КОРЕКЦІЙНО-РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ НА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ У ДІТЕЙ З ВАЖКИМИ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ТРЬОХ РОКІВ
Дослідження тифлопсихологів і тифлопедагогів (Г. Григорьєв, Л. Єгоров, В. Єрмаков, П. Залюбовський, В. Кобильченко, О. Литвак, Л. Плаа, Є. Синьова, Л. Солнцева та ін.) свідчать, що порушення зорового аналізатора, який в процесі соціальної перцепції виконує інформаційну функцію, призводить до інтерактивних труднощів у сфері спілкування сліпих та слабозорих дітей. Це відбувається тому, що зоровий дефект викликає комунікативні утруднення внаслідок неповноцінності мовленнєвих, наочно-дієвих засобів спілкування (збідненості вербальних і емоційно-пантомімічних зовнішніх проявів, скутості рухів, стереотипності проявів емоційних станів, вербалізму знань тощо), що часом змушує дитину відчувати себе знедоленою та спричиняє низьку самооцінку, погану соціальну адаптацію, порушення процесу міжособистісного спілкування.
Досліджуючи процес спілкування у сліпих, П. Залюбовський звертає увагу на те, що формування і розвиток процесу спілкування незрячих відбувається на основі використання збережених органів чуття, соціального досвіду, характеру діяльності, індивідуального розвитку, накопиченого життєвого досвіду й діапазону спілкування. Домінуючим і основним видом повідомлень в процесі комунікації, на його думку, є голос людини, який несе в собі найбільшу інформаційну насиченість і ємкість (що проявляється через тембр, інтонацію, темп мовлення тощо). Разом з тим не виключаються важливість інших зовнішніх інформативних проявів (ходи, дихання, запаху, дотикової інформації тощо), що відіграють уточнюючу і деталізуючу роль у спілкуванні [1, 35 – 39].
Особливе місце в процесі розвитку соціально-комунікативної сфери дітей з важкими порушеннями зору від народження до трьох років, на нашу думку, належить соціально-комунікативним іграм, мета яких полягає у розвитку ініціативності, сміливості й активності дитини, взаємодії між дитиною й дорослим. Під час ігор необхідно створювати сприятливу для дитини атмосферу наповнену позитивними емоціями, звертатися до неї ласкаво, придумуючи їй ласкаві й ніжні імена, щоб вона відчувала любов, ніжність, спокій матусі, а також свою захищеність.
Гра “Гра з брязкальцями”
Обладнання: брязкальце.
Хід гри. Для цієї гри потрібно приготувати брязкальце. Якщо дитина не знайома з цією іграшкою, необхідно дати їй можливість обстежити її, спробувати пограти. Потім сядьте на підлогу, дитину посадіть навпроти себе. Співайте пісню “Гра з брязкальцями” (сл. В.Кукловської, муз. А.Лазаренка), супроводжуючи спів рухами, про які йдеться у змісті пісні. Намагайтеся стукати по долоньці дитини брязкальцем у ритмі пісні.
По долоні брязкальцем
Стукай ти швиденько.
Гарно грає моя доня (мій синочок)
Брязкальцем новеньким.
Ля-ля, ля-ля-ля,
З брязкальцем новеньким.
В кінці пісні запитайте у дитини: “Як звучить наше брязкальце?” Для цього піднесіть її ручку догори разом з брязкальцем і струсіть нею. Прослідкуйте, щоб дитина повторила цей рух самостійно. Кожного разу спонукайте дитину діяти разом з вами. За допомогою цієї гри у неї виникатимуть нові емоції, вона опанує нові рухи з брязкальцем й запам’ятає його звучання.
Гра “Лялечка-Наталочка”
Хід гри. На початку гри ніжно й лагідно пригорніть дитину до себе, щоб вона відчувала себе у безпеці, потім покладіть її на ліжко. Співаючи пісеньку “Лялечка-Наталочка” (сл. Г.Бойка, муз. М.Дремлюги), супроводжуйте спів різноманітними рухами. Наприклад, з’єднайте рученята дитини, щоб вона відчула їх, потім ніжки, подмухайте на неї тощо. Робіть усі рухи з задоволенням, ніжно торкаючись до дитини, щоб вона відчували ваше тепло й ласку.
