ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕЗРЯЧОЇ ДИТИНИ РАННЬОГО ВІКУ

 

Всі малюки дуже люблять гратися з дорослими. Ігри не тільки приносять радість малюкам, але і допомагають встановити близькі, довірливі стосунки. Особливого значення гра набуває для малюків з глибокими порушеннями зору.

Від 0 до 3-х місяців.

Незрячий малюк пізнає навколишній світ через своє тіло. Перша іграшка дитини – її ручки та пальці. В перший місяць життя ручки малюка стиснуті у кулачки. Здоровий малюк помічає свої ручки приблизно в 10 тижнів і починає діяти ними. Сліпому малюкові потрібна допомога, щоб відчути свої руки й почати ними діяти. Ідеальною “іграшкою” для немовляти на цьому етапі є рука матері (долоні, пальці).

Візьміть ручки малюка і з’єднайте, щоб малюк зміг їх відчути. Зробіть кілька сплесків долоньками дитини, зіграйте в ладусі, при цьому обов’язково розмовляйте з нею. Кожну дію, рух, який ви робите разом з дитиною потрібно озвучувати. Піднесіть і доторкніться її руками до свого обличчя, поцілуйте ручки. Найбільш значущі для незрячого немовляти дотик і пестощі. При цьому руки мами повинні бути спокійними і неквапливими.

Сліпій дитині необхідно обстежувати предмети кінчиками пальців, перш ніж вона їх схопить. Не вкладайте насильно іграшки в її долоньки. Дайте схопитись за ваш палець. Скажіть „Я тут”. Доторкніться кінчиками пальців її пальчиків. Дайте самостійно вирішити схопити ваш палець чи ні. Потім покажіть їй, як можна використовувати свої руки, щоб хапатися.

Продемонструйте дитині різноманітні звуки (говоріть, співайте, клацайте язиком), також познайомте зі звуками, що видають різні іграшки. Допоможіть дитині використовувати іграшки, які звучать – трясти брязкальце, натиснути пискавку, дзвонити в дзвоник. Називайте іграшки і кажіть, як вони звучать (дзвенить, тріщить, пищить).

Підвісьте над ліжечком дитини брязкальця з кільцями або ворсисту кульку із дзвоником. Кілька разів проведіть по них ручкою малюка, щоб він помацав, погойдав.

Покладіть дитині в руку легку іграшку, допоможіть піднести до її рота, торкніться іграшкою ротика. Вкладайте до руки дитини брязкальця або пляшечки, зроблені з різних матеріалів (пластмаса, дерево, тканина, гума). Спеціально підносьте брязкальця до рота дитини. Торкайтеся ними її губ.

Іграшки для немовлят: брязкальця з кільцями для підвішування, брязкальця з ручками; різні за формою і кольором; мелодійні за звучанням іграшки; неваляшки.

Гра з брязкальцями.

У перший місяць життя немовля ще зовсім безпорадне і не здатне грати самостійно, тому брязкальце йому демонструє дорослий. Причому, робити це потрібно так, щоб зацікавити крихітку і змусити зосереджуватися на іграшці, прислухатися до її звучання. У новонародженого швидко встановлюється взаємозв’язок між звуком брязкальця і його появою, іграшка стимулює першу усмішку малюка, оскільки в його свідомості вона пов’язана з близькою людиною, яка її постійно показує.

На другому місяці ручку брязкальця можна вкласти малюкові в долоньку, розвиваючи шкірні відчуття і хапальний навик. Поступово дитина вчиться утримувати її досить тривалий час, підносить до личка, торкається язичком і губами.

З двох з половиною місяців, демонструючи малюку звукову іграшку, слід стимулювати дитину тягнутися до неї, розтискати заздалегідь пальчики, щоб схопити і утримати. Навчившись затискати іграшку в кулачці, малюк починає вивчати її, відсовувати і знов наближати, і зазвичай, обстежує ротом.

