Вітаміни

 

Вітаміни – малі органічні молекули різної хімічної природи, які виконують важливі біохімічні та фізіологічні функції у життєдіяльності живих організмів. Термін «вітаміни» запропонував у 1912 р. польський вчений К.Функ. Вітаміни потрібні організму у невеликих кількостях, оскільки мають значну біологічну роль активність. Людина та тварини не синтезують вітаміни або синтезують у невеликих кількостях (вітамін D – кальцеферол, нікотинова кислота), тому мають отримувати їх із їжею. Рослини – основне джерело вітамінів для людини. Окрім вітамінів рослини містять також провітаміни (каротині та ін..), які перетворюються у тваринному організмі на вітаміни. Важлива роль в утворенні вітамінів належить мікроорганізмам (наприклад, мікрофлора жуйних тварин забезпечує їх вітамінами групи В).

На відміну від інших незамінних факторів харчування (амінокислоти, жирні кислоти та інше), вітаміни не є матеріалом для біосинтезу або джерелом енергії. Але вони беруть участь практично в усіх біохімічних та фізіологічних процесах, які становлять обмін речовин. Пов’язані з різноманітними вітамінами, ферменти беруть участь в енергетичному обміні (тиамін, рибофлавін), біосинтезі та перетвореннях амінокислот (вітаміни В₆,В₁₂), жирних кислот (патотенова кислота), утворенні стероїдів та інших речовин. Функції жиророзчинних вітамінів пов’язані з процесами фото рецепції (вітамін А), зсідання крові (вітамін К), засвоєння Са⁺⁺ (вітамін D) тощо.

Вітаміни отримують хімічним та мікробіологічним синтезом, а також із природних джерел. Використовують для профілактики та лікування гіпо- та авітамінозі, вітамінізації продуктів харчування.

У комплексі з ферментами вітаміни беруть участь у різноманітних процесах обміну речовин, активуючи дію ферментів.