Висновок

У науковій роботі розглянуто загальні положення інституту понятих, порядок та тактика їх залучення у проведенні слідчих ( розшукових ) діях.

Встановлено, що інститут понятих у кримінальному судочинстві має свою давнішню історію. У багатьох стародавніх правових джерелах можна знайти згадки про участь у провадженні процесуальних дій окремих осіб, які не є учасниками кримінально-процесуального судочинства. Вперше про понятих вказано у Соборному Уложенні 1649 року, згідно з яким поняті були присутні при вилученні доказів приставами,скріпляли своїми підписами факти виявленої воєводами протидії їх діяльності. На той час закон орієнтував на пошук понятих з числа найбільш порядних та достойних членів суспільства, таких як посадових осіб,які відомі серед простого людства і мали відповідний авторитет та репутацію. Але згодом зарубіжне законодавство набирає обертів у роз’ясненні понятого,не тільки як поняття, а й процесуальних прав та обов’язків його. На відміну від українського законодавства, де немає чіткого визначення осіб понятих, російське законодавство вказує, що такою є незаінтересована особа в ході та наслідках кримінального провадження,залученим прокурором, або особою що здійснює досудове розслідування для посвідчення факту здійснення слідчих дій, а також змісту, ходу і результатів таких слідчих (розшукових) дій.

Внаслідок розширення поняття понятого викликав низку негативних реакцій та проблематичність у практичній діяльності. Буйленко О.Л. широко розглядала дане питання і питання проблематики також висвітлювала у різних фазах. З певними проблемами я погодився і вважаю доцільним доповнити список своїми, а саме: Залучення понятих до кримінального судочинства пов’язане з цілим комплексом проблем правового, організаційного та морально-етичного характеру. До найбільш суттєвих з них можна віднести: проблеми участі понятих під час провадження слідчих ( розшукових) дій, залучення понятих під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій в безлюдній місцевості, в умовах, небезпечних для життя чи здоров’я, чи в інших екстремальних умовах; проблеми забезпечення нерозголошення даних досудового розслідування або обставин особистого життя, які стали відомі понятому в ході слідчої (розшукової) дії; питання правового захисту понятого, забезпечення його безпеки, відшкодування витрат, пов’язаних з його участю у слідчій ( розшуковій) дії.

Також визначаються певні особливістю особи-понятого, науковці піднімають питання про цивільну дієздатність осіб, також, як вже зазначалось, про заінтересованість осіб, та безпосередню взаємодію слідчого з понятими. Останнє є найпроблематичнішим питанням, оскільки не всі слідчі знаходять підхід і вміння переконати осіб в участі при слідчих (розшукових) діях, як понятого, а тому і не дивно, що дуже багато людей відмовляються до такого залучення. Статистика вказує, що більше 90% осіб відмовляються,оскільки більшість з них не розуміють безпечності їх участі при даних діях і відмовляються через переживання за особисте життя і безпеку і безпеку рідних та близьких їм осіб.

Саме тому дане питання є актуальним з прийняттям нового КПК,що чітко не визначає ні поняття, ні процесуальних дій, ні прав і обов’язків понятого, які були розглянуті у даній курсовій роботі.

Список використаних джерел:

1. Кримінальний процесуальний кодекс. Редакція від 02.02.2014. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України //ВВР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

3. Булейко О. Л.Участь понятих у кримінальному процесі : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. Л. Булейко. – К., 2009. – 19 с.

4. Быков В. Институт понятых в уголовном процессе России // Уголовное право. −2002. −№3. −С. 72-74

5. Вандер М., Исаенко В. Обьективация и защита доказательств по уголовным делам // Законность. − 1996. − №10− С. 22-26

6. Дубинина С. Участие понятых в процессе проведения некоторых следственных действий с участием несовершеннолетних // Законность. – 2012. − № 4. − С. 47-49

7. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар у 2 томах / За заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право. – 2012. − Т. І. − 768 с.

8. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. Гончаренка В.Г., Нора В.Т., Шумила М.Є. – К.: Юстиніан. – 2012. – 1224 с.

9. Маляренко В.Т., Вернідубов І.В. Про інститут понятих у кримінальному процесі.Вісник Верховного Суду України № 3 2001 р.- С.23-24.

10. Маляренко В.Т., Вернідубов І.В.. Про інститут понятих у кримінальному процес//Вісник Верховного Суду України № 2001 р.- С.26

11. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія, практика: автореф. дис. ... докт. юрид.наук / В. Т. Маляренко. – Х., 2005. – 40 с.

12. Махов В.Н., Пєшков М.А. Уголовный процесс США (досудебные стадии).-М., 1998.-С.155.

13. Михайлов А. Институт понятых – архаизм российского уголовного судопроизводства // Законность. – 2003. − №4.– С. 29-31

14. Михайленко А. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. − К.: Юринком Интер. − 1999. − 448 с.

15. Правовое регулирование борьбы с организованной преступностью. Проект Федерального закона и комментарий. М. 1994 г.-С.28.

16. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» : Указ Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua

17. Свод законов Российской Империи. – Т. XVI. – Ч.1. Судебные уставы (в ред. 1892 г.). – С.-Пб., 1892.

18. Селезнев М. Понятой или свидетель? // Законность. – 1998. − №1 (759). −С. 35-38

19. Слінько С.В. Процесуальний статус свідка у кримінальному процесі // Форум права. – 2012. − №1. − [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12ccvckp.pdf.

20. Соборное Уложение 1649 г. Ленинград, 1987 г.- С.372.

21. Статут кримінального судочинства 1864 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Article/ ust_ugprav.php

22. Тихомиров М. Н., Епифанов П. П. Соборное уложение 1649 г. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1961.

23. Томин В.Т. Острые углы уголовного судопроизводства. − М.: Юрид. Лит. − 1991. − 240 с.

24. Уголовно – процессуальный кодекс Украины. – Х.: «Одиссей», 2006. -С.90-91.

25. Уголовно – процессуальный кодекс Федеративной Республики Германии. – М. 1994г. – С.48.

26. Уголовно – процессуальный кодекс Франции. – М.1967 г. – С.45-46.

27. Уголовно-процессуальный кодекс Франции / редкол.: Лунгу П. Ф., Марченко М. Н., Суханов Е. А. –М. : Юрид. колледж МГУ, 1996. – 326 c.

return false">ссылка скрыта

28. Устав уголовного судопроизводства 1864г.- Ст.109.- С.11 /http://top100.rambler.ru/top100/

29. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. – С.-Пб. : Изд-во «Альфа», 1996. – Т. 1. – 552 с.;Т. ІІ. – 606 с.

30. Фролов Ю. М. Проблеми участі понятих у провадженні окремих процесуальних дій на окремих стадіях кримінального процесу / Ю. М. Фролов,В. І. Пе дан // Вісник Донецького університету, сер.: Економіка і право. – Вип.1. – Донецьк, 2008. –С. 305-309.

31. Черечукіна Л. „Інститут понятих: гарантія додержання законності або процесуальний архаїзм”. Право України № 6, 1999 р.- С.83.