Для перших трьох місяців життя необхідні:

Звукові та світлові іграшки-підвіски, які кріпляться на ліжечко (а пізніше – на манеж) за допомогою спеціального кронштейна або дуги. Ці іграшк и можуть бути жорсткими або м’якими, досить великими, яскравими, або чорно-білими в смужку, блискучими, із зображенням обличчя.

Брязкальце на кільці – невелике і легке, чудово підходить саме для малюка перших двох місяців життя. Це іграшка (зазвичай мила мордочка тварини або лялечка-матрьошка), яка міцно закріплена у верхній частині кільця. Малюкові зручно її утримувати в руці і, мимоволі розмахуючи, відчувати щось в долоньці. Дуже цікавими для незрячих дітей є іграшки, які звучать, типу „музичних скриньок”, що виконують спокійні, нескладні мелодії, колискові пісеньки, створюють гарний настрій, вносять спокій і різноманіття слухових вражень незрячої дитини.

Рухливі ігри, ігри-гойдалки.

Покладіть дитину так, щоб вона лежала на вашій руці животиком, другою рукою притримуйте груди дитини. Повертайте дитину в різні боки, качайте. Рухи супроводжуйте відповідними словами.

З 2-3-х тижнів можна створювати у дитини відчуття переміщення в просторі. Підведіть дитину вгору-вниз, нахиліть її в один бік, а потім в іншій. При цьому ви можете підсилити ефект, супроводжуючи рухи ніжними відповідними звуками. Погойдайте дитину на колінах. Дивіться, як вона реагує, чи висловлює бажання, щоб її далі гойдали. Піднімайте дитину вгору то вище, то нижче. Коли ви піднімаєте дитину вгору, говоріть, що ви робите. Наприклад: „Полетіли, полетіли вгору!”, потім повільно опускайте дитину вниз і говоріть: „Полетіли, полетіли вниз!”. Поступово починайте підкидати малюка вище. Стежте за тим, щоб він не злякався, а сприймав гру із задоволенням.

Від 3-х до 6-ти місяців.

Виконуйте вправи з іграшками, які видають звуки (але не надто голосні, з приємним м’яким звуком). Доторкніться іграшкою до обличчя дитини, потім поміняйте її положення, спрямовуючи ручку дитини у напрямку звуку, спонукаючи знайти іграшку. Якщо дитина не повертається на звук, ласкаво поверніть її голівку в напрямку джерела звука, допоможіть доторкнутися до іграшки. Для ігор можна використовувати дзвіночки, брязкальця, бубон, іграшкову дудочку, свисток, металофон, а також музичні каталки, пищалки та інші.

Якщо дитина тягнеться в правильному напрямку, піднесіть іграшку до неї, щоб вона торкнулася іграшки. Локалізувати предмет та джерело звуку легше, якщо він (воно) знаходиться зліва чи справа від дитини, важче, коли він (воно) розташований посередині. У дітей, які не можуть бачити джерело звуку реакція повільно, але поступово розвивається. Батьки мають розуміти важливість такої реакції для розвитку у дитини орієнтування у просторі.

Підвішуйте над ліжечком блискучі іграшки, які звучать, таким чином, щоб дитина, розгинаючи руки або ніжки, могла торкнутися їх. Використовуйте великі контрастні іграшки, які видають звуки, щоб збільшити шанси дітей з залишком зору побачити їх. Наприклад: брязкальця з кільцями для підвішування, брязкальця з ручками, різні за формою і кольором.

Важливою є гра з ручками дитини. Дитину беруть на коліна та проказують текст, легенько підкидаючи на колінах дитину. При цьому малюк плеще в долоньки:

Тосі, тосі, лапці!

Поїдеш до бабці,

А від бабці – до діда,

А від діда – до тата,

Там є курочка чубата.

А від тата – до мами:

Наїмося сметани.

Вимовляючи останній рядок віршика, розведіть рученята в сторони і емоційно, протяжно додайте: „Смачно! Ох як смачно!”.

