Сучасні українські вчені-економісти.

Стратегічною метою розвитку України є побудова сильної та сучасної європейської демократичної держави з потужною економікою для забезпечення гідного життя кожного громадянина.

У нашій державі нерозв’язані проблеми накопичувалися десятиріччями. Не підкріплена економічним розвитком “соціалізація” бюджету тільки тимчасово вирішувала завдання покращення добробуту громадян, оскільки вона не базувалася на адекватному збільшенні обсягів виробництва і підвищенні рівня продуктивності праці. При цьому довгий час не проводилися реформи, спрямовані на усунення структурних диспропорцій.

Внаслідок цього в Україні істотно загальмувалися процеси подолання структурних дисбалансів перехідного періоду, технологічної модернізації, поліпшення основних фондів, формування ефективної економічної бази для соціальних перетворень.

Різноманітні проблеми економіки України намагаються вирішити такі вчені- економісти :

Алимов Олександр Миколайович — український вчений-економіст, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2009), академік Академії екологічних наук України (1992), академік Академії економічних наук. Олександр Миколайович займався дослідженнями, пов'язаними з оцінкою і прогнозуванням темпів і пропорцій розвитку і розміщення продуктивних сил по території країни у взаємозв'язку з охороною навколишнього середовища. Також О. М. Алимов досліджував проблему розвитку ядерної енергетики і раціонального розміщення енергетичних об'єктів як з погляду народногосподарської ефективності, так і з позицій обліку комплексу природних факторів, займався проблемою використання природних ресурсів Поліської низовини у зв'язку із проведеними великомасштабними осушувальними роботами.

Амбросов Володимир Якович — український економіст, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НААНУ (з 1993 р). Амбросов В. Я. — Відомий вчений в галузі економіки агропромислового виробництва, активно працював у науково-методичних комісіях Міністерства аграрної політики та продовольства, керував аграрної секцією Північно-Східного Центру Академії наук НАН України, є членом Всеукраїнського, керівником Північно-Східного регіонального конгресу вчених економістів-аграрників. Значне місце в дослідженнях Амбросова В. Я. відводилося виробничої кооперації і подальшого формуванню інтенсивних виробничих структур на основі міжгосподарської кооперації.

Ві́ктор Дми́трович Базиле́вич (*1949, Кіровськ (Луганська область)) — декан економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік АН ВШ України з 2005 р. Досліджує актуальні проблеми еко­номічного розвитку трансформаційних систем, теоретичні проблеми макроекономіки, методологічні засади формування та функціонування ринку електронної комерції, проблеми страхування. Розробляє теоретичні аспекти формування ринку інтелектуальної власності.

Анатолій Степанович Гальчинський (3 листопада 1935, Богуслав, Київська область) — український економіст, ліберал^[1][2]; доктор економічних наук (1980), професор Київського національного університету ім. Т. Шевченко. Відомий економіст-теоретик ,автор багатьох праць з Основ економічної теорії.

Валерій Михайлович Ге́єць — доктор економічних наук, професор, академік НАН України; Заслужений діяч науки і техніки України (2000), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), нагороджений Орденом «За заслуги» ІІІ ступеню (2004), Лауреат премії ім. В. С. Михалевича за видатні досягнення в галузі інформатики, теорії оптимізації і системного аналізу (2005), Лауреат премії «Людина року — 2005»; академік-секретар Відділення економіки НАН України (1998 — квітень 2009 р.), віце-президент НАН України (з квітня 2009 р.), директор Державної установи «Інститут економіки та прогнозування НАН України» (з 1997 р.), 15 жовтня 2009 удостоєний звання «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка». Започаткував і розвиває наукову школу у галузі макроекономіки (теорія і моделі економічного прогнозування) та фінансів (фінансова безпека, бюджетна та боргова політика, оподаткування та податкове стимулювання розвитку економіки). Ним обґрунтовано стратегію розвитку економіки України на довгострокову перспективу, за якою узгоджено та гармонізовано цільові орієнтири стабільного економічного зростання, інституційних перетворень, інноваційно-інвестиційної модернізації економіки, структурно-технологічного оновлення й інтеграції на цій основі у світову економіку. Висунуто нову концепцію економічного зростання в умовах нестабільності. Наукові інтереси академіка Гейця також сконцентровані на розв'язанні проблем взаємодії суспільства, держави та бізнесу в частині створення ефективних механізмів їх впливу на подальшу капіталізацію економіки України і на забезпечення її самодостатності як суб'єкта міжнародної діяльності

Степа́н Микола́йович Злупко́ (15 липня 1931 — †15 листопада 2006) — український економіст, історик.Доктор економічних наук, професор. Основна сфера наукових інтересів:

- Історія української та світової економічної думки;

- Економічна історія України;

- Сучасна економіка України;

Анато́лій Анто́нович Мазара́кі (народився 27 липня 1950 у м. Києві, УРСР) — український науковець, ректор Київського національного торговельно-економічного університету. Доктор економічних наук (1995), професор (1994), академік Академії педагогічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України (1995), завідувач кафедри торговельного підприємництва. Почесний професор КНТЕУ (2010).Вивчає Сучасні проблеми регіонального розвитку торгівлі.

