Способи виходу на зовнішні ринки

Експорт

Співробітництво

Пряме інвестування

 

підприємство виготовляє свої товари у власній країні, пропонуючи їх на експорт у модифікованому або в немодифікованому вигляді прямим або непрямим методом	поєднання зусиль підприємства із ресурсами комерційних підприємств країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей: 1) ліцензування; 2) виробництво за контрактом; 3) управління за контрактом; 4) підприємства спільного володіння.	інвестування капіталу в створення за кордоном власних складальних або виробничих підрозділів, забезпечуючи найбільш повне залучення підприємства до ЗЕД
потребує мінімальних змін у товарному асортименті підприємства, його структурі; потребує мінімальних інвестиційних витрат та поточних грошових зобов’язань; забезпечує мінімальний ризик при вході на ринок та легкість виходу. Непрямий експорт потребує меншого обсягу капіталовкладень, оскільки підприємству не доводиться створювати за кордоном власний торговий апарат або налагоджувати мережу контактів; підприємство менше ризикує – оптовою реалізацією товару займаються посередники, які застосовують у цій діяльності свої специфічні професійні знання, уміння і послуги.	1) Ліцензіар укладає на закордонному ринку угоду з ліцензіатом, передаючи права на використання виробничого процесу, товарного знаку, патенту, торгового секрету в обмін на гонорар або ліцензійний платіж; ліцензіар знижує ризик створення виробництва за рубежем з огляду на невеликий обсяг продажу, небезпеку удосконалення товару конкурентом, обмеженість ресурсів тощо; 2) укладання контракту з місцевими виробниками на випуск товару через дефіцит власних потужностей; наявність перешкод для експорту у відповідну країну; високі транспортні витрати; економію на факторах виробництва; 3) підприємство надає закордонному партнеру "ноу-хау" у сфері управління, а той забезпечує необхідний капітал; 4) об´єднання зусиль закордонних і місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють спільно	максимальні інвестиційні витрати та поточні грошові зобов’язання; максимальна відповідальність за результати діяльності; максимальний контроль за діяльністю; складна процедура виходу з ринку; підприємство може заощадити кошти за рахунок більш дешевшої робочої сили або сировини, за рахунок пільг, наданих іноземними урядами закордонним інвесторам, за рахунок скорочення транспортних витрат тощо

 

Рівні маркетингової діяльності:

§ спорадичний експорт;

§ інтенсивний експорт;

§ закордонне виробництво і продаж;

§ мультинаціональний (локальний) маркетинг;

§ глобальний маркетинг;

§ транснаціональний (глокальний маркетинг)

Напрями маркетингового забезпечення ЗЕД:

1) дослідження ринків, оцінка конкурентних пріоритетів та умов діяльності;

2) маркетингова товарна політика (товар, глибина та ширина асортиментної лінії, якість, функціонально-вартісний аналіз, пристосування до місцевих стандартів);

3) маркетингова цінова політика (стратегія ціноутворення, управління собівартістю та ціною, політика знижок);

4) маркетингова політика просування (позиціонування, реклама, стимулювання збуту);

5) маркетингова політика розподілу (вибір каналу розподілу, стимулювання і контроль посередника);

6) бюджетування маркетингу;

7) розробка маркетингової стратегії.