Дуже корисні для незрячої дитини різні зміни положення її тіла у просторі. Частіше піднімайте дитину за ручки у повітря, виконуйте з нею вправи динамічної гімнастики, щоб вона відчула простір.

Садіть дитину на коліна спиною до себе. Легесенько погойдуйте її, тримаючи під ручки, а часом за ручки. Грайте з нею у прості ігри „Полетіли, полетіли!”, „Гойдалка”, „Печу, печу хлібчик” тощо.

Гра „Гойдалка”: взяти дитину на руки, розкачувати її вліво-вправо, при цьому промовляючи:

Гойда, гойда, гойдаша,

Де кобила, там лоша,

А кобилка в лісі,

А лошатко – в стрісі.

Від 6-ти до 9-ти місяців.

Гра-забавлянка „Коваль”. Дитину можна посадити на ліжку або покласти на спинку. Дорослий бере іграшковий звуковий молоточок і вдаряє ним легенько по ступнях дитини, при цьому промовляючи:

Куй, куй чобіток, Кує коваль бричку,

Подай бабо молоток. Заглядає в пічку:

Не подаси молотка, Чи є борщ?

Не підкую чобітка, – Чи є каша?

Молоток срібленький, Чи є в борщі шматок м’яса?

Чобіток золотенький. Тукі-і-і! Тукі-і-і! Тук-тук!

Кую, кую ніжку,

Поїдем в доріжку,

Будем коня напувати,

Будем в баби ночувати.

Промовляти можна любий із цих віршиків, який більше сподобається вашому малюку.

 

Для освоєння простору можна пограти в таку гру. Сядьте на підлогу і посадіть дитину перед собою. Візьміть звукову іграшку, прив’яжіть до неї мотузок. Покажіть дитині, яким чином, підтягаючи іграшку за мотузок можна наблизити її до себе. Іграшки повинні бути яскравих кольорів, світитися і видавати звуки, коли ви їх підтягатимете.

Але спочатку потрібно дитину ознайомити з підлогою. Сідайте на підлогу позаду дитини і показуйте їй, що підлога існує кругом, навколо вас. Покладіть руку дитині на плечі і покачайте її в різні боки. Спочатку з одного боку в іншій, потім так само вперед – назад, поки руки дитини не торкнуться підлоги (в усіх напрямках). Простежте за малюком, чи розчепірює він пальці в очікуванні підлоги. Незабаром під час гри дитина спиратиметься на руку.

Розвитку рухів сліпої дитини і формуванню у неї прийомів орієнтування у просторі сприяють ігри з м’ячем. Найбільш відповідним є озвучений м’яч, а також гумовий м’яч середніх розмірів (35-50 см). М’яч повинен мати яскравий колір, можливі комбінації двох-трьох кольорів, або ж чорно-білий у смужечку,

Сядьте на підлогу обличчям до дитини. Покажіть дитині м’яч, дайте дитині помацати м’яч, потримати в руках і скажіть: „Ось м’ячик. Я хочу покотити його до тебе. Ось він прикотився до тебе. Тримай м’ячик”. Покажіть дитині, як потрібно котити м’ячика.

Іще можна погратися з дитиною під час купання. Коли купаєте малюка можна граючись із ним промовляти:

Хлюп, хлюп водиченько,

Хлюп, хлюп на личенько,

І на ручки, і на ніжки,

Хлюп, хлюп, хлюп!

При цьому торкайтеся дитини до її частин тіла і називайте, що це (Ніжка, ручка, личко, животик і т.д.).

Від 9-ти до 12-ти місяців.

В цьму віці пропонуйте дитині гру „Дай – візьми”.

Дайте дитині будь яку іграшку, а потім скажіть: „Дай мені іграшку”. Візьміть у дитині іграшку і скажіть: „Спасибі” і негайно поверніть іграшку назад дитині, кажучи: „Ось вона”. Повторіть це кілька разів поспіль.