Є у мене лялечка,
Лялечка Наталочка,
Заводна, заводна,
Подивіться – ось вона.
Хоч вона ще маля –
„Мама, мама”, – промовля.
Ляля з рученятами,
Ляля з ноженятами.
Я її заведу,
З нею у танок піду.
Гра “Бубон”
Обладнання: бубон.
Хід гри. Познайомте дитину з бубном, дайте їй можливість дослідити його. Вдарте в бубон кілька разів, потім, притримуючи дитину за лікоть, допоможіть легенько стукати долонькою по бубну. Наспівуючи пісеньку “Бубон” (сл. Н.Фрункуль, муз. М.Красєва), продовжуйте виконувати ці рухи разом з дитиною у ритмі пісні.
Ти, (ім’я дитини), бий у бубон, -
Дружно плескати ми будем,
Веселіше це роби,
В бубон дужче, дужче бий!
Повторіть гру ще раз, але піднесіть до бубона іншу ручку дитини. З часом дитина навчиться сама вдаряти в бубон й відрізняти його звучання від звучання інших музичних інструментів.
Гра “Барабанщик”
Обладнання: барабан, дві палиці.
Хід гри. На початку гри необхідно ознайомити дитину з невеликим дитячим барабанчиком, спочатку за допомогою дотикового обстеження, а потім сприймання на слух звука. Всі свої дії супроводжуйте словами, щоб дитина співвідносила їх з рухами які ви виконуєте разом з дитиною й намагалася повторювати їх: “Микола (ім'я дитини), який у нас барабан! Як він голосно грає! Та-ра-ра! Та-ра-ра!”. А потім, наспівуючи пісню “Барабанщик” (сл. О.Козаченка, муз. Г.Гриневича), на словах: “Та-ра-ра! Та-ра-ра!” стукайте руками дитини по барабану. Повторіть гру ще раз, дайте дитині до рук барабанні палички (притримуйте її ручки, тим самим допомагаючи барабанити паличками), щоб вона спробувала сама заграти на барабані.
Барабанщик поспішає,
Дрібно, дрібно вибиває:
Та-ра-ра! Та-ра-ра!
На прогулянку пора!
Гра “Весела дудочка”
Обладнання: дудочка, мішечок.
Хід гри. Покладіть дудочку у мішечок, запропонуйте дитині засунути руку в “чарівний мішечок” і вгадати, що там лежить. Коли вона вийме з мішечка дудочку, вигукніть: “Ой, та це ж весела дудочка!”. Потім допоможіть дитині обстежити її, спробуйте самі заграти на ній. Перед тим як співати пісеньку “Весела дудочка” (сл. Н.Френзель, муз. М.Красєва), навчіть дитину імітувати гру на дудочці. Далі ви співаєте пісеньку, а дитина в цей час імітує гру на дудочці.
Ду-ду, ду-ду, дудочка!
Ду - ду, ду - ду - ду !
Заспівала дудочка,
В зеленім саду.
Гра “ Ми крокуємо ”
Обладнання: бубонці.
Хід гри. Перед тим як грати в цю гру, одягніть на рученята й ніжки дитини бубонці. Потім, промовляючи промовку “Ми крокуємо”, вчіть дитину впевнено рухатися по кімнаті, притримуючи її під час руху своєю рукою під спинку.
Раз, два, раз, два, ми крокуємо.
Дзвінко пісню ми співаємо.
Ця гра допоможе підняти веселий настрій у дитини й підтримати його впродовж усієї гри.
Пісня-гра “Леле, леле, лелесенько”
Хід гри. Візьміть дитину на руки, пригорніть до себе й заспівайте лагідним, теплим голосом колискову “Леле, леле, лелесенько”.