Формування в Україні нового типу ринкових відносин посилює інтерес до економічної теорії та економічної політики сучасних цивілізованих держав, яка базується на аргументованій економічній теорії. Вивчаючи історію формування основних напрямів і шкіл в економічній науці, сучасні економічні теорії, а також практику їх використання державами при розробці соціально-економічної політики, ми все більше переконуємося в необхідності змішаного типу економіки, інтегрованої у світову систему. Розуміння й прийняття цього твердження є досить важливим для формування стратегії й тактики України у вирішенні соціально-економічних проблем. Вивчаючи погляди провідних науковців і наслідки практичного використання теоретичних розробок різними державами, ураховуючи історичний досвід, ми зможемо на цій основі формувати власну соціально-економічну програму розвитку України.

Представники економічної думки України в кінці ХХ- на початку ХХІ ст.	Напрями та наукові дослідження
Ю. Пахомов, І. Лукінов, В. Черняк	Досліджували проблеми власності при соціалізмі, прийшли до висновку про неоднорідність відносин власності, їхню багатовимірність. Це був важливий крок у розвитку економічної теорії, тому що соціалістична економічна наука обґрунтовувала лише наявність двох форм суспільної власності - державної й колгоспно-кооперативної.
Т. Ковальчук	Досліджував питання про підприємливість як складову соціалістичного господарського механізму.
Л. Каніщенко, І. Лукінов, Ю. Пахомов, А. Агафонов, О. Бєляєв, Д. Богиня, В. Бобров, А. Чухно, В. Черняк, А. Покритан, М. Чумаченко, Г. Клімко, В. Нестеренко, П. Єщенко, В. Панченко	У своїх наукових працях досліджували питання використання в практиці господарювання приватнопідприємницьких відносин.
В. Черняк, Ю. Пахомов, В. Ворона, Л. Каніщенко, Т. Ковальчук	Розглядали проблеми індивідуальної трудової діяльності й пов'язане із цим упровадження приватної власності в умовах соціалізму.
І. Лукінов та Ю. Пахомов	У своїх працях поставили питання про кризовий стан української економічної науки, її неготовність дати відповідь на актуальні питання суспільного розвитку, що гальмувало процеси перетворення. Доводили, що економічна думка в Україні догматична (1987 р. - В. Черняк), і це впливає на її викладання у вищих навчальних закладах й особливо на реальну практику.
А. Гальчинцький, В. Геєць, О. Амоша, В. Пинзеник, М. Савлук, А. Мороз, О. Дзюбалюк, А. Філіпенко	У 1980-1990-х рр. особливо інтенсивно почали розроблялися теоретичні проблеми переходу до ринкової економіки. Перед науковцями постало питання необхідності усвідомлення сутності й чинників трансформаційних процесів у розвитку економічної теорії в Україні. Провідні вчені наголошували на актуальності переходу від одноконцептуальної теорії, яка розвивалась здебільшого ізольовано від світової економічної науки, до багатоконцептуальної теорії, що вбирає в себе всі досягнення світової економічної думки.
Л. Корнійчук, В. Базилевич, С. Злупко, С. Мочерний, П. Леоненко, С. Степаненка, Н. Татаренко, В. Тарасевич, М. Довбенко, І. Мешко, Б. Лановик, М. Лазарович, В. Ковальчук, П. Мазурок	Наукові дослідження на початку ХХІ ст. присвячені історії вітчизняної та зарубіжної економічної думки.
В. М. Тарасевич, В. Савчук, К. Кривенко, В. Лановий, А. Мельник, П. Круш, І. Радіонова, І. Яремчук, Ю. Ніколенко	Наукові праці та дослідження присвячені економічним проблемам, що виникають на шляху сталого соціально-економічного розвитку країни.
З. Варналій, І. Мазур, О. Турчинов, Я. Жаліло, В. Магдибура, В. Мунтіян	Дослідження присвячені особливостям та шляхам детінізації економіки, економічній безпеці України.
А. Чухно, В. Геєць, А. Гриценко, Г. Задорожний, Л. Федулова	У свої працях досліджують: - відносини інтелектуальної власності та виявлення їхнього впливу на формування економіки знань; - інноваційну модель розвитку економіки України.
Ю. Пахомов	У наукових працях висвітлено глобальні проблеми сучасної цивілізації, обґрунтовано мета історичні принципи та синергетичний підхід до аналізу цивілізаційного розвитку, визначено цивілізаційне положення України, як складової Східнохристиянської православної цивілізації.
О. Нестеренко, Ю. Пахомов, А. Покритан, А. Чухно, М. Чумаченко, І. Ястремський І. Пасхавер	Досліджували широке коло методологічних проблем політичної економії - системи, структури, законів як форм вираження виробничих відносин власності, планомірності. Зробив вагомий внесок в розробку прикладних проблем статистики населення й трудових ресурсів.
