Внесок М.М. Баранського в розвиток методики викладання економічної і соціальної географії.

М.М. Баранський (1881-1963) – найвідоміший радянський географ, життя і діяльність якого склала епоху в розвитку економічної географії та в становлення географічної освіти. Його праці охоплюють теорію географії в цілому, економічну географії, країнознавство, історію географії, економічну картографію, районування та методику викладання географії.

Народився М.М. Баранський в Сибіру в м. Томськ. Після закінчення школи в 1899 р. вступив до юридичного факультету Томського університету. Після участі в страйку проти свавілля царизму був виключений з університету. Закінчив комерційний інститут. Захопився економічною географією.

В 1918 р. Н. Крупська запропонувала йому викладати економічну географію на Пречестенських робітничих курсах.

М.М. Баранський ввів економічну географію в систему географічних наук, поєднавши її міцними зв’язками з фізичною географією та картографією. Він боровся за „єдність географії”. Саме він запропонував вичати географію за такою схемою, за якою вивчають її в сучасних середніх навчальних закладах.

Баранський був засновником наукової школи, яка отримала назву районної, оскільки в центрі уваги знаходиться вивчення районів як виробничих комплексів з певною спеціалізацією в загальнодержавному масштабі.

В 1933 р. вчений очолив авторський колектив з видання навчальної програми з географії. в пояснювальній записці він виділив проблеми у викладанні географії, серед яких виділив і недостатню увагу до питань еконмічної географії.

В 1934 р. Баранський зробив вагомий внесок в реалізацію Постанови партії та уряду про викладання географії в початкові школі. Зокрема, він видав підручник для середньої школи з економічної географії СРСР, який з1935 до 1955 витримав 16 видань і був нагороджений Державною премією.

За ініціативою Баранського був створений науково-методичний журнал „Географія в школі”, головним редактором якого він був довгий час. Він намагався підвишити роль економічної географії в середній освіті.

З ім’ям Баранського пов’язаний розиток в СРСР вищої географічної освіти. Він був засновником кафедри економічної географії при Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова, яку очолював протягом багатьох років. Одночасно він керував кафедрою географії в Московському педагогічному інституті.

Баранський був замісником голови Московського філіалу Географічного товариства СРСР. Заснував серію наукових збірників „Вопросы географии”. Деякі з цих збірників були присвячені шкільній географії.

Після революції Баранський займав відповідальні державні пости, але з середини 30-х років він повністю присвітив себе науковій та педагогічній діяльності.

Микола Миколайович був широко освіченою людтиною: добре володів латинською, грецько, англійською, німецько, французькою, польською мовами. Його лекції та виступи були надзвичайно ясркавими. Обов’язковою рисою вчителя він вважав високий рівень інтелекту.

Однією з перших методичних праць вченого були „Нариси шкільної методики економічної географії”. В 1960 р. в світ вийшла його праця „Методика викладання економічної географії”, метою якої було розширити світогляд та ерудицію вчителя. „Методика викладання економічної географії” є класикою географічної і методичної літератури. В ній викладені не тільки методичні іде\ї автора, але й наукові основи районної школи. В даній праці взаємопов’язані теоретичні і методологічні питання економічної географії з методикою її виклаадання в школі. Центральне місце в праці займає ідея врахування природного середовища в економічній географії, про географічний розподіл праці, про ЕГП, про зв’язок явищ в економічній географії тощо.

Баранський різко негативно ставився до так званої „рецептурної” методики, т.т. готовим методичним розробкам. Він вважав, що вони можуть бути корисними, але не можуть заміняти науковий курс методики і творчість вчителя.

Головним завдання економічної географії вчений вважав дослідження впливу просторових відмінностей в природному середовищі на просторові відмінності у виробничому спрямування господарства. Але вважав помилковими і ідеї географічного фаталізма (переоцінки ролі природи) і географічного нігілізма (недооцінки ролі природи). Він вважав, що природне середовище виступає моментом, який або сприяє або заважає розвитку того чи іншого напрямку виробництва.

Він також підіймав питання про вплив людини на природу.

М.М. Баранський ввів поняття географічного поділу праці.

Велику увагу у викладагнні географії, на його думку, слід приділяти причинно-наслідковим зв’язкам.

Вчений ввів поняття ЕГП, обгрунтував його і ввів в шкільний курс. Запропонував типовий план характеристики ЕГП. Крім того він детально розробив типові плани ЕГХ галузі господарства, населення, економічного району, регіону, країни тощо. Велику увагу приділяв схематичній наочності на уроках географії. зокрема, пропонував вчити дітей не тільки розуміти, але й вміти самостійно записувати матеріал у вигляді логічних схем. При цьому він акцентував увагу на тому, що схеми відображають лише загальні положення навчального матеріалу. Тому необхідно вміти конкретизувати матеріал, поданий у вигляді схеми.

Баранський розробив методику використання карт, статистичних матеріалів на уроках економічної географії. багато його виразів з праці „Методика викладання економічної географії” стали крилатими, наприклад, „карта –альфа і омега географії” чи „карта – друга мова географії” тощо.

Вчений розробив методики шкільної краєзнавчої роботи, особливо з економічного краєщнавства. Так, в праці „Методика викладання економічної географії” міститься програма науково-дослідної роботи вчителя і учнів з вивчення своєї місцевості з наголосом на питання географії населення та господарства. Виділів напрями та форми організації краєзнавчої роботи (стаття).

Значну увагу приділяв позакласній роботі з географії, розробив її форми і довів її велике значення.

Учнями Баранського були відомі географи В.О.Анучін, М.М. Баранський (син), І.М. Маєргойз, О.І. Соловйов, Ю.Г. Саушкін та ін.