Нумерація сторінок

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукової задачі) обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання.

 

3.8.2. Мета і завдання дослідженняформулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага магістранта, оскільки предмет дослідження визначає тему атестаційної праці, яка визначається на титульному аркуші як її назва.

3.8.3. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

 

3.8.4. Наукова новизна одержаних результатів. Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо. Подання наукових положень у вигляді анотацій є найбільш розповсюдженою помилкою здобувачів при викладенні загальної характеристики роботи.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів і т.ін. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку магістранта.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в роботі наукової задачі або наукової проблеми.

 

3.8.5. Практичне значення одержаних результатів.В роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в розвідці, яка мас прикладне значення, – відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання.

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або масштабів використання.

3.8.6. Публікації(для робіт на здобуття ОКР магістр).Вказують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковані результати роботи.

 

3.8.7. Вступ розташовують на окремій сторінці.

 

3.9.Основна частина складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

 

3.9.1. В огляді літератури студент окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, магістрант повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини роботи.

 

3.9.2. У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. В теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

 

3.9.3. У наступних розділах з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Студент повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

 

3.9.4. Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

 

3.9.5. Якщо у тексті необхідно навести повні докази або подробиці дослідження (розроблення), їх вміщують у додатках.

3.9.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.

При написанні кваліфікаційної роботи студент повинен посилатися на цитовану літературу, або на ту літературу, звідки взято ідеї, висновки, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання.

Посилання в тексті на літературні джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1–7]...».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

return false">ссылка скрыта

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли студент (автор роботи), наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є, наприклад: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.).

 

3.10. Висновки. Висновки вміщують безпосередньо після викладення суті дослідження, починаючи з нової сторінки.

 

3.10.1. Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів.

 

3.11.Список використаної літературислід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

 

3.11.1. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати із стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

 

3.11.2. Список використаної літератури є структурною частиною роботи, тому пишеться з нової сторінки.

3.12. Список джерел. Подається за необхідності, якщо автор опрацював значну кількість різноманітних джерел. Тоді тут слід навести перелік тих джерел, звідки автор брав фактичний матеріал для власних теоретичних і / або експериментальних досліджень, тобто подати назви досліджуваних газет, теле- радіопрограм, інтернет-ресурсів, архівних матеріалів, список друкованих праць того автора, чия творчість досліджується, і тому подібне.

Посилання в тексті магістерської на відповідне джерело фактичного матеріалу подається в круглих дужках, наприклад: («Факты» – 2005. – 15 февр. – С. 4).

Джерела розміщають в алфавітному порядку. Посилання на джерело, на відміну від посилання на літературу, подається не в квадратних, а в круглих дужках. Якщо в тексті роботи на джерела посилаються доволі часто, то варто в списку джерел подати після кожного джерела його скорочену назву, наприклад:

Словник української мови в 11-ти томах. – К.: Наукова думка, 1971-1981 (СУМ).

Відтак у тексті роботи можна посилатися на джерело так: (СУМ, т. 7, 218).

Список використаних джерел є структурним елементом списку використаної літератури, тому на окремий аркуш не виноситься.

 

3.12.Додатки.За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, який:

- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження.

- не може бути розміщений в основній частині через великий обсяг або способи його відтворення.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, мікрофіші, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.

Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. У правому верхньому кутку над заголовком великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо.

Таблиці та ілюстрації можна подавати на аркушах формату АЗ.

 

3.13. Обсяг магістерської роботи для гуманітарних спеціальностей не повинен перевищувати 100 сторінок друкованого тексту без урахування додатків і списку використаної літератури. Структура роботи та обсяг її окремих частин можуть бути побудовані відповідно до таких рекомендацій:

Вступ – 4 сторінки – 4 % від загального обсягу роботи;

Розділ І – 40 сторінок – 40 %;

Розділ ІІ – 25 сторінок – 25 %;

Розділ ІІІ – 25 сторінок – 25 %;

Висновки – до 6 сторінок – 6 %;

Список використаних джерел – не обмежується;

Додатки – не обмежуються.

Список використаних джерел складає приблизно 90 джерел

Обсяг(без бібліографії та без додатків) дипломної роботи спеціаліста має становити максимум 70 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел складає приблизно 60 джерел. Структура роботи має наступний вигляд:

Вступ – 4 сторінки – 5 % від загального обсягу роботи;

Розділ І – 35 сторінок – 50 %;

Розділ ІІ – 20 сторінок – 28 %;

Розділ ІІІ – 15 сторінок – 21 %;

Висновки – до 6 сторінок – 9 %;

Список використаних джерел – не обмежується;

Додатки – не обмежуються.

 

Обсяг(без бібліографії та без додатків) дипломної роботи бакалавра відповідно становить максимум 60 сторінок друкованого тексту з наступним співвідношенням частин:

Вступ – 3 сторінки – 5 % від загального обсягу роботи;

Розділ І – 20 сторінок – 33 %;

Розділ ІІ – 13 сторінок – 21 %;

Розділ ІІІ – 10 сторінок – 16 %;

Висновки – до 4 сторінки – 6 %;

Список використаних джерел – не обмежується;

Додатки – не обмежуються.

Список використаних джерел складає приблизно 40 джерел.

 

РОЗДІЛ IV.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

 

4.1. Загальні вимоги

 

4.1.1. Роботу оформлюють на аркушах формату А4 (210х297 мм). За необхідністю допускається використання аркушів формату А3 (297х420 мм).

 

4.1.2. Текст виконують машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

За машинного способу роботу виконують гарнітурою шрифту Times New Roman (Cyr), кегль – 14, колір друку – чорний, міжрядковий інтервал (інтерліньяж) – півтори. Щільність тексту має бути рівномірною (без розріджень та и ущільнень).

Допускається окремі частини (титульний лист, додаток) виконувати іншим способом, ніж основна частина.

 

4.1.3. Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній і нижній – 20 мм, правий – 10–15 мм, лівий – 30 мм.

 

4.1.4. Помилки, описки допускається виправляти підчищенням або зафарбовувати білою фарбою й нанесенням на тому ж місці виправленого тексту. Виправлене повинне бути чорного кольору (не більше двох на аркуші).

 

4.1.5. Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у роботі наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову дослідження, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Скорочення слів і словосполучень у ДКР виконують відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.12-93 Бібліографічний опис: скорочення слів російською мовою).

 

4.1.6. Структури елементів «РЕФЕРАТ», «АНОТАЦІЯ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 3 інтервалам. Приклад оформлення основної частини роботи наведено на рис. 1.

 

 

4.1.7. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

 

4.1.8. Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

 

4.1.9. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається а номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад: «1.3.2» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

4.1.10. Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати 10–15 мм.

 

4.1.11. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

 

4.1.12. Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

 

4.1.13. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Нумерація сторінок

 

4.2.1. Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

 

4.2.2. Титульний аркуш і завдання на дипломування включають до загальної нумерації сторінок. Номер сторінки на титульному аркуші і на сторінках і завдання на дипломування не проставляють.

 

4.2.3. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.