Порушення функцій окремих відділів ЦНС.

Порушення окремих відділів ЦНС супроводжується ознаками, чи випадінням функцій, характерних для цих відділів. Але порушення функцій можуть бути і ширші через тісні взаємовідносини між відділами ЦНС

Пошкодження відділів спинного мозку викликає наступні зміни.

Ураження крижового відділу – зникнення чутливості ділянки крижів, матки, прямої кишки. Акт дефекації – нерегулюваний.

Ушкодження поперекового відділу – зникнення чутливості попереку, параліч кінцівок, нерегульований акт сечовиведення.

Ушкодження грудного відділу – зникнення чутливості і параліч передніх кінцівок, параліч міжреберних (дихальних) м’язів.

Ушкодження шийного відділу – параліч всього тулуба, зупинка дихання (через виключення центру діафрагмального нерва, який знаходиться на рівні 3-5 шийних сегментів).

Пошкодження довгастого мозку приводить до загибелі через параліч центрів важливих функцій.

Ураження середнього мозку обумовлює порушення складної рухової діяльності.

Пошкодження проміжного мозку викликає розлад з боку вегетативних функцій.

Пошкодження мозочка веде до порушення координованих рухів і розподілу м’язового тонусу. Виникають: атаксія (невпорядковані, незграбні рухи), атонія (ослаблення м’язового тонусу), астенія (швидка втомлюваність), абазія (нездатність утримувати стабільне положення голови, кінцівок). При односторонньому пошкодженню мозочка виникають колові (манежні) рухи у бік пошкодження.

Порушення функцій кори великих півкуль веде до виникнення неврозів, внаслідок порушення між процесами збудження і гальмування.

При неврозах тварини (частіше собаки) стають неспокійними, дратівливими. Крім того, при неврозах часто спостерігаються розлади з боку інших органів: дерматити, виразки шлунка, порушення серцевої діяльності.

В цілому ж, центральна нервова система працює як єдине ціле, діяльність її інтегрована і пошкодження будь-якого відділу може негативно позначатись на роботі ряду систем і всього організму.

 

 

 

 

Рекомендована література.

 

1. Мазуркевич А.Й., Тарасевич В.Л., Клугі Дж і ін. Патофізіологія тварин – К.: «Вища школа», 2002, 338с.

2. Журавль А.А., Савойский А.Г., Григорян М.С. и др. Патологическая физиология сельскохозяйственных животных – М.: Агропромиздат, 1985г.

3. Мазуркевич А.Й., Данілов В.Б., Куц Н.В. Патофізіологія тварин. Практикум. К.: «Мета», 2003,-172с.

4. Мазуркевич А.Й., Карповський В.І., Камбур М.Д. та ін. Фізіологія тварин.- Вінниця: Нова книга, 2010, - 418с.

5. Ковальчикова М., Ковальчик К. Адаптация и стрес при содержании и разведении сельскохозяйственных животных –М.: Колос, 1978, 270с.

6. Патологическая физиология (под.ред. А.Д.Адо, В.В.Новицкого).- Томск, 1994.- 466с.

7. Патологическая физиология (под.ред. Ю.В.Быця.- К.: Логос, 1996.- 448с.