Ще можна застосувати гру „Топ-топ”. Поставте дитину на підлогу, міцно тримайте її за тулуб. Швидко поверніть малюка так, щоб одна нога подалася вперед, щоб перейняти на себе його вагу. Повторіть те ж саме, тільки назад і в сторони (з кожною ногою). При цьому супроводжуйте рухи словами: „Топ-топ”, або:

Дибки, дибки!

Ходить котик по лавочці,

Водить кішку за лапочки:

Диб, диб, диб.

Гра „Туди-сюди”. Дуже корисний в цій грі іграшковий візочок на 4-х коліщатах. Доведеться набратися терпіння перш ніж незряча дитина зрозуміє, що таке візочок і що з ним можна робити. Покажіть дитині як він їздить, як може наштовхнутися на щось. Візок має бути стійким, щоб витримати вагу дитини, яка спиратиметься на нього під час ходьби.

Ще в цій грі можна використовувати стійку іграшкову коляску. Катання іграшкової коляски дуже стимулює дитину до ходьби „туди-сюди”. Ручка коляски повинна знаходитися на відповідному рівні, щоб забезпечити зручність і хорошу стійкість дитини при ходьбі. Ваші підтримуючі руки повинні бути на рівні коляски. Це дасть можливість забезпечити нормальний крок дитини і роботу опорно-рухових механізмів для збереження рівноваги.

Ігри з кубиками та пірамідками (викладання предметів один на один).

Покажіть дитині, як можна покласти предмети один на один, взявши її руки у свої. Заохочуйте дитину до гри з кубиками, пірамідками, конструктором.

Гра-забавлянка „Сорока-Ворона”.

Орієнтування на власному тілі. Дорослий граючись з дитиною водить своєю рукою по всьому тілі дитини, при цьому промовляючи:

Сорока-Ворона на припічку сиділа,

Діткам кашку варила.

– Цьому дам, цьому дам, цьому дам

І цьому дам, а цьому не дам,

Бо цей – боцман – дров не носив,

Діжі не місив, хати не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

Від 12-ти до 15-ти місяців.

Для підтримки інтересу дитини до іграшок і дій з ними треба періодично приводити в порядок іграшки, збирати їх, розкладати по місцях і звертати увагу малюка до того, що кожна іграшка має своє місце, це допоможе зорганізувати простір навколо незрячого малюка.

З 12-15 місяців допомагайте дитині впізнавати частин тіла і показувати їх на собі (голова, шия, тулуб, живіт, спина, руки, ноги, пальці тощо).

Також можна використати гру „Орієнтування на власному тілі”. Потрібно за допомогою гри вчити дитину показувати частини тіла. Дорослий повинен взяти ручку дитини і торкаючись нею частин свого тіла розказувати, що це. Потім теж саме зробити на тілі дитини. Коли дитина запам’ятає частини тіла, попросити її, щоб вона показала самостійно на собі частини тіла. При цьому називати якусь частину тіла, а дитина щоб її показала. Наприклад: обличчя і називати очі, рот, ніс, язик, щоки, губи, вуха, на голові – волосся.

Гра „Пальчик об пальчик”.

Мета: виконання дій за командою, координація рухів рук.

Хід гри. Дорослий сидить за спиною дитини, тримаючи її ручки у своїх. Співаючи пісеньку ручками дитини виконує рухи:

Пальчик об пальчик тук і тук. (Повторити два рази.)

Плескай, плескай, плескай! (Плескати в долоні.)

Ніжками тупоти, тупоти! (Повторити два рази.)

Сховалися, сховалися! (Закрити обличчя руками.)

Пальчик об пальчик тук і тук. (Повторити два рази.)

 

Гра „Ладусі”.

Мета: координація рухів, збільшення амплітуди рухів у суглобах рук і кистях, координація слухового аналізатора й рухів за командою.