Леле, леле, лелесенько,
Засни ж моє малесеньке.
Будеш легко, синку (донья) спати,
Будеш здоровою уставати.
Леле, леле, лелесенько,
Засни ж моє малесеньке.
А-а, а-а!
Вслуховуючись в навколишні звуки, дитина віддає перевагу голосу матусі. Під час маминого співу дитина відчуває свою захищеність, любов і тепла матусі. Такі відчуття можуть викликати лише колискові пісні, які передають дитині любов, ніжність, спокій матусі.
Пісня-гра “Котику сіренький”
Хід гри. Візьміть дитину на руки, лагідно пригорніть її до себе й заспівайте колискову пісеньку “Котику сіренький”. Коли матуся співає колискову, дитина звикає до її голосу й поступово запам'ятовує мелодію. На початку співу вона посміхається, а потім затихає – грає у свою першу гру: "Мама співає – а я засинаю". Прислухаючись до слів колискової пісні, дитина намагається їх повторити, перші звуки які вона вимовляє, – агукання – це перші спроби до розвитку взаємодії між дитиною й дорослим.
Котику сіренький, Котику біленький,Котку волохатий, не ходи по хаті,Не ходи по хаті не буди дитятиДитя буде спати, Котик воркотати.Ой на Кота на ВоркотаНа дитинку дрімота.(А-а а-а а-а а)Гра “ Сорока-ворона ”
Обладнання: ложка, тарілка з їжею.
Хід гри. Посадіть дитину на стілець за стіл, дайте їй можливість обстежити ложку. На початку гри візьміть руку дитини у свою руку й піднесіть ложку до її рота, промовляючи: “Наталочка (ім’я дитини), яка у нас смачна кашка, відкрий ротик! Ам-ам, ам-ам”. Потім покладіть в ложку дитини трохи їжі й піднесіть так само до її рота, промовляючи: “Ам-ам, ам-ам”. Не спішіть, почекайте поки дитина сама виявить ініціативу й відкриє ротика. Якщо дитина не відкриває рота, допоможіть їй промовляючи: “Наталочка (ім’я дитини), відкрий ротик! Ам-ам, ам-ам”. Годуйте її не поспішаючи, лагідно промовляючи промовку “Сорока-ворона”.
Сорока-ворона
На припічку сиділа,
Діткам кашку варила,
Ополоником мішала,
Діток годувала.
Ам-ам, ам-ам!
Гра “А я хлопець молодець”
Обладнання: стілець.
Хід гри. Сядьте на стілець. Посадіть дитину до себе на коліна так, щоб ваші личка були обернені один до одного. Міцно тримаючи дитину, імітуйте їзду на конику, наспівуючи українську народну пісеньку: “А я хлопець молодець ”.
А я хлопець молодець,
В мене коник стрибунець.
Цок, цок, цок, цок,
В мене коник стрибунець.
Цок, цок, цок, цок,
В мене коник стрибунець.
Після закінчення пісні, припиніть імітувати їзду на конику, супроводжуючи словами: “Трррр! Приїхали!”. Якщо дитині сподобалася гра, повторіть її ще кілька разів.
Гра “Коник”
Хід гри. Сядьте зручно, покладіть ногу на ногу. Посадіть дитину “зверху” на ногу. Міцно притримуючи її за руки, розгойдуйте й наспівуйте пісеньку: “Коник”, сл. Г. Думченко, муз. І. Кишка.
| В мене коник вороний, В мене коник чепурний. І об’їду зараз я Всі ліси і всі поля | Цок-цок-цок, Цок-цок-цок, Підганяє батіжок |
Після закінчення пісні легко підкиньте дитину, одночасно промовляючи: “Уууух!” і м’яко перемістить її до себе на коліна. Дитина повинна довіряти вам, відчувати вашу силу і свою безпеку. Граючи в цю гру знову й знову, ви побачите, з яким захопленням дитина чекатиме “сюрпризного моменту” – підкидання.