавої інформації;
проблема неповноти словника, а так само підтримки словника в актуальному стані вимагає постійного використання людського ресурсу;
перекладні словники не змінюють синтаксичну структуру перекладених речень.

Електронні словники поділяють на однофункційні (наприклад, «Словарь української мови» Б.Грінченка он-лайн – http://hrinchenko.com/) і багатофункційні (наприклад, «ABBYY Lingvo» – http://www.lingvo.ua/uk, це інтернетна версія популярного електронного словника, доступна безкоштовно для всіх користувачів інтернету; «Вікіпедія : вільна енциклопедія» – http://uk.wikipedia.org/wiki тощо).