Хід гри. Дорослий показує, як треба робити стуки, дитина копіює дорослого. Потім за командою дорослого робить стуки: перед собою, над головою, за спиною, у положенні стоячи, сидячи навпочіпки, лежачи на спині, лежачи на череві. Дорослий задає темп (ладусі, ладусі ...плеск, плеск).

Необхідно дуже уважно стежити за частотою дихання й емоційним збудженням, почервонінням або зблідненням шкіри, пітливістю обличчя. А ще можна під час гри промовляти віршик:

Ладусі, ладусі! А де були? У бабусі.

А що їли? Кашку. А що пили? Бражку

А що на закуску? Хліб та капусту.

Ще можна погратися у гру „Знайти іграшку”. Коли дитина загубила іграшку, скажіть їй: „Ой, ти загубила іграшку. Давай знайдемо її”. Спрямуйте ручку дитини туди, де лежить іграшка, поплескайте нею по поверхні, щоб дитина сама знайшла іграшку. Можливо спочатку доведеться допомагати дитині, спрямовуючи ручку до іграшки. Іграшки повинні бути досить великими, контрастного забарвлення (для дітей із залишковим зором) та звуковими. Дайте дитині пограти з іграшкою, коли вона її знайде.

Ігри-заняття з будівельним матеріалом. Учити впізнавати і розрізняти кубики та цеглинки, ставити одну деталь на іншу, викладати цеглинки в рядок, ставити їх вертикально (вежа, стіл, доріжка, автомобіль); знімати зі стержня кільця і надівати на нього кільця з великими отворами.

Малюк самостійно ще не може робити споруди з кубиків. Він перекладатиме кубик з однієї руки в іншу, стукати ним по столу, полу і т.д. Допоможіть дитині узяти один кубик і покласти його на іншій, коментуючи дії. Якщо кубики впадуть, будьте готові сказати: «Бах! Вони впали!» або щось подібне цьому. З часом дитина навчиться будувати з кубиків всякі цікаві споруди.

Від 15-ти до 18-ти місяців.

Гра „Знайомство з квартирою”. Знайомте дитину з тим, як виглядає ваша квартира. Спочатку дитина може знаходитися на руках у дорослого. Не змінюйте розташування знайомих дитині предметів (меблів). При поясненнях не вживайте слів „тут” і „там”, адже вона не бачить того, про що ви говорите. Підбирайте слова, які зрозумілі дитині.

Наприклад: Зараз ми підемо на кухню, при цьому показувати і розказувати дитині де кухня і що там знаходиться. За допомогою рук доторкнутися до всього, що є на кухні і обов’язково кожне доторкання супроводжувати словами (це стіл, а це чашка, ложка, тарілка тощо), щоб дитина знала що це.

Також можна грати з дитиною в гру „Дістань іграшку із коробки”. Візьміть коробку, покладіть туди іграшки, які дитина уже знає (кубики, м’ячик, ведмедика, ляльку тощо). Дайте малюкові обстежити коробку, спрямовуйте його ручки до предмета. Спочатку разом з дитиною дістаньте будь-яку іграшку із коробки і назвіть її, щоб дитина знала яка це іграшка. Потім киньте її назад в коробку і знов дістаньте. І так декілька разів, доки дитина не запам’ятає. Потім візьміть іграшку, назвіть її, дайте дитині помацати і киньте назад в коробку. Запитайте дитину: „Ой куди подівся м’ячик?” і зачекайте поки дитина спробує самостійно знайти іграшку в коробці. Якщо ні, покажіть ще раз, як знайти і дістати іграшку.

Ще можна використати гру на визначення правої і лівої сторін. Візьміть м’ячик, покладіть його на підлогу. Підведіть дитину до м’ячика і скажіть: „Зараз зробимо бух м’ячика правою ніжкою” і покажіть дитині як це робиться. Візьміть в свою руку праву ніжку дитини і стукніть по м’ячику. Потім теж саме зробіть із лівою ніжкою.

