Основні етапи розвитку документознаства у вищій школі

Д-во як наука дуже молода. Їй всього 40 років (1960 р.) – сучасне д-знавство. Основоположником сучасного д-знавства вважається Костянтин Мітяєв. Курс сучасного д-знавства він почав викладати у 1943 році у Московському державному історико-архівному інституті, курс називався "Теорія і практика архівної справи", "Загальне д-знавство".

З 1963 р. почав викладати курс "Загальне д-ство" для студентів, організаторів загального діловодства. Основоположне значення для розвитку д-ства як науки і навчальної дисципліни мала стаття, опублікована в 1964 р. в журналі Вопросы архивоведения" під назвою "Документоведение, его задачи и перспективы развития".

Через 20 років д-ство стає самостійною дисципліною.

1969 р. - відбувається юридичне закріплення д-ства як наукової спеціальної та навчальної дисципліни.

1970 р. – д-ство починає викладатися і в багатьох технічних вузах у зв’язку з суто інформаційним підходом (училище ім. Баумана).

1990 р. – змінюється статус д-ства у зв’язку з незалежністю України. Д-ство набуває особливого статусу в зв’язку з появою спеціальності д-ство та інформаційна діяльність.

Перші вузи: 1996 р. – Харківська державна академія культури; 1996 р. – КНУКІМ; 1997 р. – Харківський держ. університет, Київський національний держ. університет ім. Шевченка; 2001 р. – Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна".

Харківська академія та Рівненський університет тяжіють до бібліотечного напрямку; Харківський та Київський університети – до історичного д-знавства; КНУКІМ – до управлінського.

З 2002 р. функціонує перша в Україні спецрада по захисту дисертацій зі спеціальності 07.00.10 – д-знавсво, архівознавство.

У 2003 р. почала функціонувати аспірантура з підготовки наукових кадрів зі спеціальності 07.00.10 – д-ство, архівознавство в УкрНДІ архівної справи та д-знавства (очолює Кулешов).