Мета і завдання курсу
Мета дисципліни полягає в отриманні студентами необхідних теоретичних знань про текст а також виробленні практичних навичок журналістської та редакторської роботи з текстом.
Завдання дисципліни полягає в опануванні студентами методологічних принципів, правил побудови, мовного оформлення й аналізу журналістських текстів, текстів для видання..
Опанувавши дисципліну, студент повинен:
‑ знати суть та механізми породження тексту та особливості його функціонування в ЗМК;
‑ керуватися у своїй журналістській та редакційно-видавничій діяльності принципами використовувати відомі методи і прийоми аналізу побудови й мовного оформлення текстів в редагуванні.
Головним показником успішного засвоєння дисципліни є уміння студентів творити тексти, давати їм змістову та структурну характеристику.
Після завершення навчального курсу студенти повинні:
знати
• Сучасні досягнення в галузі лінгвістики тексту;
• сучасні концепції тексту;
• Основні критерії класифікації публіцистичних текстів і текстів, призначених для видання;
• Методи і прийоми дослідження тексту, використання комп’ютерних технологій для створення й аналізу текстів;
•Специфіку композиції публіцистичних, наукових, навчальних і художніх текстів;
• Мовностилістичні категорії зв’язності, цілісності, дискретності, інформативності, континууму тексту;
• елементи тексту;
• розуміти й сприймати текст як предмет дослідження різних наукових дисциплін.
• пояснити тріаду породження й існування тексту: автор, редактор, реципієнт.
• з’ясувати співвідношення понять текст і дискурс та різницю між ними.
• розкрити аспекти співвідношення «Заголовок - текст» (заголовок і зміст тексту, заголовок і архітектоніка тексту, заголовок і мовна структура тексту).
Студенти повинні здобути такі практичні навички:
‑ вміти творити власні тексти й аналізувати їх за смисловими та структурними критеріями;
‑ моделювати публіцистичні тексти в мережі "Інтернет" та здійснювати їх лінгвістичний аналіз;
‑ виявляти в тексті засоби категорій зв’язності, цілісності, дискретності, інформативності, континууму;
‑ дотримуватися лінгвістичних норм при побудові тексту;
‑ виявляти авторську інтенцію публіцистичних текстів, оцінювати їх результативність і комунікативну ефективність;
‑ аналізувати й розуміти текст як предмет дослідження різних наукових дисциплін: лінгвістики, семантики, прагматики, теорії комунікації.
‑ володіти технікою аналізу тексту з погляду автора, редактора, реципієнта.
‑ сприймати і розуміти текст як посередник між автором та реципієнтом у комунікативному акті.
.
Кожен студент повинен володіти термінологічним мінімумом, передбаченим програмою курсу.
Залік включає:
- відповідь на поставлене викладачем питання, що стосується історії вивчення тексту або теорії тексту;
- усний опис запропонованої викладачем методики аналізу тексту;
- аналіз, оцінку чи правку запропонованого викладачем тексту.
Текст і твір - це не одне й те ж. Твір - це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті. Текст - це лише графічно-знакова фіксація твору[1]. Твір, говорив Є. Прохоров, "це тільки мовне вираження замислу його творця, а текст... графічне закріплення цього замислу на папері"[2].
Твір створюється насамперед законами мовної діяльності людини, текст - за правилами користування знаковими системами,які використовуються людьми для фіксації творів. Не все, що є у творі, може бути виражене письмовими чи друкованими знаками. Твір і текст мають різний генезис, різну історію, різні правила оформлення, хоч вони взаємно впливають один на одного: так текстова форма сприяла і сприяє розвиткові монологічного мовлення і виникненню великих творів. Необхідно усвідомлювати одну, як на думку звичайної людини, парадоксальну річ: текст - це штучний бар’єр між автором і читачем, але бар’єр, без якого людство себе не мислить. Тому існує проблема: як робити так, щоб цей бар’єр ставав якнайменшим, щоб форма тексту якнайменше заважала спілкуванню автора з читачем.
Уявлення про твір як самостійну, відірвану від автора змістову систему, - річ відносна, це продукт абстрагування, відриву результатів розумової діяльності людини від неї ж. Такий відрив був можливим тільки завдяки двом відчуженням твору від автора, пов’язаним із виникненням письма і друку. Текст - це і є форма відчуження твору від автора. У вигляді тексту твір набуває відносної самостійності і відносно самостійного життя. Семантикою тексту завжди є твір. Через це текст завжди й ототожнюють із твором і не бачать між ними різниці. У деяких випадках ця різниця буває і не принциповою, наприклад коли мова йде про актуальність теми твору/тексту, про їх тематичну класифікацію, фактаж тощо.