Ще за допомогою такої гри можна годувати дитину. Посадіть її за стіл і дайте в праву ручку ложку. При цьому розказуйте дитині, що ложку потрібно тримати в правій руці.

Коли ви одягаєте малюка – також не забувай з ним розмовляти. Отже, говоріть йому: одягаємо ліву ніжку, просовуємо в кофточку праву ручку. Так дитина змалечку зможе навчитися розрізняти де право, а де – ліво.

А щоб дитина краще запам’ятовувала де у неї право, а де ліво можна використовувати дзвіночки. Зафіксуйте дзвіночок на правій ніжці або ручці дитини.

Від 18-ти до 21-го місяців.

Гра з іграшкою яка покотилася. Візьміть м’ячик зі звуком і дайте його обстежити малюку. Потім покажіть як його потрібно котити, кидати і доганяти. Коли малюк буде котити м’ячик, він буде подавати звук. По звуку дитина зможе знайти куди покотився м’ячик. Також ви можете котити такий м’ячик по направленню до дитини, і вона зможе на слух його зловити.

Гра „Зробимо намисто”. Всі дії необхідно показувати дитині. Разом з дитиною нанизуйте на нитку чи мотузку великі ґудзики, кульки і великі намистинки. Візьміть в свої руки – руки дитини і разом з нею нанизуйте вище перечисленні предмети супроводжуючі відповідними словами. Розкажіть дитині для чого ви це робите, що намисто носять на шиї. Коли зробите намисто – вдіньте його на дитину, пограйтеся з ним. Покажіть як потрібно знімати і одягати.

Пограйте з дитиною „Відгадай хто це?”. Візьміть книжечку з випуклими рельєфними зображеннями. Посадіть дитину біля себе і показуйте їй малюнки. При цьому ведіть її ручками по випуклих зображеннях і розповідайте, що це. Коли дитина запам’ятає, що знаходиться в книжці, покажіть торкаючись її пальчиками до зображення і запитайте: „Що це?” або „Хто це?”.

Також можна погратися в таку гру і з іграшками. Наприклад: взяти м’яку іграшкову подушку нашити або наклеїти на поверхню різні цікаві зображення (квіточку, кружечок, квадратик, пташечку, звірятко тощо). Давати дитині пощупати і вивчити, а потім так само запитувати у неї: „Що це?” або „Хто це?”.

Від 21-го до 24-х місяців.

Гра „Чим пахне?” Навчити дитину розпізнавати за запахом. Покласти перед дитиною огірок, апельсин, цибулину, печиво, ліки, мило, каву, парфуми тощо. Дати її помацати, при цьому розповідаючи, що це таке. Наприклад: апельсин – це фрукт, він помаранчевого кольору, буває кисло-солодким на смак, має круглу форму, його їдять, він смачний і корисний, а ще його купують в магазині; ліки – їх купують в аптеці, у них специфічний запах, їх приймають, коли щось болить, вони бувають як у вигляді таблеток, так і в рідкому вигляді і т.д.

Гра з папером. Вчіть дитину зминати та розривати папір. Можна робити аплікації з паперу. Різати папір спеціальними безпечними ножицями (такі ножиці вам ще не раз знадобляться, тому придбайте їх для дитини), намазувати клеєм папір, який вирізали (тут потрібно вибрати клей який не розливається, клей олівець наприклад), придавлювати пальчиками (з вашою допомогою) деталі для склеювання.

Гра на засвоєння понять: попереду, позаду, справа, зліва. Візьміть 4 різні іграшки (наприклад: ляльку, кубик, м’ячик, ведмедика тощо) і розкладіть їх навколо дитини. Наприклад: ляльку покладіть попереду, а м’ячик позаду, кубик зліва, а ведмедика справа. При цьому супроводжуйте свої дії словами і дайте обов’язково поторгати дитині, щоб вона знала де що лежить. Тоді скажіть її знайди зліва кубик, а позаду м’ячик і т.д. Якщо дитина погано орієнтується, то дорослий повинен її допомогти знайти той чи інший предмет.

