Вимоги законодавства України до безпеки умов праці

 

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України [1]. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

Так, правове регулювання умов і охорони праці в Кодексі законів про працю України (далі − КЗпПУ) не обмежується тільки главою „Охорона праці”. Норми щодо умов та охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпПУ таких, як „Трудовий договір”, „Робочий час”, „Час відпочинку”, „Праця жінок”, „Праця молоді”, „Професійні спілки”, „Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю” [2].

Законом України „Про колективні договори і угоди” передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо охорони праці, а в угодах на державному, галузевому, регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми соціально-економічної політики, зокрема щодо умов та охорони праці [3].

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності визначає Закон України „Про охорону праці” [4]. Також Закон регулює відносини між власником підприємства і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства про охорону праці здійснюють контроль:

? умов праці на робочих місцях, безпеки технологічних процесів, машин, механізмів, стану засобів колективного та індивідуального захисту;

? режиму праці та відпочинку;

? використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;

? забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

? пільг і компенсацій, що надаються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці;

? відшкодування власником шкоди працівникам у разі погіршення їхнього здоров’я або заподіяної моральної шкоди.

Згідно з загальними положеннями і вимогами, які регламентують умови праці на підприємствах, розробляються й періодично переглядаються спеціальні правила, норми та інструкції з охорони праці і виробничої санітарії. Більшість нормативів і рекомендацій з умов праці встановлюються на рівні державних стандартів (Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку − ДСН 2.3.6 037-99, Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації − ДСН 3.3.6 039-99, Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень − ДСН 3.3.6 042-99 тощо). Санітарні норми, встановлені для підприємств, визначають правила, вимоги, положення, які регламентують умови праці. Вони представлені у вигляді різних документів: довідників, збірників норм та правил, інструкцій, постанов, законодавчих актів.

Обладнання робочих місць та умови праці на них повинні відповідати вимогам таких нормативних документів:

? розміри й обладнання виробничих приміщень − СН 245-71 (Санітарним нормам проектування промислових підприємств) і ОНТП-24-86 (Загальнодержавним нормам технологічного проектування), а допоміжних − СНиП 2.09.04-82 (Будівельним нормам і правилам). Наприклад, для забезпечення нормальних умов праці на одного працівника встановлюють санітарні норми − обсяг виробничого приміщення не менше 15 куб. м, площу − не менше 4,5 кв. м. На підприємствах передбачаються кабінети психофізіологічного розвантаження, приміщення для виконання фізичних вправ, санітарно-побутові приміщення;

? показники мікроклімату (температура, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, теплове випромінювання) в робочій зоні − Державним санітарним нормам ДСН 3.3.6 042-99;

? рівні вібрації не повинні перевищувати допустимих значень Державних санітарних норм ДСН 3.3.6 039-99;

? концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони (газо-, паро- або пилоподібних) не повинна перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, що містяться у переліку „Предельно допустимые концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны” №4617-88, доповненнях №1−7 до нього, а також ГДК, затверджених Головним державним санітарним лікарем України;

? рівні виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку не повинні перевищувати допустимих значень Державних санітарних норм ДСН 3.3.6 037-99;

? параметри виробничого освітлення (коефіцієнт природної освітленості, освітленість робочої поверхні, показники осліпленості) повинні відповідати вимогам СНиП-4-79).