Текст на відміну від твору має свої засоби вираження й і актуалізації змісту, свої "засоби керування" читацьким сприйманням та розумінням. Важливим для вивчення тексту є розкриття його одиниць та правил їх оформлення, куди відносять правила оформлення рубрик, цитат, дат, чисел, приміток тощо.
Розглядаючи текст як форму існування твору, необхідно завжди мати на увазі його семантику.
Текст - це абстракція людського розуму, оскільки він поза написанням і читанням не існує. І тому всі ознаки тексту мають насамперед глибоке психологічне пояснення, оскільки текст не є самодостатньою сутністю.
Текст має ознаки, що виражають загальні особливості його системно-структурної організації. До таких ознак варто віднести архітектоніку тексту, його структурованість і системність, цілісність, просторово-часову дискретність.
Елементами тексту слід вважати рубрики, основний текстовий блок (корпус тексту), вказівку на автора тексту, абзац, виноску, рядок, графічне слово, графічне речення, літеру та пунктуаційний знак.
До одиниць тексту відносяться такі фрагменти тексту, які мають особливу семантику й стандартизоване характерне оформлення: переліки, цитати, посилання, дати, числа, скорочення, знаки, власні назви, умовні позначення.
Текстовими засобами, або засобами актуалізації семантики тексту, є шрифтові (гарнітура, стиль, кегль) й не-шрифтові (розрядка, втяжка, лінійки, колір) виділення, спеціальні архітектонічні засоби тощо.
Є різні види текстів: віршований, драматичний, прозовий, таблиці і виводи, нотний, формульний, бібліографічний; покажчики, реферати, епіграф, присвята, колонтитули, титульний текст тощо. Останні шість видів тексту є також елементами апарату видання.
Комплексне домашнє завдання (письмово 2-3 сторінки): проаналізувати текст як предмет дослідження таких наукових дисциплін: лінгвістика, семантика, прагматика, теорія комунікації.
Рекомендована література
1. Гальперин И.Р. Грамматические категории текста // Известия АН СССР. - 1977. - № 6. - С. 524.
2. Гальперин И.Р. О понятии “текст” // ВЯ. - 1974. - № 6. - С. 71.
3. Гальперин И.Р. Текст и исполнение в дихотомии “язык и речь” // Тезисы конференций “Язык и речь”. - Тбилиси, 1971.
4. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. - М., 1981.
5. Крайнікова Т.С. Коректура. - К.: Наша наука і культура, 2005. - 248 с.
6. Севбо И.Е. Структура связного текста и автоматизации реформирования. – М., 1969.
7. Серажим К.С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. - К., 2002.
8. Серажим К.С. Текстологія: елементи тексту й апарат видання / За ред. В.В. Різуна. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1998. - 72 с.
9. Супрун А.Е. Язык - речь - текст. - Алма-Ата, 1966.
10. Тимошик М.С. Видавнича справа та редагування: Навчальний посібник. – К.: Наша культура і наука - Концерн “Видавничий дім Ін Юре”, 2004. - 224 с.
11. Тимошик М.С. Видавничий бізнес: Погляд журналіста, видавця, вченого. - К.: Наша культура і наука, 2002. - 328 с. (Серія “Бібліотека видавця, редактора, автора”).
12. Тимошик М. Редагування текстів за видами видань (навчальні, художні) // Друкарство. - 2004. - № 1. - С. 18-22.
13. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: Наша культура і наука, 2005. - 560 с.
Лекція 2. ТЕКСТ ЯК ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ (з позиції реципієнта)
1. Поняття тексту.
2. Категорії тексту.
Література
1. Гальперин И. Р. О понятий "текст" // Лингвистика текста : Материалы науч. конф.: У 2 ч. — М., 1974. — Ч. 1. — С. 69.
2. Лосева Л. К изучению межфразовой связи (Абзац и сложное синтаксичес-кое целое) // Рус. яз. в шк. — 1967. — N° 1. — С. 25
3. Лосева Л. Как строится текст. — М., 1980. — С. 17.
2. Ковалик І., Мацько Л., Плющ М. Методика лінгвістичного аналізу тексту.— С. 7.
3. Критенко А. Архітектонічна симетрія поетичного твору // Культура сло-— 1978. — № 14. — С. 22 — 25.
Кутина Н. Структурно-смысловой анализ художественного текста. — Свердловск, 1980. — С. 9.1 .
4 . Мейєнова М. Теоретическая поэтика. — Вроцлав, 1974. — С. 27.
5 . Бахтин М. Эстетика словесного творчества. — М., 1979. — С. 365.
6. Мельничайко В. Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. — К., 1986. — С. 11.
7. Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М.Д. Нариси про текст: Теоретичні питання комунікації тексту. — С. 103.
8. Синиця І. Лексичний повтор як засіб реалізації семантичної зв'язності тексту // Мовознавство. — 1994. — № 6. — С. 56