В. Геєць	Займається дослідженнями в напрямку удосконалення економіко-математичних методів прогнозування й планування. На сучасній методологічній платформі ним розроблено ендогенно орієнтовану модель розвитку економіки України з переходом до постіндустріального суспільства, в якій акцент зроблено на внутрішні ресурси і забезпечення національних економічних інтересів.
Е. Лібанова	Започаткувала фундаментальні основи соціальної економіки та політики в Україні. Її наукові розробки присвячено фундаментальним засадам соціоекономічного розвитку, фундаментальним і прикладним проблемам народонаселення, прогнозування соціально-демографічного розвитку країни та її регіонів.
В. Базилевич	Засновник нових парадигмальних підходів у висвітленні метафізичної сутності економічного знання, дослідженні страхової діяльності, поглибленому аналізі теоретико-методологічних проблем макро- та мікроекономіки.
А. Чухно	Дослідження присвячені концепції інформаційно-інноваційної економіки, яка містить широкий спектр методів державного регулювання економіки, інтеграції господарського механізму і національної інноваційної системи У наукових працях значне місце посідає проблематика інтелектуальної власності та інтелектуального капіталу, як ключових складових постіндустріального розвитку.
О. Амоша	Наукові дослідження присвячені пошуку шляхів інтенсифікації інноваційних та інвестиційних процесів; економічним та соціальним проблемам промислового виробництва, зкрема, економіці та охороні праці.
В. Савчук	Присвятив праці визначенню місця та співвідношення інноваційних та інвестиційних теорій у фундаментальній економічній науці. Представив концепцію глобальної політичної економії, провів ґрунтовний аналіз проблем світогосподарських зв'язків, міжнародного
	поділу праці, світового руху капіталів і товарів, умов торгівлі та нееквівалентного обміну.
М. Звєряков	У працях досліджуються фундаментальні теоретичні проблеми і передумови формування національної економічної системи, в тому числі, діалектика перехідних економічних форм, особливості первісного нагромадження капіталу, національного відтворення.
А. Гриценко	В наукових працях обґрунтовано концепції сумісно-роздільних відносин, інверсійного типу ринкової трансформації, інституційної архітектоніки та економічної динаміки; теорію соціально-часової вартості.
В. Геєць, Б. Кваснюк, Е. Лібанова	Обґрунтували концептуальні засади державної стратегії економічного розвитку України на довгострокову перспективу, що орієнтована на забезпечення стабільного зростання на основі інноваційно-інвестиційної модернізації економіки, її структурно-технологічного оновлення та інтеграції у світову економіку.
О. Власюк	Пріоритетним напрямом діяльності є актуальні проблеми економіко-математичного моделювання процесів соціально-економічного розвитку. В роботах розглянуто місце інноваційної політики в стратегії забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та пріоритети інноваційної стратегії українських реформ.
О. Онищенко	Дослідження присвячені питанням економіко-математичного моделювання в аграрному виробництві.
С. Ямпольський	Наукові праці присвячені технологічним інноваціям у машинобудуванні та економічним чинникам їх впровадження.
О. Бакаєв	Розробив систему галузевих розрахунків для промисловості на основі системи національних рахунків. Обґрунтував суперечливий вплив іноземного капіталу на розвиток країн з перехідною економікою.
В. Мунтіян	Розробив модель трансформації оборонної економіки у відповідності до умов ринкових відносин, визначив механізм фінансового забезпечення обороноздатності держави.

Характеризуючи в цілому сучасний період розвитку економічної думки України в науковій літературі, можна констатувати той факт, що вона ще не подолала кризи й властивого їй консерватизму. Надія на молоде покоління науковців, яке зростає, навчається, виховується в умовах ринкової трансформації, свободи мислення, можливості одержання знань у розвинутих країнах світу - тобто на вас, тих, хто прийде в науку. А також на тих, хто працюватиме в реальній економіці чи в сфері послуг, застосовуватиме найкращі, найефективніші досягнення світової й української науки, техніки, технологій. Однак в Україні в умовах трансформаційної економічної кризи існує дисбаланс між науковою думкою та економічною політикою, наукові розробки не достатньо враховуються у практичних діях урядів.