Початкові і кінцеві полоси.

Вияву архітектоніки книги служить особливе композиційне вирішення початкової та кінцевої полоси набору. Початкова полоса традиційно розміщується на правій (непарній) сторінці видання. Таким самим чином бажано починати і тексти крупних розділів (якщо при цьому можна уникнути складної вгонки чи розгінки).

В сучасній книзі текст на початковій полосі починають зі спуском, звідси й назва – спускова полоса. Класична величина спуска повинна складати від 1/4 до 1/3 формату книжкової полоси. Водночас, розмір спуска має бути пов'язаний зі ступенем компактності усього оформлення книги. При вузьких полях, наборі без шпон, невеликій відбивці заголовків природним є менший спуск (до 1/4 формату полоси). При широких полях, наборі на шпонах і більшій відбивці спуск дається більший.

Для всіх структурно-однорідних розділів книги встановлюється однаковий розмір спусків. Проте, заголовки таких розділів часто містять різну кількість рядків. В такому випадку є кілька варіантів вирішення: 1. розрахунок спуска від верху повноформатної полоси до першого рядка заголовку (в такому випадку кількість рядків тексту на спускових полосах буде різною); 2. розрахунок спуска до першого рядка тексту (в такому випадку розмір вільної від тексту частини полоси набору буде різним); 3. розміщення заголовку шапкою, тобто вгорі полоси (при достатньому спуску різниця стає непомітною); 4. розміщення заголовку з великою відбивкою від тексту (приблизно на середині спуску).

 

Звичайний спуск може бути змінено на відступ з лівого чи правого боку (полоса набирається на вужчий формат). При цьому можливі різні варіанти, наприклад колонка тексту може мати повну висоту, а може мати ще й спуск.

Спуск – це не єдиний спосіб композиційного вирішення початкової полоси. У давній книзі початкова полоса набиралась на повний формат, але текст починався з ініціалу (літерою більшого розміру чи сили). Цей прийом використовується і в сучасній книзі. Тут також можливі варіанти дизайну. Наприклад, після ініціалу кілька перших слів тексту набрано літерами верхнього реєстру, кілька рядків набрано шрифтом іншої насиченості тощо.

Ініціал варто розглядати не лише як сигнал про початок нової рубрики, але й як елемент дизайну. Відтак, розрізняють ініціали шрифтові (набірні, мальовані), орнаментовані, з сюжетно-тематичним рисунком.

Ініціал може бути повністю або частково врізаний в текст, включений в перший рядок і підніматись над ним, може бути винесеним повністю або частково в бічне поле. При будь-якому способі розміщення виникає питання прив’язки ініціалу до тексту. Тут має значення обрис ініціальної літери. Якщо ініціал врізаний в текст, то, наприклад, ініціальна літера «А» буде відірвана від тексту у першому рядку. Якщо ж ініціал включено в перший рядок, то від тексту виявляться відірваними «Г», «У». що більші ініціали, то більшим буде розрив. Щоб уникнути цього, шрифтовий ініціал часто уміщують у прямокутну рамку.

Якщо ініціал врізано в текст і до нього примикає декілька рядків, варто посилити його зв'язок із першим рядком (наблизивши рядок до ініціалу, набравши продовження першого слова літерами верхнього реєстру).

Не можна подавати з ініціалу текст, що починається лапками (парний знак), багатозначним числом, абревіатурою.

Заставка – інший елемент дизайну книги, що міститься вгорі початкової полоси. Вона може бути орнаментальною, сюжетно-тематичною; емблематичною чи символічною, їх апріорі притаманна декоративність. Найпростіший вид заставки – лінійка, розташована вгорі спускової полоси, вона фіксує її верхню межу та посилює значення спуску. Лінійка може бути використана у будь-яких типах видань, проте повинна відповідати основному шрифту книги (до контрастного підходить бордюр на лінійка, до світлого – тонка чи рантова тонка). Складніші орнаментальні заставки доцільні в виданнях художньої літератури (надають відповідного національного, історичного, тематичного колориту). Проте, не варто переоцінювати роль орнаментальної заставки в сучасній книзі, яка при невідповідному дизайні сприйматиметься як штамп.

Тематичні заставки (своєрідні ілюстрації) можуть бути використані в науково-популярній та навчальній літературі

З оформленням початкової полоси пов’язано і оформлення кінцевої полоси, на якій закінчується текст книги чи її розділів. Бажано, щоб кінцева полоса не була повністю зайнята текстом, проте недопустимо і розміщення лише кількох рядків (композиційний мінус, економічно недоцільно). Оптимальні розміри – від ¼ до ¾ формату. За правилами верстки, якщо початкова полоса і кінцева зустрічаються на одному розвороті, кінцева полоса повинна перекривати текст початкової

У відповідності до загального дизайну, на кінцевій полосі може розміщуватись графічна кінцівка (вона буває таких самих типів, що й заставка). Коротка лінійка, наприклад, використовується при відсутності заставки.