ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА В БОЛГАРІЇ (1923–1935)
1. Червневий переворот 1923 р. і встановлення режиму О.Цанкова
2. Правління урядів Демократичної змови
3. Травневий переворот 1934 р.
4. Встановлення монархічної диктатури
***
●Баран З., Полещук Т. Країни Центральної та Східної Європи в міжвоєнний період (навчально-методичний посібник). Львів, 1999.
●Хрестоматия по истории южных и западных славян. В 3-х т. / Отв. ред. Д.Б.Мельцер, С.И.Чернявский. Минск, 1991. Т.3.
●Хрестоматия по новейшей истории. В 3-х томах. / Под ред. Б.Г.Гафурова и др. Москва, 1960. Т.1.
***
●Валев Л.В. Исследования по новой и новейшей истории Болгарии. Москва, 1986.
●Вознесенский В.Д. Кобурги в Болгарии // Новая и новейшая история (Москва). 1992. № 3.
●Гришина Р.В. От “Народного сговора” к “цанковщине” в Болгарии. 1922–1934 гг. // Проблемы истории кризиса буржуазного политического строя: Страны Центральной и Юго-Восточной Европы в межвоенный период. Москва, 1984.
●Гришина Р.П. Особенности социально-экономической структуры и политического развития межвоенной Болгарии // Социальная структура и политические движения в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. Межвоенный период. Москва, 1986.
●Кадацкий В.Ф. Политическая борьба в Болгарии. 30-е годы ХХ в. Москва, 1984.
●Кадацкий В.Ф. Монополистический капитал и установление фашистской диктатуры в Болгарии (1934–1935 гг.) // Проблемы истории кризиса буржуазного политического строя: Страны Центральной и Юго-Восточной Европы в межвоенный период. Москва, 1984.
●Клеванский А.Х Некоторые теоретические вопросы истории кризиса буржуазных политических систем в странах Центральной и Юго-Восточной Европы // Советское славяноведение (Москва). 1983. № 3.
●Крапивин А.В. Александр Стамболийский: жизнь, взгляды, деятельность. Москва, 1988.
●Краткая история Болгарии: с древнейших времен до наших дней / Отв. ред. Г.Г.Литаврин. Москва, 1987.
●Манчев К. История на балканските народи (XIX–XX в.). София, 1999.*
●Политические системы в странах Центральной и Юго-Восточной Европы. 1917–1929 гг. / Отв. ред. Р.П.Гришина. Москва, 1988.
●Чернявский Г.Й. Рабочее движение в Болгарии в период частичной стабилизации капитализма (1925–1929 гг.). Харьков, 1968.
●Keefe E. Area Handbook for Bulgaria. Washington, 1974.
●Rottschild J. East Central Europe between Two World Wars. London, 1974.
***
На початку 20-х років внутрішнє становище Болгарії дестабілізовували конфлікти між правлячою Болгарською землеробською народною спілкою і правою опозицією. Реальна політична ситуація вказувала, що леґальним шляхом праві сили найближчим часом здобути владу не зможуть. Почався етап конспіративної підготовки державного перевороту, який тривав кілька місяців. Очолили змову організації “Військова спілка” (1919) і “Народна змова” (1922), які виступали за сильну непартійну владу. У червні 1923 р. вони зуміли захопити владу, чим фактично започаткували громадянську війну в країні (тривала до осені 1925 р.).
Певною політичною стабілізацією характеризувалася друга половина 20– початок 30-х років. У країні назагал зберігався демократичний режим, у правлячій Демократичній змові (утворена в 1923 р.) переважали сили, які перешкоджали тоталітаризації держави.
З приходом до влади уряду Народного блоку в політичному житті посилився вплив парламенту, були розширені громадянські свободи, мали місце політичні амністії. Водночас протиріччя між урядовими партіями, провокаційний курс комуністів, натиск правої опозиції не дозволили поглибити демократичні перетворення.
Внаслідок державного перевороту 1934 р. у країні постав військово-авторитарний режим, головною опорою якого була армія. Проте відсутність соціальної бази визначала нестабільність режиму. За таких умов цар Борис ІІІ зумів поступово прибрати до своїх рук всю повноту влади. Фактично у країні сформувалася авторитарна монархічна диктатура. Політичні партії втратили чіткі організаційні форми, хоча й зберегли свої неофіційні структури і позиції з найважливіших суспільних питань.
Виясняючи процеси боротьби за політичну владу в країні, треба розглянути і проаналізувати такі проблеми:
●реформи уряду Болгарської земелеробської народної спілки;
●зовнішня політика уряду О.Стамболійського;
●утворення політичних організацій, опозиційних селянському урядові;
●боротьба політичних тенденцій у середовищі “Народної змови” і “Військової спілки” щодо державного устрою країни;
●силове протистояння після перевороту 1923 р.;
●стабілізаційні процеси другої половини 20-х років;
●утворення опозиційної коаліції “Народний блок”;
●правління “Народного блоку” і ліві тенденції у політичному житті;
●активізація радикальних елементів у 1933–1934 рр.;
●чинники вироблення і наслідки тактики комуністів;
●роль закону “Про захист держави” в суспільній активності;
●військовий переворот 1934 р. – спроба запровадження тоталітаризму;
●особливості режиму особистої влади царя.