Класифікація вад розвитку.

Існує величезна кількість вад, як видимих, так і невидимих, морфологічного та біохімічного характеру.

До компетенції хірургів належать морфологічні вади макроскопічного типу.

За локалізацією в організмі вади можуть бути поділені на:

1) зовнішні;

2) внутрішні;

3) комбіновані чи змішані.

За кількістю вад у людини їх ділять таким чином:

1) вади поодинокі – органні чи системні;

2) вади множинні – органні чи системні;

3) вади одного організму та вади двох організмів.

З клінічної точки зору, вади часто класифікуються також відповідно до анатомо-фізіологічного поділу організму на системи, ділянки та органи тіла (вади ЦНС, вади органів травного каналу, вади сечовидільної системи, вади обличчя, вади шкіри тощо).

У основі походження вад лежать різноманітні порушення процесів та розвитку тканин і органів, а саме:

1) агенезія та аплазія – повна відсутність органа;

2) гіпоплазія – недостатній розвиток маси органа, окремих його частин або всього тіла;

3) природжена гіпертрофія органа за рахунок збільшення його об'єму або кількості клітинної маси;

4) гетеротопія – наявність комплексу клітин, частин тканин або органа в тканинах чи органах;

5) ектопія та дистопія – ненормальна локалізація органа;

6) стеноз – звуження діаметра каналу чи порожнини легеневої артерії, стравоходу, кишки тощо;

7) атрезія – зарощення отворів чи каналів органів;

8) нерозділення органів чи організмів (синдактилія – зрощення пальців);

9) персистування – збереження після народження проток, які звичайно функціонують лише в ембріональний період (відкрита артеріальна протока між аортою та легеневою артерією);

10) подвоєння органа чи частини його;

11) інверсія розташування органа чи органів унаслідок порушення процесу повороту їх;

12) зупинка зрощення парних сегментів органа чи боків (країв) ембріональних трубок, каналів, порожнини; передчасне заростання чи закриття порожнини тіла, отворів органів тощо;

13) атавізм – поява у людини тканинних структур у місцях, де вони є у тварин.