Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

корпорацій, негативно позначалася на діяльності російських товариств.

Згодом можливість створення акціонерних товариств законодавчо була закріплена 1807 р. царським Маніфестом про привілеї, даровані купецтву. Однак головним актом, який діяв до 1917 p., стало затверджене законом 1836 р. Положення про акціонерні компанії, яке згодом з відповідними змінами та доповненнями було додано до Зводу законів Російської імперії як друга частина глави «Про товариства» за назвою «Про товариства з часток та компанії на акціях». У Законі досить детально було регламентовано такі питання: розмір капіталу, необхідного для заснування компанії, розподіл його на акції, спосіб оплати капіталу; чітко визначалося поняття обмеженої відповідальності, вказувалось і на межі розміру акцій (не менше 50 і не більше 1000 рублів). Внутрішні організаційні питання і питання управління компаніями регулювалися менш детально. Простежувалось також бажання законодавця зацікавити засновників у частці їх підприємства: їм дозволялося набувати від 50 до 200 акцій, вони звільнялися від участі у загальних зборах. У цьому нормативному акті, хоча й стисло, було викладено інформацію про компетенцію загальних зборів і правління компанії.

Однак корпоративна нормотворчість, яка здійснювалася самими компаніями, часто відхилялася від положень загального Закону. Компанії фактично дозволили обіг акцій на пред'явника, але за умови, що їх не будуть називати частками. Всередині компаній почалося обмеження свободи акціонерів щодо вільного розпорядження належними їм акціями. Акціонерам почали погрожувати необхідністю здійснення додаткових платежів. На практиці зазнало змін і поняття засновників. Відповідно до статуту багатьох корпорацій засновниками визнавалися не ті особи, які внесли більшу частку капіталу, а ті, хто порушив клопотання про затвердження статуту. Засновники по суті відмежовувалися від відповідальності¹.

Усвідомлюючи, що Закон про акціонерні компанії 1836 р. мав багато недоліків, царський уряд приступив до розробки нового проекту, роботу над яким було завершено в 1861 р. Однак він був невдалим, тому в 1869 р. було підготовлено ще один за-

конопроект, з урахуванням критики попереднього. Однак його спіткала така сама доля. У 1872 р. було запропоновано новий проект, якому також не судилося бути законом. Таким чином, неодноразові і наполегливі спроби уряду скасувати виявлені недоліки у діяльності корпорацій закінчувались тим, що Державна рада після обговорення створюваних проектів щоразу знаходила причини для їх відхилення або надсилала їх на доопрацювання. Ці проекти були далеко не ідеальними. Вони досить безсистемно визначали правове становище корпорацій. Розбіжності між ними не мали правового характеру. Іноді очевидним був несправедливий підхід до регулювання окремих сторін діяльності корпорацій: занадто розширювались права засновників і тих осіб, які здійснювали управління ними, а звичайні акціонери практично залишалися без права голосу. Багато важливих питань у роботі корпорацій не були врегульовані взагалі (щодо керівників, загальних зборів, органів контролю, кримінальної відповідальності за шахрайство тощо). У цих законопроектах не пропонувалося встановити будь-які санкції щодо спекуляції акціями. Та й узагалі той факт, що уряд завжди ставав на бік засновників, знижував підприємницьку ініціативу, не захищав простих вкладників від свавілля. Загалом усі проекти мали одну мету: вони були спрямовані на обмеження розвитку акціонерних товариств, а не сприяння йому. Тому, очевидно, не слід жалкувати з приводу того, що жоден із цих проектів не став законом¹.

Визначальним у розвитку корпоративного права є і той факт, що на території українських губерній відкрилася перша біржа (Одеса, 1797 p.). Ця біржа Російської імперії так само, як і всі інші, була виключно товарною. Але вже з 1825 р. почали друкуватися котирування Одеської біржі на переказні векселі. Обіг цінних паперів регулювався «Одеськими біржовими правилами для угод з купівлі-продажу цінних паперів, золотої валюти, тратт і подібних цінностей». Не існувало єдиного нормативного акта, який би регулював правовідносини у сфері діяльності ринку цінних паперів, натомість діяли статути.

Російське корпоративне законодавство значно вдосконалюється разом із прийняттям Торгового статуту (1903 р.). Стаття 55 цього документа визначає такі види товариств: артільне

¹ Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины : учеб. пособ. / Е. Р. Ки-бенко. - X.: Фирма «Эспада», 2001. - С. 25.

¹ Кибенко Е. Р. Зазнач, праця. — С 26.