Від 2 до 3 років.

Гра „Зашнуруй черевички”.

Мета: засвоєння навички вдягання, розвиток дрібної моторики, координації рухів, орієнтування в просторі.

Матеріал: пара черевиків і шнурки.

Хід гри:

Дорослий показує, як по-різному можна зашнурувати черевики, і просить дитину зашнурувати так само черевики. Необхідно спочатку зашнуровувати черевики разом із дитиною. Показуючи і розказуючи як це треба робити.

Так само можна дитину навчити не тільки взувати і зашнуровувати черевики, а ще і правильно вдягати одяг, застібати ґудзики тощо.

Гра „Вгору-вниз”. В таку гру можна грати як вдома на гімнастичній стінці, так і на вулиці на драбинках, які розташовані на дитячих майданчиках. Дитина за допомогою дорослого піднімається гімнастичною драбиною у верх, а потім має повільно спуститися вниз. Дорослому необхідно страхувати дитину, допомагаючи їй, якщо потрібно.

Ще можна ходити по сходинках в будинку вгору-вниз, при цьому рахуючи сходинки, щоб дитині було цікаво ними підніматися і спускатись (раз, два, три, чотири, п’ять тощо). Також розказувати дитині, якщо ви іде з нею вниз: „Ми зараз ідемо на вулицю”, а коли піднімаєтесь назад казати: „Ми ідемо додому”. Дитина буде уже знати коли вона йде на прогулянку, а коли додому.

Гра „Пісочниця”. Візьміть разом з дитиною набір для гри в пісочниці (відеречко, лопатку, грабельки, пасочки тощо) і пограйтесь з нею на дитячому майданчику в пісочниці. Показуйте дитині де пісочок, що потрібно з ним робити. Розкажіть, що пісочок може бути сухим і сипучим, а може бути і мокрим. З мокрого пісочку робіть разом з дитиною пасочки. Показуйте їй як це потрібно робити. Візьміть разом з дитиною в одну руку відеречко, а в другу лопатку і насипайте пісок у відеречко. Обов’язково розказуйте дитині, що ви з нею зараз робите, щоб дитина могла запам’ятати як це робиться.

Знайомте дитину з навколишнім світом. Гуляйте на дворі, розказуйте і показуйте дитині все що навколо існує. Покажіть і розкажіть, що таке травичка. Посадіть її на травичку, дайте помацати, яка вона на дотик, розкажіть якого кольору. Розкажіть дитині, що травичка росте на землі, що окрім травички там ще ростуть квіти, дерева тощо. Також покажіть квіточку дитині. Зірвіть і дайте в руку дитині, щоб вона могла помацати і понюхати. Теж саме проробіть з листочками, а ще познайомте дитину із шишками і каштанами. Можна зібрати різні листочки і зробити разом з дитиною гербарій.

Ще можна придумати гру з каштанами. Візьміть разом з дитиною дитяче відеречко і збирайте туди каштани. Можна покласти каштани у велику ємкість і дати малюкові досхочу „побаpахтатися” там. Кидати в відерце – тренувати влучність. Каштанами вчитися рахувати, замість лічильних паличок. Дуже прості вироби можна зробити з дітьми з каштанів і шишок, наприклад їжачка. Дитині це буде цікаво.

Гра з лялькою. Лялька для дитини – це цікава і важлива іграшка. Грайте разом з дитиною, розказуйте і показуйте як потрібно гратися з лялькою. Показуйте, що у ляльки є ручки, ніжки, голова, очки, ротик, носик тощо. Що ляльку можна одягати і роздягати, купати, годувати, спатки вкладати. В колясці або візочку катати.

Оскільки, сліпа дитина розпізнає все на звук, слух нюх, смак і дотик потрібно використовувати іграшки і книжечки з випуклими рельєфними зображеннями, озвучені і безпечні.