Причини екокризи ХХІ ст. та шляхи виходу з неї.

Серед причин екокризи ХХ ст. провідну роль, безумовно, відіграли демографічний вибух і загальний технократичний тип розвитку цивілізації.

Мало значення і нехтування законами екології, які стверджують, що слабкі впливи на природне середовище можуть нагромаджуватися і переростати у серйозні наслідки, що природне середовище має свій поріг стійкості.

Глобальна екологічна криза – це паталогія людської цивілізації і лише спільними зусиллями можна знайти шляхи виходу з екологічної кризи.

Екологічна криза має не тільки техногенні корені, вона випливає з низької екологічної культури населення.

Сучасне суспільство потребує екологізації. Екологізація – це поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси і явища (О.М. Царенко, Ю.А. Злобін, 1999).

У сфері матеріального виробництва, на думку Пура (1982), екологізація природокористування включає 3 компоненти:

1) максимальну ефективність користування ресурсами;

2) відтворення ресурсів та їх охорона від вичерпання;

3) найдоцільніші способи використання ресурсів.

Екологізація у галузі виробництва передбачає: перехід на маловідходні та безвідходні технології, бережливе витрачання невідновлюваних ресурсів, економія енергії, відновлення лісів, повне знешкодження всіх видів відходів до їх надходження в навколишнє середовище. Така зміна виробництва отримала назву екологічної конверсії. Вона необхідна для підтримання високої якості життя.

Забезпечити екологізацію суспільної свідомості може лише система екологічної освіти й виховання. Екоетика повинна стати основою стійкого розвитку суспільства.

У ХХ ст. людству належить вирішити ряд складних проблем:

1) пріоритет глобальних інтересів над локальними;

2) контроль народжуваності і чисельності населення як правило для всього людства;

3) визнання прогресивними лише ресурсозберігаючих безвідходних екологічно чистих виробництв;

4) екологічна збалансованість і ладшафтна рівновага усіх регіонів земної кулі;

5) пріоритет екологічної парадигми і концепції стійкого розвитку на ХХІ ст.;

6) незамінність біосфери і природного середовища для існування людства;

7) збереження біорізноманіття біосфери як принципу її організації.

Цивілізація може існувати лише в екологічній рівновазі з природним середовищем. Екологічна рівновага – це баланс природних і антропогенних процесів, що забезпечує збереження оптимального природного середовища упродовж необмежено тривалого часу.

Екологічна конверсія виробництва включає в себе:

1) перехід на безвідходні і маловідходні технології у промисловості і сільському господарстві;

2) раціональне використання енергії та енергоресурсів;

3) впровадження альтернативних способів отримання енергії;

4) уловлювання і використання теплоти, що утворюється в процесі виробництва;

5) рекомпресію пари, що не допускає її викидання у навколишнє середовище;

6) максимальний перехід на «холодні» технології;

7) поглинання і зв’язування СО₂, що утворюється в процесі виробництва;

8) біологізацію та екологізацію сільського господарства.

 

Хайєр (1990), США, пропонує:

1) збільшити ціни на бензин, щоб стимулювати громадський транспорт;

2) використовувати велосипеди;

3) відмовитись від поділу міст на спальні та виробничо-адміністративні райони;

4) утеплювати жилі приміщення;

5) економно використовувати воду, електроенергію;

6) сортувати побутові і виробничі відходи, переробляти їх;

7) повністю перейти на тару багаторазового використання.